Справа № 576/3201/25
Провадження № 2/576/179/26
25 лютого 2026 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області Мазура С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.11.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3290566 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 359 днів, стандартна процентна ставка 1,99 % на день. ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконало свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідач неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, допускаючи прострочення сплати чергових платежів, сплачуючи платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи їх взагалі, що призвело до виникнення простроченої заборгованості. Відповідач здійснювала часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 329056 від 23.11.2022, останній платіж відповідач здійснила 07.03.2023 в сумі 300 грн. Здійснюючи платежі, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердила прийняття умов укладення кредитного договору, який створив для неї цивільні права та обов'язки (частину з яких позичальник виконала). Також зазначає, що 26.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» було укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству «ФК Профіт» право вимоги за Кредитним договором. Надалі ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025. Згідно з додатком 1 (Реєстр боржників) до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором № 3290566 становить 43564,66 грн. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.
23.12.2025 суд відкрив провадження у цій справі і з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України та проханням сторони позивача, вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження (а.с. 51). Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні.
25.12.2025 на адресу відповідача була направлена копія ухвали про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с. 52).
02.01.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вона зазначила, що дійсно між нею та первісним кредитором був укладений кредитний договір у 2022 році, відповідно до якого, вона отримала кредит приблизно 5000,00 грн. Після отримання кредиту нею здійснювались платежі на погашення заборгованості у грудні 2022 року. Не погоджується із заявленою до стягнення сумою заборгованості, оскільки вона суттєво перевищує розмір фактично отриманих коштів, що обумовлено нарахуванням значних процентів, штрафів та пені. Зазначає, що позов не містить належних та допустимих доказів правомірності такого розрахунку, а також детального обґрунтування кожної складової заявленої суми боргу. Також позивач не надав належних доказів повідомлення її про відступлення права вимоги, а також доказів фактичного переходу до нього права вимоги у повному обсязі саме у заявленому розмірі. Вважає вимоги позивача щодо стягнення процентів, штрафів пені та інших додаткових нарахувань є необґрунтованими та такими, що підлягають зменшенню. Просить суд: відмовити ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, штрафів, пені та інших додаткових нарахувань; у разі встановлення заборгованості- обмежити її розмір сумою фактично отриманих коштів з урахуванням здійснених нею платежів; судові витрати покласти на позивача.
Відповіді на відзив позивачем не надано.
Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено, що 23.11.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір № 3290566 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 917).
Кредитний договір був підписаний 23.11.2022 електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором - В125.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит в розмірі 8000,00 грн.; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.2, 1.3).
Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
23.11.2022 о 00:57:05 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , вказаний у договорі № 3290566 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, перераховано грошові кошти в сумі 8000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 28.02.2024 № 125-2802 (а.с. 25).
Однак, відповідач умов договору не виконала, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених кредитним договором.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 3290566 від 23.11.2022, станом на 26.10.2023 заборгованість відповідача становить 43564,66 грн., з яких: 7499,98 грн. - тіло кредиту; 36064,68 грн. - нараховані відсотки (а.с. 20-24).
Судом також встановлено, що 26.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» (кредитор) та ТОВ «ФК Профіт» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 26102023, згідно якого новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 28 зворот -30).
09.09.2025 між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, згідно якого фактор набуває право вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 30 зворот - 33).
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 09.09.2025 № ДО-20250909/001 та витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 09.09.2025 № ДО-20250909/001, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 3290566 від 23.11.2022 на загальну суму 43564,66 грн., з яких: 7499,98 грн. - тіло кредиту; 36064,68 грн. - нараховані відсотки (а.с. 33 зворот- 34).
Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за договором 3290566 від 23.11.2022.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема припинення зобов'язання, сплата неустойки, що передбачено статей 549, 611 Цивільного кодексу України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Частиною 2 ст. 625 КК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів є доведений. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 3290566 від 23.11.2022 у загальній сумі 43564,66 грн.
Щодо твердження відповідача, що зазначена позивачем сума заборгованості суттєво перевищує розмір фактично отриманих нею коштів, не надання позивачем належних та допустимих доказів правомірності розрахунку, а також детального обґрунтування кожної складової заявленої суми боргу, суд не приймає до уваги, оскільки факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем, повністю підтверджуються матеріалами справи.
Відповідачем свого контррозрахунку не надано.
Щодо посилання відповідача, що позивач не надав належних доказів повідомлення її про відступлення права вимоги, а також доказів фактичного переходу до нього права вимоги у повному обсязі саме у заявленому розмірі, слід зазначити наступне.
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1-2 статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у загальній сумі 43564,66 грн.
Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;
Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові від 22.05.2024 № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.3 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правової допомоги № 25 від 17.10.2025, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 25 від 17.10.2025, заявку про надання правової допомоги № 426 від 10.11.2025, витяг з акту № 426 про надання правової допомоги від 11.11.2025 на загальну суму 15000,00 грн., платіжну інструкцію № 408 від 11.11.2025, копію довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Із заявки про надання правової допомоги № 426 від 10.11.2025 та витягу з акту № 426 про надання правової допомоги від 11.11.2025 вбачається, що адвокатом Бацюк О.М. здійснено таку роботу: надання усної консультації з вивченням документів 2 год.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 год.
Враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію пропорційності до предмета спору, оскільки позивачу було підготовлено один процесуальний документ позовну заяву, яка є типовою з огляду вид діяльності позивача та не потребує значного часу для її складання, також зважаючи на вид діяльності позивача витрати на консультацію позивача щодо перспективи досудового врегулювання спору явно не були необхідними, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 141 ЦПК України, то суд вважає присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, такі витрати частково, в розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного та відповідно до ст. ст. 509, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 12, 19, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» (проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, п.і. 02154, код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за кредитним договором № 3290566 від 23.11.2022 у розмірі 43564 (сорок три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» (проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення (офіс) 321, м. Київ, п.і. 02154, код ЄДРПОУ 43950742) судовий збір в сумі 2422,40 грн. та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.А. Мазур