24 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/607/24 пров. № А/857/54576/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: Колюбінська О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/607/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
суддя в 1-й інстанції - Морська Г.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (далі також відповідач) про визнання протиправними дій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області , щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська р-н, Львівська область,79016, код ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.11.2023 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська р-н, Львівська область,79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп сплаченого судового збору.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою від 05.11.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення суду, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі № 380/607/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років у розмірі сумі 10 000 (десять тисяч ) грн. на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/607/24 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у справі №380/607/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсійних виплат за період з 01.11.2023 по 31.03.2024 в сумі 10000 (десять тисяч) грн.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив відповідач із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань на здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні вимог заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №380/607/24, відповідач (боржник) здійснив нарахування позивачу пенсії у загальному розмірі 10000,00 грн.
Проте, виплату позивачу вказаної суми відповідач не здійснив, мотивуючи відсутністю бюджетних асигнувань, що підтверджується, зокрема, листом відповідача від 19.08.2025 №1300-5802-8/107919, наданим у відповідь на заяву представника позивача щодо виконання рішення суду.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем була нарахована, але не виплачена більше ніж протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, заборгованість пенсійних виплат в сумі 10000,00 грн, чого пенсійний орган не заперечує, а вказує на відсутність бюджетних асигнувань для виплати даної заборгованості.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Апеляційний суд враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ПФУ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, колегія суддів погоджується із аргументами, викладеними в апеляційній скарзі пенсійного органу, оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
Крім цього, апеляційний суд при вирішенні питання про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 15 лютого 2024 року бере до уваги висновки Верховного Суду викладені у постанові від 28.10.2025 у справі № 380/7706/22 щодо застосування статті 378 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 зробив такі висновки щодо застосування норм частини третьої статті 378 КАС України:
«…Отже, у даній ситуації наявний факт частково невиконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 380/7706/22, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.
75. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахованої суми (313587,00 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
76. Суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладені у касаційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов'язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом № 4094-IX.
77. Суд вважає неправомірним будь-який формалістичний підхід до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
78. Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі № 160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов'язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
79. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
80. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 313587,00 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суди обґрунтовано здійснили заміну невиконаного зобов'язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
Так, апеляційний суд у справі, що розглядається, встановив, що вказана позиція Верховного Суду викладена у справі, у якій суд встановив такі обставини:
- рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат не виконується протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням;
- у справі відкрито виконавче провадження і здійснення виконавчих дій не призвело до фактичного виконання рішення суду.
Проте, апеляційний суд встановив, що відомості про відкриття (наявність) виконавчого провадження та про здійснення примусового виконання судового рішення у матеріалах справи відсутні.
Зміна способу і порядку виконання рішення є процесуальним інститутом стадії виконання судового рішення. Тому на переконання апеляційного суду, можливість зміни способу виконання рішення суду без попереднього звернення до органів виконання суперечить чинній концепції регулювання процедури виконання судових рішень в цілому.
Інститут виконання судових рішень передбачає активні дії стягувача щодо ініціювання виконання. Органи виконавчої служби наділені механізмами примусового виконання рішення суду та повноваженнями щодо застосування санкцій за невиконання судового рішення.
Таким чином зміна способу виконання без використання цих механізмів нівелює зміст інституту виконання судових рішень, передбачений законодавством.
Апеляційний суд також зазначає, що звернення боржника (Пенсійного фонду України) до органу казначейського обслуговування, спроби виконання боржником рішення, намагання боржника виконати рішення суду чи часткове виконання боржником рішення, не позбавляють стягувача права ініціювати процедуру примусового виконання рішення, у випадку, якщо такі дії боржника є неефективними.
Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду, що регламентовано статтею 378 КАС України не є формою судового контролю за виконанням судових рішень, а належить до інших процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у адміністративних справах.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що законодавець не мав на меті замінювати процедури примусового виконання рішення судів у вказаній категорії справ процедурами, пов'язаними із зміною способу чи порядку виконання судових рішень.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, частину третю статті 378 КАС України необхідно розуміти так, що застосування визначеною цією нормою підстави для зміни способу виконання рішення суду можливе після неефективності виконавчих процедур (враховуючи їх обов'язковість) протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 380/7706/22, які викладені вище.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відтак оскаржене судове рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям нового про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, з наведених вище підстав, тому вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, 378 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/607/24 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/607/24 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 26.02.26