26 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22988/24 пров. № А/857/54116/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року (ухвалене головуючим-суддею Костецьким Н.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП, відповідач ), в якому просив визнати протиправними та скасувати накази №714 о/с від 31.10.2024 “Про особовий склад», №4336 від 25.10.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Львівського Районного управління поліції (далі - РУП) №1 ГУ НП», в частині застосування дисциплінарного стягнення стосовно старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції РУП №1 ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 , зобов'язати ГУ НП поновити його на службі в поліції на посаді, з якої було звільнено, з 31.10.2024 та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.10.2024 по день ухвалення судом рішення, з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що службове розслідування відносно нього проведено неналежно, висновки зроблено неправильно та неповно і, як наслідок, було видано протиправний наказ про звільнення. На думку позивача, висновки щодо вчинення ним дисциплінарного проступку ґрунтуються виключно на відомостях, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а відповідачем не доведено наявність в його діях складу дисциплінарного проступку, матеріали службового розслідування не містять самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення ним вимог Закону України “Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580), Закону України “Про запобігання корупції» №1700-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1700), Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут НПУ, Статут), Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.12.2916 за №1576/29706 (далі - Правила етичної поведінки) та положень його посадової інструкції. За таких обставин, позивач вважає оспорювані накази є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ НП подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для видання оспорюваних наказів слугував рапорт поліцейського УП ГУ НП від 15.10.2024 про те, шо 14.10.2024 слідчими другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР), розташованого у м. Львові спільно з працівниками УСБУ у Львівській області, в рамках кримінального провадження №62024140120001047, розпочатого 14.10.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, поблизу супермаркету “Рукавичка», що по АДРЕСА_1 було затримано старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Львівського РУП №1 ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 (0063123), який вимагав та одержав у гр. ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 3000,00 доларів США, за створення штучних передумов для доставлення останнього до одного з підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 та подальшої мобілізації його до лав Збройних сил України (далі - ЗСУ). На момент отримання неправомірної вигоди, капітан поліції ОСОБА_1 , перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї. Вказує, що проведеним службовим розслідуванням встановлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими внаслідок безвідповідального ставлення до виконання службових обов'язків та повного ігнорування вимог чинного законодавства з боку старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції (далі - СРЗПВ ВКП) Львівського РУП №1 ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 , який як поліцейський, відповідно до ст.64 Закону №580 та п.п.“з» п.1 ч.1 ст.3 Закону №1700, являється суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону та який повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та Правил поведінки поліцейських, а також не мати права використовувати службове становище в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, в порушення вимог ст.22, ч.1 ст.24, ст.38 Закону №1700, ч.1, 2 ст.18 Закону №580, ч.1, п.1, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, абз.1, 2, 3, 4, 5 п.1 розд.II Правил етичної поведінки поліцейських, Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах НПУ, затвердженого наказом МВС України №930 від 15.11.2017 (далі - Порядок №930), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за №1493/31361, отримавши для розгляду матеріали ЄО за зверненнями ОСОБА_3 , зареєстровані в ІКС ІПНП від 22.08.2024 за №28102, ОСОБА_4 зареєстровані від 16.09.2024 за №31148, ОСОБА_5 , зареєстровані в ІКС ІПНП від 31.08.2024 за №29221, ОСОБА_6 , зареєстровані в ІКС ІПНП від 17.09.2024 за №31216, не провів повної та об'єктивної перевірки, не вивчив суті порушених авторами звернення питань, після чого прийняв необґрунтоване та невмотивоване рішення про припинення перевірки. Разом з тим, в порушення вимог п.6 розд.II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019 (далі - Порядок №100), 06.10.2024 будучи у складі СОГ під час реагування на подію з первинною кваліфікацією “Розбій», не вжив установлених заходів з метою перевірки інформації визначених ч.3, 6 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543) відносно гр. ОСОБА_2 , після чого про можливе порушення в діях останнього, невідкладно у формі рапорту не доповів керівникові підрозділу поліції або особі, яка виконує його обов'язки. Також, капітан поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п.5 розд.II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 (далі - Інструкція №1026), перебуваючи на місці події 06.10.2024 з метою належного документування всіх обставин, пов'язаних з вчиненням кримінального, адміністративного чи іншого порушення, не здійснив безперервну відеофіксацію на портативний відеореєстратор, який отримав при заступанні на службу в технічно справному стані. Також зазначає, що подія, яка мала місце 14.10.2024 за фактом отримання позивачем неправомірної вигоди, набула розголосу суспільно резонансу, як негативний чинник службової діяльності окремих поліцейських Львівщини, відповідно такий факт підтверджується моніторингом соціальних мереж засобів масової інформації (далі - ЗМІ), з огляду на що, такі дії поліцейського, підривають авторитет поліції в очах суспільства та викликає хвилю обурення, що унаслідує авторитет недовіри до особи поліцейського, як гаранта захисту прав, свобод людини та громадянина.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач проходив службу у поліції на посаді старшого оперуповноваженого СРЗПВ ВКП Львівського РУП №1 ГУ НП.
Наказом ГУ НП №4187 від 15.10.2024 було призначене службове розслідування у формі письмового провадження за фактом можливих неправомірних дій зі сторони окремих поліцейських ГУ НП, яким створено дисциплінарну комісію та, відповідно до ст.28 Дисциплінарного статуту НПУ, ч.1 ст.70 Закону №580, відсторонено позивача від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування.
Підставою для прийняття вищевказаного наказу стало надходження 15.10.2024 до ГУ НП рапорту поліцейського УГІ ГУ НП з приводу можливих неправомірних дій зі сторони окремих поліцейських Львівського РУП №1 ГУ НП, що призвело до внесення відомостей до ЄРДР.
Відповідно до рапорту, 14.10.2024 слідчими другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Львові спільно з працівниками УСБУ у Львівській області, в рамках кримінального провадження №62024140120001047, розпочатого 14.10.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, поблизу супермаркету “Рукавичка», що по АДРЕСА_1 було затримано старшого оперуповноваженого СРЗПВ ВКП Львівського РУП №1 ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 (0063123), який вимагав та одержав у гр. ОСОБА_2 неправомірну вигоду у сумі 3000,00 доларів США за створення штучних передумов для доставлення останнього до одного з підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 та подальшої мобілізації його до лав ЗСУ. На момент отримання неправомірної вигоди капітан поліції ОСОБА_1 , перебував поза службою, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.
За результатами проведеного службового розслідування, дисциплінарною комісією складено висновок від 23.10.2024, у якому дисциплінарна комісія вказала, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження.
Наказом ГУ НП №4336 від 25.10.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Львівського РУП №1 ГУ НП», за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог п.1, 2 ч.1 ст.18, ст.64 Закону №580, ст.22, ч.1 ст.24, ст.38 Закону №1700, ч.1 п.п.1, 6, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту НПУ, абз.1, 2, 3, 4, 5 п.1 розд.II Правил етичної поведінки поліцейських, п.2.14, 2.20 розд.ІІ посадової інструкції старшого оперуповноваженого СРЗПВ ВКП Львівського РУП №1 ГУ НП, п.п.1.1, 1.2 п.1 наказу ГУ НП №1470 від 27.04.2023 “Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», ч.1 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність», п.п.4, 5 розд.І, п.2 розд.XIII “Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами НПУ», затвердженої наказом МВС №07-т від 05.05.2016, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.05.2016 за №696/28826, ст.15, 19 Закону України “Про звернення громадян», п.10 розд.II, п.2 розд.IV Порядку №930, п.6 розд.II Порядку №100, п.5 розд.II Інструкції №1026, на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту НПУ, застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУ НП №714 о/с від 31.10.2024 “Про особовий склад», відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ), капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах НПУ.
Вважаючи протиправними оспорювані накази, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення позивачем службової дисципліни, вимог Закону №580, Правил етичної поведінки поліцейського, в частині дотримання основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, ч.1, 2 ст.18 Закону №580, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, вимоги п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту НПУ. Суд зазначив, що висновок службового розслідування ґрунтуються лише на описі скоєного позивачем діяння, яке було предметом кримінального провадження (отримання неправомірної вигоди). Відомостей щодо вчинення позивачем будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку та мало б наслідком настання дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування не містить. Суд дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності внаслідок затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за фактом отримання неправомірної вигоди без встановлення порушення п.1, 2, 3 ч.1 ст.18 Закону №580, ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1, 2 ч.1 розд.II, п.3 розд.IV Правил етичної поведінки поліцейських, що могло б свідчити про вчинення дисциплінарного проступку, є необґрунтованим, а його звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту здійснено без достатніх підстав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Спір у цій справі виник у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ).
Правові засади організації та діяльності НПУ, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в НПУ визначає Закон №580.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №580, поліцейський зобов'язаний : 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №580, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом НПУ, що затверджується законом, який визначає сутність службової дисципліни в НПУ, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Статтею 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до п.1, 4, 6 ч.3 ст.1 Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580, зобов'язує поліцейського : бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також, які підривають авторитет НПУ.
Згідно ст.11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною третьою статті 13 Статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень : 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено у статті 19 Дисциплінарного статуту НПУ.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ.
Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 по справі №600/1876/22-а вказав, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарна комісія наділена багатьма повноваженнями з метою встановити факти та обставини правопорушення, в тому числі проводити опитування, оцінювати пояснення поліцейського, витребовувати та вивчати документи та інші докази, отримувати консультації спеціалістів, користуватися базами даних тощо. Комісія встановлює, чи був факт порушення та чи винен у ньому поліцейський, а також визначає вид стягнення до поліцейського, у випадку, коли він визнається комісією винним. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч.10 ст.14 Статуту, процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено Порядком проведення службових розслідувань у НПУ, затвердженим наказом МВС України №893 від 07.11.2018 (далі - Порядок №893).
Згідно п.7 розд.V Порядку №893, розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом : одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
Пунктом 14 розділу V Порядку №893 передбачено, що під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Відповідно до п.2 розд.ІІ Порядку №893, службове розслідування призначається за наявності даних про : внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України “Про запобігання корупції»; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі НПУ, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління НПУ, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку; здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань.
Судом встановлено, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у недотриманні вимог п.2.14, 2.20 розд.ІІ посадової інструкції старшого оперуповноваженого СРЗПВ ВКП Львівського РУП №1 ГУ НП, п.п.1.1, 1.2 п.1 наказу ГУ НП №1470 від 27.04.2023 “Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», вимог ч.1 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність», п.п.4,5 розд.І п.2 розд.XIII “Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності та негласної роботи оперативними підрозділами Національної поліції України», затвердженої наказом МВС № 07-т від 05.05.2016, ст.ст.15, 19 Закону України “Про звернення громадян», п.10 розд.II, п.2 розд.IV Порядку №930, п.6 розд.II Порядку №100, п.5 розд.II Інструкції №1026.
Також встановлено, що звільненню позивача зі служби в поліції передувало службове розслідування, підставою призначення якого слугував рапорт працівника УГІ ГУ НП про можливе порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників Львівського РУП №1 ГУ НП, що призвело до внесення відомостей до ЄДР та оголошення про підозру.
Висновком службового розслідування від 23.10.2024 встановлено, що факти, які стали підставою для призначення та проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та стали можливими внаслідок безвідповідального ставлення до виконання службових обов'язків, повного ігнорування вимог чинного законодавства зі сторони старшого оперуповноваженого ВКП СРЗПВ Львівського РУП №1 ГУ НП капітана поліції ОСОБА_1 , який як поліцейський, відповідно до ст.64 Закону №580 та п.п.“з» п.1 ч.1 ст.3 Закону №1700, являється суб'єктом, на якого поширюється дія цього закону, та який повинен бути прикладом дотримання Конституції та законів України, прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, не допускати дій, що підривають та дискредитують авторитет органів поліції, керуючись хибним почуттям власної безкарності, вступив із гр. ОСОБА_2 у неслужбові стосунки та вчинив дії, що стали підставою для оголошення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Водночас, капітан поліції ОСОБА_1 , достовірно знав про заборону відповідно до ст. 22 Закону №1700, а саме : використовувати своє службове повноваження або своє становище, що пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди. При цьому, капітан поліції ОСОБА_1 , будучи представником правоохоронного органу про даний факт з метою припинення правопорушення безпосереднього керівника рапортом не повідомив та на лінію “ 102» дане правопорушення не зафіксував.
Насамперед, колегія суддів зазначає, що з аналізу правових норм, які регулюють особливості проходження служби в поліції висновується, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НПУ. Іншою ж підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією або кримінального правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 по справі №804/4096/17 сформував висновок, відповідно до якого, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10 ч.1 ст.77 Закону №580), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (п.6 ч.1 ст.77 Закону №580).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580 виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів звертає увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного (постанова Верховного Суду по справі №804/4096/17).
Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не варто ототожнювати з підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.02.2020 по справі №260/1118/18, від 26.11.2020 по справі №580/1415/19, від 22.02.2023 по справі №200/11036/20-а, від 14.03.2023 по справі №320/1206/21.
Колегія суддів також враховує, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту НПУ. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Варто зазначити, що звільнення у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, слугували підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Згідно з практикою ЄСПЛ, не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі “X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі “C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення ЄСПЛ від 11.02.2003 у справі “Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п.1 ст.6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
На переконання колегії суддів, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 по справі №800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07.02.2020 по справі №260/1118/18, від 28.02.2020 по справі №825/1398/17, від 22.02.2023 по справі №200/11036/20-а, від 14.03.2023 по справі №320/1206/21.
В контексті особливостей спірних правовідносин варто зазначити, що відсутність вироку суду про визнання особи винною в інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування наказів, якими така особа звільняється зі служби у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, адже особа звільняється не за вчинення кримінального правопорушення, а за порушення службової дисципліни.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правового та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено ч.2 ст.19 Закону №580, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом НПУ, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами.
Варто зазначити, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана з порушенням кримінального провадження та набрання законної сили вироком суду, а наявність кримінального провадження стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування до цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону №580, за умови встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.08.2022 по справі №120/8381/20-а, від 22.02.2023 по справі №200/11036/20-а, від 31.08.2023 по справі №160/3330/19.
Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 по справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення.
У вказаній справі Верховний Суд також зауважував, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру).
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 30.07.2020 по справі №802/1767/17-а та від 30.09.2021 по справі №814/334/17.
Варто зазначити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, висновується, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НПУ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то вона повинна фокусуватися, насамперед, на такому : чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.
Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало скоєння ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, що підриває довіру та авторитет органів поліції та є несумісними з подальшим проходженням служби.
Водночас, такі висновки ґрунтуються лише на матеріалах кримінального провадження та не розкривають зміст саме дисциплінарного проступку.
При цьому, в матеріалах службового розслідування відсутні будь-які інші докази, крім матеріалів кримінального провадження, що були добуті в ході службового розслідування та надавали б підстави для висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни.
Колегія суддів враховує, що відповідно до службової характеристики на позивача, складеної начальником Львівського РУП №1 ГУ НП 23.10.2024, за період 2024 року безпосередньо капітаном поліції ОСОБА_1 розкрито 10 злочинів, а саме : передбачені ч.4 ст.185 КК України - 8 злочинів; ч.4 ст.186 КК України - 1 злочин; ч.4 ст.187 КК України - 1 злочин.
При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач брав участь в бойових діях в зоні проведення АТО, нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції», нагороджений орденом “За мужність ІІІ ступеня», отримував у 2021 та 2024 роках відзнаки з боку керівництва ГУ НП за зразкове виконання своїх службових обов'язків.
Таким чином, відповідач не довів правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення ним службової дисципліни, вимог Закону №580 та Правил етичної поведінки поліцейського в частині дотримання основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, ч.1, 2 ст.18 Закону №580, інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, вимоги п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту НПУ.
При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що висновок службового розслідування ґрунтуються лише на описі скоєного позивачем діяння, яке було предметом кримінального провадження (отримання неправомірної вигоди), відомостей про вчинення позивачем будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку та мало б наслідком настання дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування не містить.
Між тим, сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Під вчинками, що підривають авторитет працівника НПУ, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку.
Самого лише посилання на загальні вимоги Статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських, недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.11.2022 по справі №480/9492/20.
Колегія суддів також зазначає, що висновок службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни не містить обґрунтованих відомостей щодо наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, вимоги законодавства або посадові обов'язки, які були ним порушені, наявність вини позивача та ступінь її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 по справі №160/12290/20 наголошував на тому, що будь-які фактори не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку під час прийняття рішення діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і не виключає необхідність з'ясувати й встановлювати саме наявність складу дисциплінарного проступку в діяннях поліцейського.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи приведені вище висновки Верховного Суду, сформовані у такій категорії справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваних наказів та наявності підстав для їх скасування.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині здійснених судом розрахунків суми середнього заробітку та його стягнення на користь позивача в сумі 492902,70 грн, з яких відповідач має відрахувати загальнообов'язкові податки та збори.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення даного позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України, дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, ухвалене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року по справі №380/22988/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук