Справа № 711/103/26 Суддя (судді) першої інстанції: Слободянюк А.В.
25 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Просив суд поновити йому строк для звернення до суду з адміністративним позовом; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6287357 від 02.12.2025 року, винесену інспектором патрульної поліції Фуркало С.М. та закрити провадження у справі.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.01.2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду. Позовну заяву залишено без руху.
13.01.2026 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із квитанцією про сплату судового збору. В заяві позивач зазначив, що він має офіційно діагностовані розлади (межовий розлад особистості та рекурентний депресивний розлад, що підтверджується випискою/ довідкою з ЧОПНД). Після винесення оскаржуваної постанови, його психоемоційний стан різко погіршився (депресивна фаза, висока тривожність), що супроводжувалося медикаментозним лікуванням (препарат Есциталопрам) У зв'язку з хворобою, він перебував у стані емоційного гальмування та апатії, що об'єктивно завадило йому вчасно звернутися за правовою допомогою та подати позов у 10-деннний строк. Крім того, через складний фінансовий стан він не зміг скористатися послугами приватних юристів і був змушений самостійно вивчати законодавство, що також потребувало часу в період стабілізації його стану.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для звернення до суду із позовом відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням всіх обставин справи та порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні на 25.02.2026.
25.02.2026, під № 6637 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до норм ст. 312 КАС України.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк звернення до суду пропущено з підстав, які не є поважними, оскільки не наведено обґрунтувань та не надано доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливлювали звернення до суду у строки визначені законом.
За висновками суду першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що після винесення оскаржуваної постанови, його психоемоційний стан різко погіршився (депресивна фраза, висока тривожність), що супроводжувалося медикаментозним лікуванням ( препарат Есциталопрам) і у зв'язку з хворобою він перебував у стані емоційного гальмування та апатії, що об'єктивно завадило йому вчасно звернутися за правовою допомогою та подати позов у 10-деннний строк. Також, не надано доказів, що у вказаний період він перебував на стаціонарному лікуванні.
Натомість, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував наданих у заяві про поновлення строку пояснень з наданням відповідних доказів та припустився надмірного формалізму, при добросовісності поведінки позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). (ч. 2 ст. 286 КАС України)
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення, є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, положення КАС України встановлюють для позивача чіткі строки звернення до суду за захистом своїх прав, а в разі наявності поважних причин пропуску таких, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами, процесуальне законодавство допускає можливість поновлення пропущених строків.
При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач зазначив, що він має офіційно діагностовані розлади (межовий розлад особистості та рекурентний депресивний розлад, що підтверджується випискою/ довідкою з ЧОПНД). Після винесення оскаржуваної постанови, його психоемоційний стан різко погіршився (депресивна фраза, висока тривожність), що супроводжувалося медикаментозним лікуванням (препарат Есциталопрам) У зв'язку з хворобою, він перебував у стані емоційного гальмування та апатії, що об'єктивно завадило йому вчасно звернутися за правовою допомогою та подати позов у 10-деннний строк. Крім того, через складний фінансовий стан він не зміг скористатися послугами приватних юристів і був змушений самостійно вивчати законодавство, що також потребувало часу в період стабілізації його стану.
Слід врахувати, що предметом спору є оскарження постанови поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області Фуркало С.М., серії ЕНА № 6267357 від 02.12.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Отже, починаючи з 02.12.2025 року позивачу було достовірно відомо про прийняте щодо нього рішення, що він особисто підтверджує у своїй позовній заяві, тому, починаючи з 03.12.2025, розпочався десятиденний строк, передбачений КАС України для оскарження постанови, який сплив 12.12.2025.
Водночас, із адміністративним позовом позивач звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси 05.01.2026, тобто з пропущенням процесуального строку.
Так, до заяви про усунення недоліків позовної заяви від 13.01.2026 року позивачем було надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20.11.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ЧОПНД Черкаської обласної ради» з 21.04.1998 року до 07.05.1998 року. Востаннє на прийомі в ЧОПНД 16.03.2022 року з діагнозом: Рекуррентний депресивний розлад, поточний епізод середнього ступеня. З того часу за медичною допомогою не звертався. Зі слів позивача, кожної весни та осені приймає депресанти.
Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем так і не було надано доказів того, що після винесення оскаржуваної постанови, його психоемоційний стан різко погіршився, і у зв'язку з хворобою він перебував у стані емоційного гальмування та апатії, що об'єктивно завадило йому вчасно звернутися за правовою допомогою та подати позов у 10-деннний строк. Також, не надано доказів, що у вказаний період він перебував на стаціонарному лікуванні. Доводи позивача в цій частині є непідтвердженими та суб'єктивними.
Колегія суддів також враховує й те, що позивачем не наведено обставин з наданням відповідного підтвердження того, що його фізичних стан у зв'язку з наявністю хвороби, фізично не дозволяв йому та не дава можливості реалізувати своє право на звернення до суду у встанолвені процесуальним законом строки.
До того ж, складний фінансовий стан та самостійне вивчення законодавства, в період стабілізації його стану не є обставиною, яка є об'єктивно непереборною та пов'язаною з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення його права на поступ до правосуддя та надмірний формалізм з боку суду, оскільки таке право не є абсолютним, при цьому, обставини, на які посилається апелянт, не є поважною причиною пропуску десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто, позивачу не обмежувалось право звернутися до суду у передбачений строк, адже про винесення постанови вона він був обізнаний, за наданням правничої допомоги не звертався, зокрема, безоплатної.
Наданий до апеляційної скарги консультативний висновок спеціаліста за формою № 028/о (лікар-психіатр) від 26.01.2026 до спірних правовідносин не береться до уваги, позаяк, останній був отриманий вже після звернення 05.01.2026 до суду з позовом та не охоплюється періодом оскарження спірної постанови.
З урахуванням наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позивачем строк звернення до суду було пропущено з підстав, які не є поважними.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко