Справа № 367/1363/26
Провадження №1-кс/367/224/2026
Іменем України
30 січня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора: ОСОБА_3 ,
особи, щодо якої просять вжити запобіжний захід: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені клопотання слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111420000053 від 28.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153 КК України, -
До Ірпінського міського суду Київської області в провадження надійшло вищевказане клопотання.
Так, своє клопотання прокурор мотивує тим, що cлідчим СВ ВП № 1 Бучанського управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, -
06.09.2025 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник умисел, направлений на вчинення сексуального насильства щодо малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в той час разом з дідусем ОСОБА_8 перебувала у нього в гостях, що в свою чергу посягає на статеву недоторканість та нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток ОСОБА_7 , а саме на вчинення відносно неї будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в її тіло.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник, заперечували проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, суд вважає, що заявлене клопотання прокурора не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.ст. 276-278 КПК України 30.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України.
Підозра ОСОБА_4 є обґрунтованою та підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
В силу ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Таким чином, підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років. Тобто тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання судом його винуватим, вже обґрунтовує ризик того, що з метою уникнення покарання він може вчинити спробу переховування.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання, так у параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що у свою чергу прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).
Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на всій території України введений воєнний стан строком на 30 діб від 24 лютого 2022 року, який неодноразово було продовжено та який триває і по теперішній час.
Таким чином ОСОБА_4 користуючись ситуацією в країні має змогу переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема в місцях постійного проведення бойових дій або місцях непідконтрольних органам державної влади України.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» зазначено, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості. Розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Тимошенко проти України» вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Підсумовуючи викладене, можливо прийти до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на підозрюваного обов'язків і дотримання останнім належної процесуальної поведінки, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків. Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 314, 315 КПК України, суд -
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111420000053 від 28.01.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 153 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Початок строку дії ухвали обчислювати з 30 січня 2026 року.
Закінчення строку дії ухвали 30 березня 2026 року.
Взяти підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду негайно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Бучанської окружної прокуратури Київської області у даному кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя: ОСОБА_1