Справа № 711/5992/24
25 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Кузьмишиної О.М., Ключковича В.Ю., перевіривши апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і водного транспорту та судноплавства України Мацака Є.І. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і водного транспорту та судноплавства України Мацака Є.І. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 295 КАС України та запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження, де зазначити поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та надати докази на їх підтвердження.
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 05 лютого 2026 року в його електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В поданому клопотанні апелянт посилається на допущення технічної помилки під час визначення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року, через що, апеляційну скаргу подано в межах загального тридцятиденного строку оскарження замість спеціального - десятиденного строку.
Крім того, апелянт в поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує на високий рівень навантаження роботою на працівників відділу судового забезпечення Адміністрації судноплавства, а також, посилається на введення на території України воєнного стану.
Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому, остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Варто зауважити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Приписами статті 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відтак, процесуальним законом чітко закріплено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
З приводу посилання апелянта на допущення технічної помилки під час визначення процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року прямо вказано, що рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Таким чином, вищевказані доводи відповідача щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегія суддів вважає безпідставними.
Щодо посилання апелянта на введення на території України воєнного стану, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Так, питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні про поновлення такого строку.
Саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Даний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного в постанові від 03 листопада 2022 року у справі №560/15534/21 та ухвалах від 27 липня 2022 року у справі №560/1209/22 та від 26 липня 2022 року у справі №560/19843/21.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 17.07.2025 у справі №207/5118/24, від 16.04.2025 у справі №580/10818/23, від 02.08.2023 у справі №620/830/23 констатував, що "дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку".
Водночас, слід звернути увагу на те, що апелянт не зазначає, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.
Таким чином, наведені апелянтом доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
З приводу посилання апелянта на велике навантаження працівників, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, слід зазначити наступне.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суб'єкт владних повноважень не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 240/22549/24, від 25.11.2025 у справі №420/9243/24, від 17.09.2025 у справі №140/1746/25, від 04.09.2025 у справі №480/8367/22, від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, від 26.09.2022 у справі № 560/403/22.
Крім того, як вказав Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 14 серпня 2025 року у справі № 340/7867/24, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом в поданому клопотанні причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Беручи до уваги викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконана.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк, недоліки в апеляційній скарзі не усунув, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 299, 325, 328 КАС України, -
У задоволенні клопотання Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства), начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і водного транспорту та судноплавства України Мацака Є.І. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.