Справа № 640/21751/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
25 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Управління поліції охорони в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2019 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною вимогу Управління поліції охорони в м. Києві надати копію постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання з формулюванням "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ";
- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в м. Києві щодо направлення після 05 березня 2018 року заяви ОСОБА_1 з додатками та висновку щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до пункту 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністерству України від 21.10.2015 №850;
- зобов'язати Управління поліції охорони в м. Києві направити заяву ОСОБА_1 з додатками та висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України згідно з пунктом 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення в порядку пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю Міністерства внутрішніх справ України та Управління поліції охорони в м. Києві щодо призначення та виплати грошової допомоги, відповідно до пункту 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністерству України від 21.10.2015 №850.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління поліції охорони в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 надати копію постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання з формулюванням "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ".
Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в місті Києві в частині ненаправлення після 05.03.2018 заяви ОСОБА_1 з додатками та висновком щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України відповідно до пункту 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністерству України від 21.10.2015 №850.
Зобов'язано Управління поліції охорони в місті Києві направити заяву ОСОБА_1 з додатками та висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України згідно з пунктом 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття рішення в порядку пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник Міністерства внутрішніх справ України подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції; відповідно до наказу № 51/64 правонаступником Управління Державної служби охорони при УМВС України в місті Києві є Управління поліції охорони в місті Києві; покриття витрат на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 дійсно має здійснюватися поліцією охорони за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції; до спірних правовідносин, в частині визначення джерела виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони, до числа яких відноситься і позивач, повинні застосовуватися положення підпункту 9 пункту 5 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1146.
Надалі, представник Управління поліції охорони в місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ; Управління виконало всі вимоги, визначенні Порядком № 850, щодо формування та направлення матеріалів до МВС України для прийняття рішення про призначення та виплату грошової допомоги позивачу. Позивачу не відмовлено у призначенні ОГД, а повернуто документи на доопрацювання з огляду на те, що документи подано не в повному обсязі; обов'язок надати документи згідно з пунктом 7 Порядку № 850, які б підтверджували право для призначення грошової допомоги, покладається саме на працівника міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності; суд першої інстанції намагається безпосередній обов'язок позивача надати копію постанови відповідної військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, яка б слугувала підставою для призначення ОГД, перекласти на відповідача, який наділений виключно обов'язком передати вже надані позивачем документи до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року, від 14 серпня 2025 року та від 03 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01 березня 1983 року по 18 грудня 2002 року та відповідно до наказу Управління державної служби охорони ГУ МВС України в місті Києві №171 о/с від 18.12.2002 року звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за ст. 65 п. «А» (за віком).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія АВ №0451164 позивачу встановлено II групу інвалідності з 17.03.2016 довічно та як причину інвалідності зазначено, що захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
11.04.2016 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії УДСО при ГУ МВС України в місті Києві із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, до якої було додано копії документів, передбачених п. 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою КМУ від 21.10.2015 №850.
До заяви від 11.04.2016 позивачем було подано передбачені Порядком №850 документи, в тому числі Свідоцтво про хворобу №227 від 05.12.2002 року Госпітальної військово лікарської комісії, яка здійснила медичний огляд позивача за розпорядженням ОК ГУ МВС України в м. Києві.
В зазначеному свідоцтві про хворобу в розділі 12 «Діагноз і постанови» зазначено: «Дисциркуляторная энцефалопатия II ст. с левосторонней пирамидной недостаточностью, умеренными координаторными нарушениями с ЦНМК в ВББ /1999г./. Церебральний атеросклероз II ст., раннее развитие. Выраженный церебрастенический синдром. Гипертоническая болезнь II ст. Заболевание, ДА, связанное с выполнением служебных обязанностей по ликвидации последствий аварии на ЧАЕС. ИВС: атеросклеротический кардиосклероз, СН І ст. Факосклероз. Ангиодестония в сетчатке обоих глаз. Хронический дискогенньїй /грыжи м/п дисков ...., пояснично - крестцовый радикулит с незначительным нарушением функции. Остеохондроз поясничного отдела позвоночника с умеренным нарушением функции. Хронический гипертрофический ринит с нарушением носового дыхания. Хронический гастродуоденит в фазе ремиссии. Жировой гепатоз без нарушения функции. Хронический холециотоангиохолит в фазе ремиссии. Липома левого бедра. Заболевание, ДА, связно с прохождением службы в органах внутренних дел."
Станом на 16.10.2019 Міністерство внутрішніх справ України не прийняло рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, згідно п. 9 Порядку №850, та заява від 11.04.2016 перебуває на розгляді в Управління поліції охорони в м. Києві як правонаступника ліквідованого УДСО при ГУ МВС України в м. Києві.
У відповідь на адвокатський запит Управлінням поліції охорони в місті Києві Національної поліції України листом від 19.09.2019 надано інформацію про те, що матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги неодноразово надсилались до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті у випадках, передбачених п. 14 Порядку №850, та надано копії листа УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 15.04.2016 №24/1-151/Лк, листів УПО в м. Києві від 07.04.2017 №951/43/29/3/01-2017, від 07.02.2018 №369/43/29/3/01-2018.
Також повідомлено, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України відповідно до вимог п. 9, 10, 14 Порядку №850 будь-яке рішення за результатами розгляду матеріалів прийнято не було, матеріали повернуті на адресу Управління поліції охорони в місті Києві без розгляду та надано копії листів Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 20.05.2016 №1197/29/2/02-2016, Департаменту поліції охорони від 16.05.2017 №2014/43/6/02-2017, Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 05.03.2018 №15/2-798.
У листі Управління поліції охорони від 19.09.2019 зазначено, що позивачу листом від 16.08.2019 №1959/43/29/3/02-2019 повідомлено, що у складі доданих до його заяви на призначення одноразової грошової допомоги документів постанова відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання відсутня та запропоновано надати на адресу Управління поліції охорони в місті Києві копію постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання з формулюванням «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ».
Позивач вважає, що таким листом від 16.08.2019 №1959/43/29/3/02-2019 Управління поліції охорони в м. Києві відмовило у повторному направлені до Міністерства внутрішніх справ України документів та висновку щодо виплати грошової допомоги позивачу, у зв'язку з неповнотою поданих ним документів.
Вважаючи оскаржувані дії та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо зобов'язання Управління поліції охорони в місті Києві направити заяву ОСОБА_1 з додатками та висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, згідно з пунктом 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон №565-XII), Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника (далі - Порядок № 850).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 6 статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
07 листопада 2015 року Закон №565-XII втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02 липня 2015 року №580-VІII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІII).
При цьому, у пункті 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
На виконання вимог статті 23 Закону №565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника.
Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктами 7-9 Порядку №850 закріплено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З наведеного вбачається, що обов'язок прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги і надіслання такого рішення керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладений безпосередньо на Міністерство внутрішніх справ України.
З 07.11.2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ), згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Пунктом 4 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Тобто, Управління поліції охорони в місті Києві, як суб'єкт владних повноважень, після надходження документів щодо виплати грошової допомоги, готує висновок щодо виплати грошової допомоги та направляє його разом з доданими документами до Міністерства внутрішніх справ України, яке за результатами розгляду документів повинно прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті допомоги.
Як вбачається зі змісту спірних правовідносин, заява ОСОБА_1 від 11 квітня 2016 року перебуває на розгляді в Управлінні поліції охорони в м. Києві, як правонаступника ліквідованого УДСО при ГУ МВС України в м. Києві.
Листом від 19 вересня 2019 року позивачу надано інформацію про те, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги неодноразово надсилались до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.
Також зазначено про те, що листом від 16 серпня 2019 року №1959/43/29/3/02-2019 Управління поліції охорони в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що у складі доданих до його заяви на призначення одноразової грошової допомоги документів відсутня постанова відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання, та запропоновано надати на адресу Управління поліції охорони в м. Києві копію постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання з формулюванням «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ».
Така відмова від 16 серпня 2019 року №1959/43/29/3/02-2019 щодо повторного направлення до Міністерства внутрішніх справ України документів та висновку щодо виплати грошової допомоги слугувала підставою звернення з відповідним позовом до суду.
За доводами апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що позивачу не відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, а повернуто документи на доопрацювання з огляду на те, що документи подано не в повному обсязі.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та не є спірним, копію постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання до заяви ОСОБА_1 від 11 квітня 2016 року не долучено.
Таким чином, з долучених до матеріалів справи доказів судом встановлено, що позивач не дотримався вимог Порядку №850 та не подав повного пакету документів, що підтверджують право на призначення грошової допомоги у разі встановлення інвалідності відповідно до приписів пунктів 7-9 Порядку №850.
За змістом позовної заяви позивач зазначає про подання Свідоцтва про хворобу №227 від 05 грудня 2002 року Госпітальної військово-лікарської комісії, яка здійснила медичний огляд позивача за розпорядженням ОК ГУ МВС України в м. Києві (а.с.16-17).
Проте, колегія суддів враховує, що позивачу встановлено II групу інвалідності лише з 17 березня 2016 року довічно, та як причину інвалідності зазначено, що захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.5).
Відповідно, підстав для ототожнення поданого Свідоцтва про хворобу №227 від 05 грудня 2002 року з постановою відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що подані позивачем до Управління поліції охорони в м. Києві документи були недостатніми для прийняття висновку про повторне направлення їх до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення, з огляду на що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Управління поліції охорони в місті Києві в частині направлення заяви ОСОБА_1 (після 05 березня 2018 року) з додатками та висновком щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до пункту 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністерству України від 21 жовтня 2015 року №850.
Колегія суддів також зазначає, що у спірному випадку на Управління поліції охорони в м. Києві покладені обов'язки лише щодо збору пакету документів, підготовки висновку та направлення їх до Міністерства внутрішніх справ України для подальшого прийняття рішення.
Як вірно зазначає апелянт, обов'язок надати документи згідно з пунктом 7 Порядку №850, які б підтверджували право для призначення грошової допомоги, покладається на працівника міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності.
Як наслідок, у межах спірних правовідносин відсутні підстави для зобов'язання Управління поліції охорони в місті Києві повторно направити заяву ОСОБА_1 з додатками та висновок щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України згідно з пунктом 8 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Судова колегія також зауважує, що позивач не заявляв позовних вимог про визнання протиправними дій Управління поліції охорони в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 надати копію постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання з формулюванням "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ".
Наведене у контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права й обґрунтованість вимог апеляційної скарги Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції України.
Щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850
Фактичні обставини справи свідчать про те, що станом на 16 жовтня 2019 року Міністерство внутрішніх справ України не прийняло рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, згідно п. 9 Порядку №850, за наслідками розгляду його заяви від 11 квітня 2016 року.
Листом від 19 вересня 2019 року Управління поліції охорони в місті Києві надало позивачу інформацію про те, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги неодноразово надсилались до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті у випадках, передбачених п. 14 Порядку №850, та надано копії листів від 15.04.2016 №24/1-151/Лк, від 07.04.2017 №951/43/29/3/01-2017, від 07.02.2018 №369/43/29/3/01-2018.
Також повідомлено, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України відповідно до вимог п. 9, 10, 14 Порядку №850 будь-яке рішення за результатами розгляду матеріалів прийнято не було, матеріали повернуті на адресу Управління поліції охорони в місті Києві без розгляду та надано копії листів Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України від 20.05.2016 №1197/29/2/02-2016, Департаменту поліції охорони від 16.05.2017 №2014/43/6/02-2017, Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 05.03.2018 №15/2-798.
Пунктом 9 Порядку №850 визначено, що Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Наведене вказує на імперативний обов'язок Міністерства внутрішніх справ України у місячний термін розглянути документи, що подані Управлінням поліції охорони в місті Києві Національної поліції стосовно ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення.
З матеріалів справи вбачається та не є спірним, що Міністерством внутрішніх справ України будь-яке рішення за результатами розгляду матеріалів прийнято не було, матеріали повернуті на адресу Управління поліції охорони в місті Києві без розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Перевіряючи дотримання Міністерством внутрішніх справ України наведених норм при прийнятті спірного рішення, судова колегія дійшла висновку про допущення останнім протиправної бездіяльності щодо належного розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Суд вказує, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не можуть підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги та зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, та частково задовольнити адміністративний позов.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Управління поліції охорони в м. Києві задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 червня 2016 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко