Справа № 320/13764/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
26 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправним дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов?язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
Позов обґрунтовано тим, що у зв'язку з вторгненням Російської федерації на територію України, консульські відділи на території України припинили діяльність, тому позивач не подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримання документу про припинення іноземного громадянства є неможливим з незалежних від нього підстав.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації.
Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
В апеляційній скарзі Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, як це передбачено абз. 13 статті 1 Закону №2235-III, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства, в даному випадку Російської федерації.
На думку апелянта, позивач оформила поновлення в громадянстві України 20.01.2021 та повинна була протягом двох років з моменту поновлення громадянства України виконати зобов'язання щодо припинення громадянства рф, надати документ про припинення громадянства Російської федерації до ЦМУ ДМС або його територіальних підрозділів до 20.01.2023, втім зазначеного не вчинила, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2021 ОСОБА_1 згідно рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області набула громадянство України на підставі ст.10 Закону України «Про громадянство України», що підтверджується довідкою №356/2021 про реєстрацію особи громадянства України від 25.02.2021.
08 лютого 2021 року позивач отримала тимчасове посвідчення громадянства України тип НОМЕР_1, орган, що видав 8010, строк дії до 20.01.2023.
При цьому, до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області позивачем було подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, а саме громадянство російської федерації протягом двох років.
Однак, позивач звернутись до відповідного консульства щодо припинення громадянства іншої країни не встигла у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України та початком війни, оскільки було розпочато розрив дипломатичних відносин з російською федерацію, а також припиненням роботи усіх консульських установ даної країни.
У свою чергу, позивач зверталась до консульських установ Російської федерації, які перебувають в інших країнах, однак отримувала відмову.
З огляду на отримані від міністерств закордонних справи та посольств Російської федерації відмов, позивач звернулась до Державної міграційної служби України з проханням роз'яснити подальші дії щодо припинення громадянства російської федерації, однак належної відповіді не отримала.
13 січня 2023 року позивач звернулася до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із декларацією про відмову від громадянства Російської федерації у зв'язку з тим, що існують незалежні від позивача причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме: що позивач не може подати документи про припинення громадянства російської федерації до посольства російської федерації в Україні, бо воно не працює, а дипломатичні відносини з державою-агресором розірвані; позивач не може подати документи щодо припинення іноземного громадянства до посольства російської федерації в третіх країнах, оскільки позивач не має постійного місця проживання в країнах, до яких вона зверталася.
Однак, листом від 23.01.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовив позивачу у зв'язку з відсутністю підстав для прийняття від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації замість документу уповноваженого органу російської федерації про припинення громадянства російської федерації.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач мала право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин, тому відмова відповідача у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство» від 18.01.2001 року №2235-III (надалі - Закон №2235-III).
Положенням статті 6 Закону №2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Приписами частини першої статті 8 Закону № 2235-III передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
У свою чергу, частиною п'ятою ст. 8 вказаного Закону передбачено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, на іноземця покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства. Водночас, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від особи причин, іноземець подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно, за правилами абзаців 12, 13 статті 1 Закону № 2235-III зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
При цьому, згідно з абзацом 16 статті 1 Закону № 2235-III декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Зразок декларації про відмову від іноземного громадянства затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2012 № 715 Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку (далі - Наказ № 715).
Відповідно до затвердженого Наказом № 715 зразка, заявник має зазначити в декларації строк, установлений законодавством іноземної держави, протягом якого заявник не отримав документ про припинення громадянства цієї держави.
Таким чином, чинним законодавством передбачено порядок відмови від іноземного громадянства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач набула з 20.01.2021 громадянство України за територіальним походженням відповідно до ст. 10 Закону України «Про громадянство України» та взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України.
Згідно з п.п. 54 пункту 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 281, Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань, дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні, а також дипломатичним корпусом, акредитованим в Україні. За інформацією посольства російської федерації в Україні, розмір консульського збору за припинення громадянства російської федерації на момент набуття заявником громадянства України становив 1820 грн, що не перевищувало половину мінімальної заробітної плати на момент набуття громадянства України.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), в розумінні п. 1 статті 1 Закону № 2235-III є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Відтак, обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом № 2235-III порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства (якщо така не була подана раніше) їм замість тимчасових посвідчень громадянина України, залежно від місця проживання, видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (п. 117-119 Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»).
Тобто, позивач зобов'язаний подати документ про припинення російського громадянства.
Як свідчать матеріали справи, позивач розпочала підготовку документів, у цей час з 24.02.2022 Росією розпочато широкомасштабне вторгнення в Україну і в цей же день були розірвані дипломатичні відносини із країною агресором.
Відповідно, консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні із 24.02.2022 не функціонують, що унеможливлює отримання документа про припинення громадянства.
У зв'язку з припиненням функціонування дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в Україні, позивачем подано заяву про припинення громадянства Російської федерації до посольства Російської федерації в Республіці Румунія, однак остання отримала відмову у прийнятті, оскільки позивач не має постійного місця проживання в Молдові, що підтверджується листом від 13.07.2022.
Зазначене свідчить про те, що позивачем вчинялися необхідні дії для припинення громадянства Російської федерації, однак такі не призвели до певних правових результатів з незалежних від позивача причин.
У даному випадку, законодавство передбачає можливість подання декларації про вихід з громадянства російської федерації, разом з тим, у відповідності до частини першої статті 1 Закону № 2235-III декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Оскільки позивач у декларації від 13.01.2023 взяв на себе зобов'язання повернути паспорт громадянина Російської федерації до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина російської федерації та не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави, та звертався до консульської установи Російської федерації щодо припинення громадянства, втім відповідачем фактично не прийнято жодного рішення за результатами розгляду декларації ОСОБА_1 .
З огляду на вказане, позивач мала право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки вона позбавлена можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин.
Як наслідок, відмова відповідача у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відтак, оскільки відповідачем за результатом розгляду поданого позивачем супровідного листа та декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано позивачу мотивованої відмови в прийнятті такої декларації, а лише надано роз'яснення норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області повторно розглянути звернення позивача щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації з врахуванням висновків суду у даній справі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко