П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38294/24
Перша інстанція суддя Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковлєва О.В.,
суддів Шевчук О.А., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, а саме:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову йому у призначенні пенсії за віком від 11.10.2024 №155350021261;
- зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до загального стажу його роботи: період навчання з 01.09.1981 по 11.05.1982, з 01.12.1985 по 31.07.1986, з 01.01.1991 по 19.12.1991 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення такого права, а саме - 01.09.2024, з урахуванням визначення 6116 наліт годин як 25 років стажу (20 годин нальоту х 12 місяців х 25 років стажу).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 11.10.2024 №155350021261 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.09.1981 по 11.05.1982, з 01.12.1985 по 31.07.1986, з 01.01.1991 по 19.12.1991;
- зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України №1058-IV, є правомірним, оскільки прийнято з підстав відсутності необхідного страхового стажу 31 рік (на момент звернення із заявою про призначення пенсії стаж становив 25 років 02 місяці 20 днів). Разом з тим, на думку скаржника, неможливо зарахувати до страхового стажу позивача періоди його навчання: з 01.09.1981 по 11.05.1982 - оскільки у свідоцтві відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність; з 01.12.1985 по 31.07.1986 - оскільки період перебування слухачем на підготовчому відділенні не є навчанням у вищому навчальному закладі, у розумінні Закону України «Про вищу освіту»; з 01.01.1991 по 19.12.1991 (період навчання на території Латвійської Республіки), з огляду на положення ст.17 Угоди від 26.02.1998, - можливо буде розглянути після підтвердження компетентним органом Латвійської Республіки.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 02.10.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.10.2024 ГУ ПФУ у Миколаївській області прийнято рішення №155350021261 про відмову у призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного страхового стажу, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 31 рік, оскільки стаж роботи позивача складає 25 років 02 місяці 20 днів. (а.с.32)
У рішенні зазначено, що, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано наступні періоди:
- навчання з 01.09.1981 по 11.05.1982, згідно із свідоцтвом №014856, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність;
- перебування слухачем підготовчого відділення інституту з 01.12.1985 по 31.07.1986, оскільки слухачі підготовчих відділень вищих навчальних закладів не здобувають певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;
- навчання на території Латвійської Республіки з 01.01.1991 по 19.12.1991, згідно з дипломом НОМЕР_1 від 27.12.1991, оскільки період не підтверджено формуляром зв'язку.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з того, що спірні періоди навчання позивача підлягають врахуванню до його загального трудового стажу, що дають йому право на призначення пенсії за віком. Разом з тим, суд першої інстанції вважав передчасними вимоги в частині щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, з огляду на дискреційність повноважень пенсійного органу, а тому зобов'язав ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 02.10.2024 про призначення пенсії. Окрім того, суд не надавав правову оцінку правомірності врахування/неврахування 6116 наліт годин, як 25 років стажу, з тих підстав, що оскаржуваним рішенням від 11.10.2024 оцінка таким обставинам не надавалась.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.1 ст. 26 Закону України №1058- IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст.48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Миколаївській області рішенням від 11.10.2024 №155350021261 зараховано періоди трудової діяльності позивача, що становить 25 років 02 місяці 20 днів.
Разом з тим, відповідачем, зокрема, не зараховано період навчання позивача, з 01.09.1981 по 11.05.1982, в Гадяцькому профтехучилищі №7, згідно свідоцтва №014856, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації чи здобуту спеціальність, з приводу чого слід зазначити наступне.
Відповідно до п.«д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вірно вказав суд першої інстанції, на час навчання позивача, порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (надалі - Порядок №590).
Підпунктом «і» п.109 Порядку №590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 №681 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 №573.
Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що:
1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (п.2 зазначених нормативних актів);
2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (п.3 зазначених нормативних актів);
3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п.п.5,10 відповідно зазначених нормативних актів), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 №774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27.07.1963 №1114».
Статтею 45 Закону СРСР від 19.07.1973 №4536-VIII «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.
Відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого Наказом Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 29.09.1969 №712 (із змінами і доповненнями), підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки молоді до вступу до вищого навчального закладу.
Крім цього, відповідно до коментованого Положення в редакціях за №394 від 17.05.1971, №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987:
а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (п.21 Положення);
б) «особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача»;
в) «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу» (п.п.9,10 Положення).
Крім того, слід зазначити, що під час навчання позивача діяли також норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, п.2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних учбових закладів, в партійних школах та школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (наукового закладу) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, осіб як навчаються та аспірантів клінічних ординаторів.
Підпунктом «в» пункту 2.17 Інструкції від 20.06.1974 №162 передбачено, що у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів наступні записи: про час навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах (включаючи і час роботи у студентських загонах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики), партійних школах, школах профруху та про час перебування в аспірантурі клінічної ординатури, крім випадків, зазначених у п.2.15 цієї Інструкції.
Отже, запис у трудову книжку в період навчання вносився лише студентам, які навчались за денною формою навчання.
Таким чином, оскільки навчання позивача в Гадяцькому профтехучилищі №7, у період з 01.09.1981 по 20.06.1982, підтверджується записами трудової книжки, серії НОМЕР_2 від 05.02.1985, та свідоцтвом № НОМЕР_3 , при цьому згідно посвідчення №9512 від 19.09.1983 останньому присвоєно кваліфікацію «механіка кранів автомобільного ряду», пенсійним органом безпідставно не враховано вказаний період навчання до стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком.
Також, враховуючи, що за нормами законодавства, яке діяло у 1980-1990 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівнювались у правах до студентів вищого навчального закладу, час перебування позивача слухачем підготовчого відділення у Рижському інституту інженерів цивільної авіації, у період з 01.12.1985 по 31.07.1986, також підлягає врахуванню до загального страхового стажу.
Стосовно навчання позивача на території Латвійської Республіки, з 01.01.1991 по 19.12.1991, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 27.12.1991, слід зазначити наступне.
Між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (надалі - Договір).
Підпунктом 5 п.1.1 ч.1 ст.3 Договору визначено, що цей договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком.
Згідно з пп.5 п.1.2 ч.1 ст.3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі.
Частиною 3 ст.16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 01.01.1991 особами, які проживають на території обох сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох сторін за умови, що одна із сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.
Згідно з ст.17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох сторін, розмір пенсії кожна сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.
Виходячи з наведеного, оскільки Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період, відповідачем протиправно не зараховано період навчання позивача з 01.01.1991 по 19.12.1991 в Рижському інституті інженерів цивільної авіації.
З урахуванням наведеного, у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 11.10.2024 №155350021261 та наявності підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено.
Керуючись ст.ст.308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук