П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9469/25
Категорія: 111012000 Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:31.10.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Алексєєвій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за позовом фермерського господарства "МЕЛЬНИК" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року фермерське господарство (далі - ФГ) "МЕЛЬНИК" звернулося до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС у Миколаївській області про:
- визнання дій ГУ ДПС у Миколаївській області протиправними та скасувати відповідне розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 01 листопада 2024 року №195-рл (внутрішній номер 149838), щодо анулювання Ліцензії ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11 червня 2021 року №14200414202100253;
- визнання строк дії Ліцензії ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11 червня 2021 року №14200414202100253, до 11 червня 2025 року, з урахуванням внесених господарством всіх чергових платежів;
- зобов'язання ГУ ДПС у Миколаївській області внести відповідні зміни у "Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібненої торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним" щодо строків дії Ліцензії ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11 червня 2021 року №14200414202100253.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідно до п.6 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №3817-ІХ), який набрав чинності 11 червня 2021 року, контролюючий орган має право анулювати ліцензію лише за наявності умови, що за ліцензію не сплачено чергові платежі протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон. Водночас позивач сплатив усі платежі за ліцензією №14200414202100253 терміном дії з 11 червня 2021 року до 11 червня 2026 року на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за 2021-2024 роки. Тобто, відповідач не мав права анулювати позивачу вищевказану ліцензію, оскільки ним було сплачені чергові платежі за ліцензію своєчасно. Тому оскаржуване розпорядження є протиправним і підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на виконання п.6 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону №3817-ІХ і ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР) у зв'язку з несплатою позивачем чергового платежу за ліцензію йому було прийнято розпорядження від 01 листопада 2024 року №195-рл про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №14200414202100253 терміном дії з 11 червня 2021 року до 11 червня 2026 року. Згідно ч.6 ст. 16 Закону №481/95-ВР (був чинним до 01 січня 2025 року в частині, що не суперечить положенням Закону №3817-ІХ) для здійснення контролю суб'єкт господарювання зобов'язаний був подавати контролюючому органу копію платіжної інструкції на перерахування плати чергового платежу за ліцензію з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання. Однак, позивач із заявами про внесення чергових платежів за вказаною ліцензією до відповідача не звертався. Відповідач наголосив на тому, що плата за ліцензію (внесення чергових платежів за неї) не може зараховуватись автоматично у зв'язку з відсутністю в інтегрованій картці платника нарахувань із зазначенням реквізитів відповідних ліцензій. Інформація відображена в ІКП не є документом, який пройшов обов'язкову реєстрацію в системі електронного документообігу відповідача, у посадових осіб відповідача відсутня можливість прийняти до виконання таку інформацію. Крім цього, оскільки Закон №3817-ІХ та Закон №481/95-ВР застосовуються у межах, спосіб та строк визначені в Законі №3817-ІХ, відповідач правомірно прийняв оскаржуване розпорядження.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позов ФГ "МЕЛЬНИК" до ГУ ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження від 01 листопада 2024 року №195-рл , зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано дії ГУ ДПС у Миколаївській області протиправними та скасовано відповідне розпорядження ГУ ДПС служби у Миколаївській області від 01 листопада 2024 року №195-рл (внутрішній номер 149838), щодо анулювання Ліцензії ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11 червня 2021 року №14200414202100253.
Визнано строк дії Ліцензії ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11 червня 2021 року №14200414202100253, до 11 червня 2025 року, з урахуванням внесених господарством всіх чергових платежів.
Зобов'язано ГУ ДПС у Миколаївській області внести відповідні зміни у "Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібненої торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним" щодо строків дії Ліцензії ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11 червня 2021 року №14200414202100253.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ФГ "МЕЛЬНИК" судові витрати в розмірі 3 028 грн.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги:
- доступність і право уповноваженим посадовим особами перегляду журналу всіх дій (подій), що відбуваються у приватній частині Електронного кабінету (особистому кабінеті) не дає права посадовим особам без заяви (звернення, листа) використовувати кошти платника податків зараховані на код бюджетної класифікації 22013400 "Плата за ліцензії на право зберігання пального" на свій розсуд. Таким чином, на момент прийняття рішення про анулювання ліцензії жодним нормативним актом не передбачено зарахування коштів платника податків як плату за ліцензії тільки за умови наявності платіжних доручень і відображення їх в Електронному кабінеті. Таким чином, наявність інформації в базах даних ДПС України "Електронний кабінет платника податків" щодо сплати коштів за ліцензію не можна брати вказану інформацію до уваги, адже у разі відсутності звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування із заявою щодо вчинення певних дій стосовно ліцензії, неможливо з'ясувати, яку саме дію маж вчини такий орган ліцензування \видача нової ліцензії на нове місце торгівлісплата чергового платежу за наявної діючої ліцензії, за яку саме ліцензію сплачені відповідні кошти та відповідно не має можливості внести до ПЗ підсистеми "Ліцензування" відомості, зокрема щодо сплати чергового платежу за ліцензію. Таким чином, аналізуючи інформацію зазначену в платіжній інструкції неможливо встановити призначення платежу, адже вказана квитанція містить виключно загальні відомості. Платіжна інструкція не містить номеру ліцензії, відповідно контролюючий орган не може припускати щодо якої з ліцензій здійсненна сплата. Крім того, кошти перераховані платником податків на код бюджетної класифікації 22013400 "Плата за ліцензії на право зберігання пального" можуть бути перераховані помилково. Тобто, передумови перерахування платником податків коштів у сумі 780,0 грн. є різні і тільки заява, звернення або супровідний лист до копії платіжного доручення є підставою для органу ліцензування використати кошти платника за його розсудом. Із заявами, щодо внесення чергових платежів за ліцензію з реєстраційним номером 14200414202100253, ФГ "МЕЛЬНИК" до ГУ ДПС у Миколаївській області не зверталося;
- посилання позивача на ст. 3 "Порядок видачі, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального" Закону України №481 (стосовно на шістнадцятий робочий день з дня..) не може бути розглянута як підстава для скасування розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області від 01 листопада 2024 року №195-рл про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи власної переробки) з реєстраційним номером 14200414202100253, оскільки регулює порядок видачі та анулювання ліцензій для виробників алкогольних напоїв. Виходячи з наведеного, розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області від 01 листопада 2024 року №195-рл стосовно анулювання ліцензії, на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) ФГ "МЕЛЬНИК" (код ЄДРПОУ22430072) прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Задовольняючи позовні вимоги ФГ "МЕЛЬНИК", Миколаївський окружний адміністративний суд, не взяв до уваги вказані обставини, тобто спір було розглянуто без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
11 червня 2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області видано ліцензію №14200414202100253 ФГ "МЕЛЬНИК" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Строк дії ліцензії - з 11 червня 2021 року до 11 червня 2026 року.
З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що в період 2021-2024 року позивачем здійснено на рахунок ГУ ДПС у Миколаївській області платежі за ліцензію в розмірі 780,00 грн кожен, а саме: 09 червня 2021 року за платіжною інструкцією №2324, 26 жовтня 2022 року за платіжною інструкцією №2920, 28.07.2023 року за платіжною інструкцією №3148, 24.07.2024 року за платіжною інструкцією №3591.
Розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01 листопада 2024 року анульовано ліцензію №14200414202100253 з 11 червня 2021 року у зв'язку з несплатою чергового платежу за ліцензією.
Не погодившись з розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01 листопада 2024 року, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.
Таким чином, суд першої інстанції зазначав, що норми Закону №481/95-ВР пов'язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування розпорядження №195-рл від 01 листопада 2024 року "Анулювання ліцензії з 11 червня 2021 року" в частині анулювання ФГ "МЕЛЬНИК" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №14200414202100253.
Крім того суд першої інстанції зазначив, що інформація щодо анулювання ліцензії на право на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.
Отже, суд першої інстанції з метою повного відновлення прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС в Миколаївській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14200414202100253 з терміном дії з 11 червня 2021 року до 11 червня 2026 року, видану ФГ "МЕЛЬНИК" за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Миколаївський район, с-ще Воскресенське, Вулиця Інгульська, 43.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР, Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР)., оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною 7 ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Відповідно ч.ч.8, 10 ст. 15 Закону №481/95-ВР, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Частинами 33, 44, 46 ст. 15 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Згідно положень ст. 16 Закону №481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Враховуючи вищевикладені правові норми діючого законодавства, колегія суддів, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб'єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.
Разом з тим, як встановлено матеріалами справи, що у період з 2021 по 2024 роки позивачем проведені оплати за ліцензію, і, зокрема, відповідно до платіжної інструкції №3591 від 24 липня 2024 року ФГ "МЕЛЬНИК" перерахувало кошти у розмірі 780 грн за сплату ліцензії за 2024 рік. Таким чином, дані обставини свідчать про те, що позивачем здійснено сплату за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, а тому позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.
Щодо посилань апелянта на припис п.6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначений Закон №3817-ІХ набрав чинності 27 липня 2024 року.
Згідно абз.1 п.3 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п.6 Розділу XIII Перехідних положень Закону №3817-ІХ, суб'єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:
подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб'єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов'язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Отже, зазначена норма встановлює строки внесення плати за ліцензію для суб'єктів господарювання, які не сплатили чергові платежі.
Враховуючи, що за обставин цієї справи не встановлено заборгованості позивача з плати за ліцензію, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, визначені ст. 15 Закону №481/95-ВР заходи щодо анулювання дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) можуть бути застосовані контролюючим органом до суб'єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.
Натомість, ненадання суб'єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб'єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені вище правові норми Закону №481/95-ВР пов'язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування розпорядження №195-рл від 01 листопада 2024 "Анулювання ліцензії з 11 червня 2021" в частині анулювання ФГ "МЕЛЬНИК" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №14200414202100253.
Процедура створення та ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) визначена Порядком ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №545 (далі - Порядок №545).
Абзацом 2 п.1 Порядку №545 визначено, що Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно п.п.2-3 Порядку №545 він формується та ведеться ДФС та її територіальними органами в електронній формі на підставі відомостей, зазначених у документах, які подаються суб'єктами господарювання для отримання ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відповідно до статей 3 і 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". До Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального вносяться такі відомості: для юридичних осіб - найменування та код згідно з ЄДРПОУ; для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи та таких, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, - найменування та код згідно з ЄДРПОУ уповноваженої особи і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з пунктом 63.6 статті 63 і пунктом 64.6 статті 64 Податкового кодексу України; для фізичних осіб-підприємців - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта); адреса місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (область, район, населений пункт, код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), вулиця, номер будинку/офісу); дата видачі/зупинення/анулювання та строк дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.
В свою чергу, спосіб відновлення порушеного права, застосований в рішенні суду, має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів, враховуючи положення Порядку №545, колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції, що зобов'язання ГУ ДПС в Миколаївській області виключити інформацію щодо анулювання ліцензії селянського ФГ "МЕЛЬНИК" код ЄДРПОУ 20890881) реєстраційний №14200414202100253 (термін дії з 11 червня 2021 року до 11 червня 2026 року) з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібненої торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним забезпечить ефективне відновлення порушених прав позивача та належне вирішення спору.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФГ "МЕЛЬНИК"
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.