25 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/18834/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Златін С.В.) в адміністративній справі №160/18834/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 93 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та провести і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та йому нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 35 дні за 2022-2024 роки та щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024 роки. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки є протиправною. При цьому, відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 14 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 №726 «Про затвердження Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», додаткова винагорода на період воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, а тому, не входить до складу місячного грошового забезпечення, адже не являється щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. З огляду на зазначене, скаржник наголошує на відсутності правових підстав щодо врахування сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою у військовому квитку.
Відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.10.2024 № 973-OC, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу.
Згідно цього наказу, позивачу нараховано грошову компенсацію за: щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 35 днів за 2022-2024 роки та щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 28 днів за 2023-2024 роки. Всього: 93 днів.
Представник позивача звернувся з адвокатським запитом від 28.05.2025, в якому просив надати інформацію щодо врахування додаткової винагороди при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022-2024 роках.
Листом від 18.06.2025року №09/8707-25 повідомлено позивача, що враховуючи вищенаведену інформацію у НОМЕР_2 прикордонного загону відсутні підстави для врахування додаткової винагороди при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток ОСОБА_2 ».
Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку про їх обґрунтованість.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частинами 1, 3 третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (статті 2 Закону №2011-ХІІ).
Приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В частині 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В пункті 3 постанови №704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України, визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі Інструкція - №558)
У пункті 2 Інструкції №558 надано визначення терміну «грошове забезпечення», що означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Пунктом 6 глави 8 розділу V інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Із наведених положень зазначеної Інструкції вбачається, що розрахунковою величиною для визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Державної прикордонної служби України є його місячне грошове забезпечення.
У межах цієї справи спірним є питання щодо наявності правових підстав для включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, з метою обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168, в пункті 1 якої (на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 2-1 постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
З метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою № 168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України.
Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Як вже зазначалося, предметом спору у цій справі є наявність правових підстав для включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Державної прикордонної служби України додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, з метою обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
З архівних відомостей про грошове забезпечення позивача за 2022- 2024 роки вбачається, що він отримував додаткову винагороду, встановлену постановою № 168. Водночас така виплата здійснювалася не щомісяця, а лише у листопаді та грудні 2022 року, лютому, березні та квітні 2023 року, а також у червні-листопаді 2024 року, що свідчить про її непостійний характер.
Вирішуючи питання щодо можливості включення додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпустки військовослужбовця Державної прикордонної служби України, Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 зокрема звернув увагу на правову природу цієї виплати та положення пункту 14 Особливостей (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, зокрема додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду), належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що механізм та умови виплати такої додаткової винагороди визначені Міністерством внутрішніх справ України на виконання постанови № 168 і свідчать про її тимчасовий та спеціальний характер.
У зв'язку з цим додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, будучи віднесеною до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, не включається до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовця Державної прикордонної служби України.
Таким чином, Верховний Суд, з урахуванням особливостей проходження служби в органах Державної прикордонної служби України, підтвердив, що при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпустки враховуються лише ті складові грошового забезпечення, які мають постійний характер та входять до структури місячного грошового забезпечення. Додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, до таких складових не належить.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги позивача про перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 93 календарні дні, із включенням до розрахунку сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не ґрунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.
Посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23, від 19.12.2024 у справі № 580/3483/24 та від 10.04.2025 у справі № 380/10576/23, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначені висновки сформовані за інших фактичних та нормативних обставин і не є релевантними для вирішення цієї справи.
У вказаних справах правовідносини регулювалися Порядком № 260 та виникли у зв'язку з проходженням військової служби у Збройних Силах України, тоді як у даній справі позивач проходив службу в органах Державної прикордонної служби України, діяльність яких регламентується спеціальними нормативними актами.
З цих самих підстав колегія суддів відхиляє посилання представника позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.08.2024 у справі № 420/693/23, оскільки в означеній справі позивача було виключено зі списків особового складу органу Держприкордонслужби у грудні 2022 року, тобто до затвердження Особливостей виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою № 168, що зумовлює відмінність правового регулювання спірних правовідносин.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення, про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/18834/25 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак