Справа №295/9126/25
Категорія 38
2/295/753/26
26.02.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №014/380805/82/665272 від 25.09.2019 в розмірі 103 731,80 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25.09.2019 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №014/380805/82/665272, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 37 821,65 грн. строком на 48 місяців по 25.09.2023. У подальшому, 17.03.2020 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №114/2-19-F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у тому числі за договором №014/380805/82/665272. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників на підставі договору №28-12/2022 від 28.12.2022, в тому числі за договором №014/380805/82/665272. У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 103 731,80 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 03.09.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача відзив на позовну заяву у визначений строк на адресу суду не надійшов.
За змістом ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У наведений в ухвалі процесуальний строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Із урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2019 ОСОБА_1 підписав із АТ «Райффайзен Банк Аваль» заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/665272, за умовами якого отримав кредит в сумі 34 100 грн., із урахуванням додаткової оплати клієнтом страхового платежу в 3 721,65 грн. Строк кредиту 48 місяців (по 25.09.2023). На період з 25.09.2019 року по 25.10.2019 (включно) розмір процентної ставки за кредитом складає 26,45% річних. З 26.10.2019 процентна ставка за кредитом застосовується в розмірі 52,9% річних без укладання додаткової заяви до цієї заяви-договору (а.с. 14 пункти 1.2.1 - 1.2.3).
20.09.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №114/2-19-F відступлення права вимоги, відповідно до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, вказаними у реєстрах боржників, у тому числі за договором №014/380805/665272 (а.с. 26-27, 28 зворот - 30).
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до позичальників на підставі договору №28-12/2022 від 28.12.2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, у тому числі за договором №014/380805/665272 (а.с. 31-32, 35-37).
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором станом на 25.06.2025 утворилась заборгованість в розмірі 103 731,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 37 359,04 грн., заборгованість за нарахованими відсотками - 62 769,90 грн., заборгованість за пенею - 3 602,86 грн. (а.с. 22 зворот - 25).
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 вказано, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що відповідно до кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти, які погоджено сторонами, що відображено у розрахунку заборгованості.
Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №014/380805/82/665272 від 25.09.2019 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості, долученим позивачем до матеріалів справи, та умовами кредитного договору.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Тому суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору, з якого вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих і не погашених відсотків відповідачем.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом п. 5.1 заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/665272 від 25.09.2019 року за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цією заявою-договором банк має право вимагати, а клієнт зобов'язаний на вимогу банку сплатити останньому пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов'язання в строки, передбачені умовами договору, суд, вважає, що вимоги позивача про стягнення неустойки є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
При цьому, суд зауважує, що пеня в розмірі 3 602,86 грн. була нарахована кредитором до 24 лютого 2022 року та до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, що підтверджується наведеними у реєстрі боржників від 17.03.2020 до договору №114/2-19-F відступлення права вимоги сумами заборгованості (а.с. 29).
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Стаття 59 Конституції України закріплює право кожного на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що 02 вересня 2024 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №02-09/2024-3 про надання правової допомоги (далі - договір).
Згідно з пунктом 4.1 договору вартість послуг виконавця визначається на підставі тарифів виконавця і зазначається сторонами в акті про надання юридичної допомоги (а.с. 42-43).
За відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України Субора Надія Сергіївна являється адвокатом та здійснює адвокатську діяльність індивідуально за адресою, яка зазначена у договорі №02-09/2024-3 про надання правової допомоги. На період надання правової допомоги позивачу в реєстрі були відсутні відомості про зупинення права Субори Н.С. на заняття адвокатською діяльністю.
Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги у даній справі суду надано заявку на надання юридичної допомоги №10 від 01.05.2025, платіжну інструкцію та витяг з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, з яких слідує, що ОСОБА_2 надана правова допомога на загальну суму 25 000 грн., з них: усна (з вивченням документів) склала 4 000 грн. (2 год.), письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) - 3 000 грн. (1 год.), позовна заява - 18 000 грн. (6 год.) (а.с. 46-48).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розглядаючи питання розподілу витрат на правничу допомогу суд зважує на практику Верховного Суду, в якій суд касаційної інстанції, зокрема, у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 звертала увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» , заява № 19336/04).
Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що визначений адвокатом - ФОП ОСОБА_2 та заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 103 731,80 грн., справа відноситься судом до малозначних, обсяг виконаних робіт (наданих послуг) є незначним, зміст позовної заяви стандартним для даної категорії справ, а тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, суд вважає за можливе зменшити суму витрат на правову допомогу до 10 000 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 422,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №014/380805/82/665272 від 25.09.2019 в сумі 103 731,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 2 422,40 грн., а також 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Дата складання повного судового рішення - 26.02.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; код ЄДРПОУ: 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя