Справа № 274/8/26
Провадження №1-кп/0274/1/26
Іменем України
25.02.2026 м.Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердичеві кримінальне провадження №12025060480001142 від 02.12.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бистрик, Бердичівський район, Житомирська область, громадянин України, освіта середня спеціальна, завгосп Бистрицького ліцею, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, здійснює постійний догляд за батьком ОСОБА_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.12.2025 близько 16 год. 40 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21070» р/н НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , рухався по вул. Чуднівська в м. Бердичів, в напрямку с. Скраглівка.
Рухаючись по вказаній вулиці у зазначеному напрямку, поблизу будинку №112 водій ОСОБА_4 в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), виявляючи неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, маючи об'єктивну можливість виявити пішохода, не вжив усіх можливих заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого нижньою передньою правою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який лежав на проїжджій частині.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми із залученням декількох ділянок тіла: множинних переломів ребер зліва та з права з пошкодженням тканини легень, перелому хребта з пошкодженням тканини спинного мозку, перелому лівої лопатки, ран на голові, множинних саден та тілі та кінцівках. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень пішохід ОСОБА_8 загинув на місці події. Вказані тілесні ушкодження у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у в прямому причинному зв'язку зі смертю.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Вказав, що, дійсно проявив неуважність, в результаті чого здійснив наїзд на потерпілого. Завдані збитки відшкодував в повному обсязі, щиро розкаюється у скоєному.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які правильно розуміють обвинувачений, інші учасники судового провадження, і які ніким не оспорюються.
Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнані ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як необережній дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь суспільної небезпечності скоєного, мотиви злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При вирішенні питання про вид та міру покарання суд виходить з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Також згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд виходить не тільки із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, а й з надання можливості засудженому виправитись та запобігти вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд врахував необережну форму вини обвинуваченого, яка свідчить про те, що в будь-якому випадку, вчиняючи даний тяжкий злочин, не бажав настання тяжких наслідків. Також суд враховує пом'якшуючі обставини та дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілому, що є обставинами, які пом'якшують покарання, думку потерпілого, який не наполягав на суворості призначеного покарання.
На переконання суду, встановлені обставини свідчать про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому обирає йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що є достатнім для запобігання нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлений.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого процесуальні витрати на проведення експертиз.
Запобіжний захід не обирати.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 394 КПК України, ст. ст.75,76 КК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, та відповідно до ст.76 КК України покласти на нього наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в сумі 13 492 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) гривень 40 коп. за проведення судових експертиз.
Арешт, накладений ухвалами Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.12.2025 та від 04.12.2025 - скасувати.
Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме:
- автомобіль марки «ВАЗ - 21070» НОМЕР_1 - повернути законному володільцю;
- DVD - R диск із відеозаписом із камери відеоспостереження житлового будинку, що за адресою : АДРЕСА_2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- шапку чорного кольору; куртку темно-синього кольору; спортивні штани темно-синього кольору; черевики коричневого кольору - повернути потерпілому ОСОБА_9 .
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку лише з підстав, визначених у ч.2 ст.394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1