Справа № 216/9251/25
провадження 1-кс/216/234/26
(повний текст)
25 лютого 2026 року місто Кривий Ріг
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника - ОСОБА_3
представника заявника - ОСОБА_4
слідчого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025082060001460 від 16.12.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
До Центральньо-Міського районного суду м. Кривий Дніпропетровської області надійшло зазначене клопотання.
1. Зміст поданого клопотання.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 17.12.2025 року ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя накладено арешт на майно вилучене в ході обшуку за адресою проживання ОСОБА_6 АДРЕСА_1 , зокрема:
грошові кошти у сумі 9100 доларів США - спец пакет CRI 1114714;
грошові кошти у сумі 1200 Євро - спец пакет NPU 5800771;
грошові кошти у сумі 2180 молдавських Лей - спец пакет NPU5800770;
Станом на 20.02.2026 року власник майна вважає ухвалу слідчого судді ОСОБА_7 Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/12289/25, провадження № 1- КС/335/4121/2025 про накладення арешту на вилучене майно незаконною та такою, що підлягає частковому скасуванню, у частині арешту на грошові кошти у сумі 9100 доларів США, грошові кошти у сумі 1200 Євро, грошові кошти у сумі 2180 молдавських Лей власником яких є ОСОБА_3 . Зазначені грошові кошти не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не містять на собі сліди злочину, не може бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та не є об'єктом кримінально протиправних дій. Вказане майно на які слідчий суддя наклав арешт, не містить ознак речового доказу і не є ним в розумінні ст. 98 КПК України, а тому підлягають повернення законному власнику. Вказані грошеві кошти належать дружині ОСОБА_3 , які вона отримала 23.08.2025 року з продажу особистого транспортного засобу.
У зв'язку із вищезазначеним власник майна вважає, що обставини, які вказують на необхідність подальшого арешту грошових коштів у сумі 9100 доларів США, у сумі 1200 Євро, грошові кошти у сумі 2180 молдавських Лей перестали існувати, а тому такий арешт може бути скасований судом.
2. Позиції учасників судового засідання
В судовому засіданні представник заявника підтримав клопотання з підстав наведених в ньому, зазначив, що вказані грошові кошти не є знаряддям або предметом кримінального правопорушення, а тому вважає, що на теперішній час відпали підстави для накладення арешту на вказані в клопотанні грошові кошти. Заявник ОСОБА_3 пояснила, що вказані грошові кошти є її заощадженнями та її батьків та доходом від продажу транспортного засобу, підтримала подане клопотання.
Слідчий в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, зазначила, що вказані в клопотанні грошові кошти були вилучені під час проведення обшуку 16 грудня 2025 року житла особи за адресою: АДРЕСА_1 , здійсненого за ухвалою слідчого судді. На теперішній час у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що частина вилучених під час обшуку 16.12.2025 грошових коштів належать потерпілому ОСОБА_8 , які той отримав за продаж свої квартири в м. Запоріжжя. Слідчий зазначає, що підстава, яка слугувала для накладення арешту на вказані грошові кошти, а саме з метою збереження речових доказів, на теперішній час є актуальною, а тому підстав для скасування арешту відсутні. У задоволенні клопотання просила відмовити.
3. Мотиви прийняття рішення слідчим суддею
Заслухавши заявника, її представника , слідчого, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2025 р. заявник повідомлявся слідчим суддею про розгляд клопотання про арешт майна та надав відповідні заперечення. Вказана ухвала слідчого судді заявником та її представником не оскаржувалась.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, згідно із п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, розумність та співрозмірність обмеження права є завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозри обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.1 73 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Аналогічна позиція викладена, також, у рішеннях по справах «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос Компанія ОСОБА_9 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші.
У провадженні слідчого відділення Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження за Ме12025082060001460 від 16.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України. У вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень ОСОБА_6 .
Відповідно до протоколу обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.12.2025 серед іншого було вилучено грошові кошти: 9100 доларів США, 1200 Євро, 2180 молдавських Лей.
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2025 у справі № 335/12289/25 (1-кс/335/4121/2025) накладено арешт, серед іншого, на грошові кошти 9100 доларів США, 1200 Євро, 2180 молдавських Лей .
При цьому слідчий суддя зауважує, що арешт на вказане майно накладено з метою збереження його як речового доказу.
Тобто арешт майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до протоколу додаткового допиту підозрюваного від 05.01.2026 року ОСОБА_6 останній на запитання слідчого повідомляє, що за адресою його мешкання можуть зберігатись грошові кошти в долларах США.
На запитання слідчого про те чи зберігає він якусь іншу валюту останні повідомив, що можливо польські злоті. Тобто показань про можливість знаходження за місцем проживання грошових коштів у валюті Євро або молдавський Лей не повідомляв.
У копії договору комісії від 23.08.2025, яка долучена представником заявника до клопотання ціна продажу транспортного засобу Volkswagen Transporter зазначена в національній валюті тобто у гривні, а не долларах США, Євро або молдавськи Леях.
Відповідно до протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 16.02.2026, остання повідомила, що купила квартиру у потерпілого ОСОБА_8 12.12.2025 року за готівкові грошові кошти у валюті Євро та доллар США, а саме 14350 Євро та близько 5000 долларів США.
Окрім того ОСОБА_10 зазначила, що фотографувала купюри, які передала потерпілому, як плату за квартиру, оскільки побоювалась, що її обдурять оскільки продавець квартири не був громадянином України. Після передачі грошових коштів ОСОБА_8 залишив їй свій молдавський номер телефону.
Відповідно до протоколу огляду від 16.02.2026 слідчим було проведено огляд телефону ОСОБА_10 в якому відображені фотографії грошових коштів, які остання передала потерпілому ОСОБА_8 при купівлі квартири. Частина номерів купюр номіналом 100 долларів США відображених в протоколі огляду 16.02.2026 збігається з номерами купюр номіналом 100 долларів США перелічених в постанові слідчого від 15.01.2026 про визнання речового доказу та передання його на зберігання, які були вилучені 16.12.2025 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на наведене, посилання представника заявника на те, що вказані грошові кошти не містять ознак речових доказів, слідчий суддя не може прийняти до уваги, оскільки грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, а отже, з урахуванням того, що досудове розслідування на даний час не завершено, відсутні підстави вважати, що у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба немає.
Враховуючи викладене слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082060001460 від 16.12.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України триває.
Враховуючи наведене у сукупності, клопотання про скасування арешту майна на даному етапі досудового розслідування задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.2, 3, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025082060001460 від 16.12.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 26 лютого 2026 об 11 год. 20 хв.
Суддя ОСОБА_11