Справа № 188/485/26
Провадження № 1-кс/188/659/2026
26 лютого 2026 року Слідчий суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка клопотання заступника начальника- начальника СВ відділення поліції № 4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12026041530000054 від 24.02.2026 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, громадянина України, місце реєстрації відсутнє, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовця військової служби за контрактом, в посаді гранатометника - 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:
- 13.05.2010 Апеляційним судом Вінницької області за ст. 115 ч.2 , п. 6, ст. 187 ч. 4 КК України до 15 років п/в, звільнений 29.03.2024 по відбуттю строку покарання.
- 15.01.2025 Дніпровським РС м. Києва за ст. 186 ч. 4 до 7 років п/в. Звільнений 19.09.2025 на підставі Ухвали суду від 09.09.2025 ст. 81-1 КК України, невідбутий строк 6 років 1 місяць 2 дні, відбув до військової частини НОМЕР_1 .
за участю:
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно)
начальника СВ ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_7
Слідчим СВ відділення поліції №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026041530000057 від 24.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
Солдат ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її як гранатометник 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 23 лютого 2026 року близько 02:30 год., перебуваючи у приміщенні житлового будинку ОСОБА_8 розташованого за адресою АДРЕСА_2 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись метою задоволення власної статевої пристрасті та маючи намір вступити з ОСОБА_8 у статевий акт проти її волі, використовуючи фізичну перевагу над нею, змусив останню зняти з себе одяг, руками повалив останню на диван у приміщенні кімнати вказаного вище будинку, та без добровільної згоди потерпілої ОСОБА_8 вступив з нею у гетеросексуальний статевий акт, вчинивши дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням у її тіло - піхву, власних геніталій - статевого члена (зґвалтування) та здійснив оральне проникнення в тіло потерпілої ОСОБА_8 з використанням геніталій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події, протоколами допиту потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі вилученими у встановлений законом спосіб речовими доказами.
25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
У ході досудового слідства у кримінальному провадженні та вивчення особистості підозрюваного ОСОБА_5 встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо невиконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Оцінюючи ризик попередження спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного не тяжкого кримінального правопорушення, яке караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від суду.
Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, який на підставі статутів Збройних сил України, взявши на себе зобов'язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, порушив ці обов'язки.
Також не можна лишити поза увагою той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 як військовослужбовець, який тривалий час знаходився в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією, щодо місць проходу на територію, яка тимчасово непідконтрольна органам державної влади України, і може використовувати вказану інформацію для переховування на вказаній території.
Крім того вказаний ризик підтверджується поведінкою підозрюваного, який по прибуттю на місце події працівників поліції покинув місце злочину та тривалий час переховувався до моменту встановлення його місцезнаходження.
Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Також, враховуючи, що підозрюваний має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчиненого злочину, крім того слід зазначити, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого, дослідження їх судом.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, 19.09.2025 він був умовно достроково звільнений від відбування покарання за раніше вчинений умисний злочин проти власності та має не відбутий термін покарання. Крім того наявність вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 є раніше судимим за вчинення умисних кримінальних правопорушень, в тому числі проти життя та здоров'я особи. Крім того про наявність вказаного ризику свідчить поведінка підозрюваного, який для мінімізації опору перед зґвалтуванням ОСОБА_8 повалив на підлогу та зв'язав руки мотузкою яку приніс з собою її чоловіку ОСОБА_9 .
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Неможливість покладення на підозрюваного обов'язків без застосування запобіжного заходу пов'язана з тим, що вказаний спосіб застосування заходу забезпечення і не може бути застосований до особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із порушенням Присяги військовослужбовця Збройних Сил України, особи.
Крім того, перебування поза межами тримання під вартою, підозрюваний як особа, що не має підстав для звільнення з військової служби зобов'язаний буде повернутися до підрозділу, в якому він проходить службу, тобто до місця, де також проходять службу свідки, що беззаперечно створить умови для здійснення тиску на них.
За таких обставин покладення обов'язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
У судовому засіданні начальник СВ підтримала клопотання, обґрунтувала наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор підтримав клопотання, обґрунтував необхідність обрання саме такого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.
Підозрюваний та захисник не заперечували проти обрання вказаного запобіжного заходу.
Вислухавши думки прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу підозрюваному є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілих, свідків у провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення зібрані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Сторона обвинувачення в судовому засіданні достатньо обґрунтувала необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу та довела наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту підозрюваного.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Слідчий суддя прийшов до переконання, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Слідчий суддя вважає необхідним і достатнім застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На підставі ст. 29 Конституції України, керуючись ст.ст. 48, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника - начальника СВ відділення поліції № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12026041530000057 від 24.02.2026р. , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів з 15.30 год. 26 лютого 2026 року до 15.30 год. 26 квітня 2026 року, в умовах ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення застави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу слідчого судді може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1