26 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/547/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2023 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає в не нарахуванні та не виплаті йому в повному розмірі додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн на місяць, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), за період з 24.02.2022 до 29.09.2022;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, що передбачена постановою № 168, у розмірі 100 000,00 грн на місяць, за період з 01.05.2022 до 09.06.2022 та з 22.06.2022 до 29.09.2022, з врахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та з 24 лютого до 29 вересня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони у складі оперативно-тактичного угруповання (далі - ОТУ) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Об'єднаних Сил у східній частині Донецького операційного району, що підтверджується рапортами заступника командира військової частини, рапортами командира зведеної роти охорони військової частини та довідками ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Позивач указує, що має право на збільшену додаткову винагороду із розрахунку 100 000,00 грн на місяць, установлену постановою № 168 за весь час перебування у районах проведення воєнних (бойових) дій, проте не зважаючи на указані документи, військова частина НОМЕР_1 здійснила такі виплати тільки за лютий - квітень 2022 року та частково за травень 2022 року у розмірі 27 096,77 грн. Посилаючись на те, що за інші місяці додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн відповідачем йому не виплачена, у зв'язку з чим, він був позбавлений належних йому виплат, передбачених постановою № 168, просив суд задовольнити позов.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Зокрема, Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 21.03.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024, відмовив у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд постановою від 18.12.2025 скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 13.05.2022 до 09.06.2022 та з 22.06.2022 до 29.09.2022, а справу в цій частині направив на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №620/547/23 передана на розгляд судді Дубіній М.М.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 29.01.2026 прийнято до свого провадження справу №620/547/23 за вищевказаним позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначив, що військова частина НОМЕР_1 та зведена рота, в складі якої перебував позивач, за своїми функціональними обов'язками здійснює охорону та обслуговування Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та сформованих на її базі тимчасових органів військового управління таких, як ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/« ІНФОРМАЦІЯ_2 » в населених пунктах АДРЕСА_1 в період з 13.05.2022 по 09.06.2022 та з 23.07.2022 по 29.09.2022 (активні бойові дії на території яких в оспорюваний період не велись) військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , які знаходились в АДРЕСА_2 та прилеглих територіях виконували ті ж самі функції щодо забезпечення ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; загально відомим фактом, є те, що 04.04.2022 війська російської федерації відійшли з Чернігівської області, але місто Чернігів та Чернігівська область загалом до кінця 2022 року, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, також була визначена, як район ведення бойових дій; в даному випадку позивач просить суд прийняти рішення і ототожнити поняття виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави з безпосередньою участю у бойових діях та поставити на один щабель заслуги і ризик для життя військовослужбовців у віддалених від бойових дій районах та на передових позиціях.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у званні старший солдат на посаді водія 3 відділення охорони 1 взводу охорони у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Під час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 (батальйон охорони та обслуговування Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») ОСОБА_1 в складі зведеної роти охорони в липні 2021 року вибув у відрядження до складу сил та засобів оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_3 ).
Зведена рота військової частини НОМЕР_1 була сформована та відряджена до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для організації повсякденної діяльності, охорони та оборони, забезпечення доброякісним харчуванням особового складу, речовим майном, паливо-мастильними матеріалами, здійснення медичного забезпечення, а також забезпечення постійної готовності автомобільної та бронетехніки для виконання завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; старший солдат ОСОБА_1 виконував обов'язки, згідно ввіреної посади, водія.
На час введення воєнного стану в Україні позивач перебував у відрядженні в складі сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а з 11.06.2022 у зв'язку з реформуванням ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прибув до складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
НОМЕР_2 окремий батальйон охорони і обслуговування (військова частина НОМЕР_1 ) є підрозділом забезпечення службової/бойової діяльності. Зведений підрозділ, а саме - зведена рота охорони військової частини НОМЕР_1 (здійснювала організацію та забезпечення повсякденної діяльності ОКП ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (з 10.06.2022- ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », витяг із наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 10.06.2022 № 126).
У період з 24 по 25 лютого 2022 року позивач брав участь в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об'єднаних сил у Луганському оперативному районі у складі зведеної роти охорони військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_4 , а з 26.02.2022 по 28.02.2022- АДРЕСА_5 (пункт 9 рапорту військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2022 № 465/ОТУП, підписаний майором ОСОБА_2 ).
Згідно з довідкою ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 1515/ОТУ з 24 лютого по 31 березня 2022 року ОСОБА_1 виконував бойове (спеціальне) завдання в складі підрозділу першого ешелону оборони в м. Севердонецьк Луганської області). Здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячної виплати - 30 000,00 грн) за указаний період у розмірі 5357,14 + 12500 = 17857,14 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 року № 597. Виплата 12 500,00 грн здійснена у вересні 2022 року.
У період з 01.03.2022 по 31.03.2022 ОСОБА_1 брав участь в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об'єднаних Сил у Луганському оперативному районі у складі зведеної роти охорони військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_5 (пункт 9 рапорту заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 31.03.2022 № 504/ОТУП). Здійснено виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячної виплати - 30 000,00 грн) за указаний період у розмірі 30000 + 70000 = 100 000,00 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 року № 597. Виплата 70 000,00 грн здійснена у вересні 2022 року.
З 01 квітня по 30 квітня 2022 року виконував завдання за місцем служби - АДРЕСА_5 (пункт 9 рапорту заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 30.04.2022 № 530/ОТУП) та відповідно до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 листопада 2022 року № 1514/ОТУП брав участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведені заходів) в першому ешелоні оборони у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об'єднаних Сил у східній частині Донецького оперативного району). Позивачу здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячної виплати - 30 000,00 грн) за указаний період у розмірі 30 000,00 + 70 000,00 = 100 000 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18.11.2022 № 597. Виплата 70 000,00 грн здійснена у вересні 2022 року.
Згідно з рапортом від 31.05.2022 № 610/ОТУП з 01 травня по 31 травня 2022 року ОСОБА_1 перебував безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в першому ешелоні оборони в складі в складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Об'єднаних Сил у східній частині Донецького операційного району.
Згідно з рапортом від 18.07.2022 № 208 з 01 по 12 травня 2022 року позивач виконував завдання за місцем служби - ПКП Лисичанськ (відповідно до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 листопада 2022 року № 1513/ОТУ), а з 13 по 31 травня 2022 року - смт Дружківка). Здійснено виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць (з урахуванням щомісячної виплати у розмірі 30 000,00 грн) за указаний період у розмірі 30000 + 27 096,77 = 57096,77 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 листопада 2022 № 597. Виплата 27096,77 грн здійснена у вересні 2022 року. Місто Дружківка не входило до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення, тому перебування в ньому не включалося до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » для виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн.
З 01 по 09 червня 2022 року, з 23 по 30 червня 2022 року, з 01 липня по 31 липня 2022 року ОСОБА_1 виконував завдання за місцем служби - Константинівка (парк) і цей пункт не входив до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення та перебування в ньому не включалося до довідки ОПТУ «Соледар». (місце виконання завдань, зазначено в рапортах заступника командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 21.07.2022 № 210 та від 26.08.2022 № 253).
З 01 по 31 серпня 2022 року та з 01 вересня по 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 перебував в місті Дружківка, яке не входило до першого ешелону оборони на лінії бойового зіткнення, тому перебування в ньому не включалося до довідки ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». (місце виконання завдань, зазначено в рапортах командира зведеної роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 29.09.2022 № 310 та від 10.10.2022 № 350).
На підтвердження участі у бойових діях, ОСОБА_1 до позовної заяви були додані довідки від 01.06.2022 № 979/ОТУП, від 01.07.2022 № 215/ОТУ, від 05.07.2022 № 387/ОТУ, від 05.07.2022 № 784/ОТУ, від 01.08.2022 № 581/ОТУ, від 01.09.2022 № 869/ОТУ, від 01.10.2022 № 1131/ОТУ та від 01.10.2022 № 1118/ОТ, які згідно з листом ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 398/ОТУ були оновлені та викладені у новій редакції (том І а.с. 91).
Підставою таких виправлень у листі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 398/ОТУ указано технічні помилки, допущені при їхньому складанні, у зв'язку з чим попередні довідки вважаються недійсними в частині унесених змін.
Також до відзиву разом із листом ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11.11.2022 № 398/ОТУ було додано і оновлені довідки від 11.11.2022 № 1510/ОТУ; № 1511/ОТУ; № 1512/ОТУ, № 1513/ОТУ, № 1514/ОТУ, № 1516/ОТУ; № 1515/ОТУ.
З 29.09.2022 ОСОБА_1 вибув зі складу ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що має право на збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду за усі, без винятку періоди служби, на підставі наданих ним документів, що свідчать про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Суд враховує те, що предметом спору у цій справі є невиплата військовою частиною військовослужбовцю збільшеної додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць, установленої постановою № 168 за безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебуваючи у таких районах у період здійснення зазначених заходів
Верховний Суд постановою 18.12.2025 скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 13.05.2022 до 09.06.2022 та з 22.06.2022 до 29.09.2022, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тому суд надає оцінку спірним правовідносинами виключно за цей період.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, (далі - Порядок № 260).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217 і від 22.03.2022 № 350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Статтею 8 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон №1934-XII) установлено, що Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022, №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), а згодом Окреме доручення № 912/з/29.
У директиві від 25.03.2022 №248/1298 (пункт 1) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цієї директиви Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Пунктом 5 цієї директиви Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Також 25.03.2022 Міністром оборони України було надіслано телеграму № 248/1298, у пункті 1 якої, указано, що під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) необхідно, зокрема, розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій (абзац 2);
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями (абзац 3); .
Згідно з абзацом 2 пункту 3 Телеграми МОУ № 248/1298 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець ( абзац 3 пункту 3 Телеграми МОУ № 248/1298). Форма такої довідки затверджена у додатку № 1 до телеграми МОУ № 248/1298.
Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що командирам тих військових частин (установ), що входять до складу створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) та виконують завдання в районі ведення воєнних (бойових) дій, та до яких відряджені військовслужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми. У підставах про видання такої довідки (додаток №1) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цієї телеграми.
23.06.2022 Міністр оборони України видав Окреме доручення № 912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01 червня 2022 року не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
У пункті 1 Окремого доручення № 912/з/29 розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Так, під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) необхідно, зокрема, розуміти виконання військовослужбовцем:
- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій (абзац 2);
- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (абзац 3);
- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями (абзац 4); .
У пункті 3 Окремого доручення № 912/з/29 зазначено: «Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Водночас визначений в абзацах 3 і 4 пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29 перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у Телеграмі МОУ №248/1298.
Аналогічним залишився й обов'язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац 1 пункту 4 Окремого доручення № 912/з/29).
Аналізуючи зміст указаних організаційно-розпорядчих документів Міністра оборони України, суд констатує, що в телеграмі МОУ № 248/1298 були відсутні умови, викладені в абзаці 3 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29, які додатково акцентують увагу на позиції оборони (перший ешелон) та на орган військового управління (керівний орган угрупування військ Сил оборони та/або тактичної групи), у складі якого виконуються бойові (спеціальні) завдання на цій позиції.
Також пункт 1 телеграми МОУ № 248/1298 не містив положень, запроваджених абзацом 3 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29, однак в абзаці 4 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 фактично відтворені положення абзацу 3 Телеграми МОУ № 248/1298.
Підсумовуючи викладене, суд висновує, що запровадження/доповнення абзацу 3 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 розширює зміст поняття «безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях» (наведений, зокрема, у телеграмі МОУ № 248/1298), що не є перешкодою для застосування інших положень Окремого доручення № 912/з/29, яким ці «доповнення» запроваджені. Отже, на період дії воєнного стану, і положення абзацу 3 пункту 1 Телеграми МОУ № 248/1298 (діяли до 01.06.2022), і абзац 4 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29 можуть застосовуватися до правовідносин, які стосуються виплати грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу, а конкретно: додаткової винагороди, яка передбаченої пунктом 1 постанови № 168, адже приписи цих абзаців не суперечать одні одним, а радше окреслюють (деталізують, визначають) різні види (способи) «безпосередньої участі у бойових діях », за які військовослужбовці мають отримувати додаткову винагороду у збільшеному - до 100000,00 грн - розмірі.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловлену у постановах від 08.05.2024 (справа № 620/546/23) та від 30.05.2025 (справа № 620/621/23).
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, судом з'ясовано, що з 13 травня 2022 року ОСОБА_1 не виплачено протягом спірного періоду додаткову винагороду у розмірі до 100000,00 грн тому що він - згідно з «оновленими» (виправленими) довідками ОТУ «Соледар» (усі від 11 листопада 2022 року, надіслані командуванню військової частині НОМЕР_1 супровідним листом від 11 листопада 2022 року № 398/ОТУ) - не виконував бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони під час перебування у складі органу військового управління, штабу Сил оборони держави (абзац 3 пункту 1 Окремого доручення № 912/з/29)).
Оцінюючи наявність підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, слід зазначити, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання додаткової винагороди згідно постанови №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі незмінно було визначено знаходження військовослужбовців на лінії бойового зіткнення, тобто безпосередня участь у вогневих сутичках з ворогом або знаходження під вогнем ворога.
У даному випадку, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство містить однакові по суті правила підтвердження особистої та безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме вказівки на те, щодо переліку таких документів належать: 1) бойовий наказ (бойове розпорядження); 2) журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення, постова відомість; 3) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, лише рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за умови одночасної наявності, як бойового наказу (бойового розпорядження), так і відповідних записів у журналі ведення бойових дій про факт ведення бойових дій на виконання бойового наказу (бойового розпорядження) у розумінні статей 72-76 КАС України є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом особистої та безпосередньої участі конкретного військовослужбовця у бойових діях (але за виключенням випадку існування спору стосовно предмету та змісту бойового завдання, або стосовно предмету та змісту бойової дії, або стосовно місця територіальної дислокації військового підрозділу).
При цьому, лише підтверджена сукупністю документів, а саме: бойовим наказом (бойовим розпорядженням), записами у журналі ведення бойових дій (аналогічного за правовою природою документу), рапортом командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, спричиняють виникнення у конкретного військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у порядку постанови №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі.
Однак, жодних доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у спірні періоди, а саме: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу щодо спірного періоду матеріали справи не містять.
Довідок про особисте та безпосереднє виконання заявником бойових завдань та участі у бойових діях, як то передбачене пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/а/29 матеріали справи також не містять.
При цьому, відповідач наполягає на тому, що в той час коли позивач за своїми функціональними обов'язками (водія) здійснював охорону і обслуговування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »/«Соледар» щодо забезпечення доброякісним харчуванням особового складу, речовим майном, паливо-мастильними матеріалами, здійснення медичного забезпечення, а також забезпечення постійної готовності автомобільної та бронетехніки для виконання завдань, в населених пунктах Костянтинівка, Дружківка в період з 13.05.2022 по 09.06.2022 та з 23.07.2022 по 29.09.2022 (активні бойові дії на території яких в оспорюваний період не велись), тому суд погоджується із доводами відповідача про те, що не можна ототожнити поняття виконання всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі бойових дій з безпосередньою участю у бойових діях.
Суд підкреслює власне усвідомлення та усвідомлення кожним громадянином України значущості внеску кожного військовослужбовця у захист та оборону Батьківщини у період з 24.02.2022, але за волею законодавця додаткова винагорода у порядку Постанови №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі підлягає виплаті не за щоденне виконання завдань повсякденної військової служби, а по суті за професійний ризик несення військової служби в умовах існування миттєвої і невідворотної загрози загибелі військовослужбовця у ході бойової дії від дій ворога.
При цьому суд враховує, що із положень частин першої та другої статті 77 КАС України у поєднанні з приписами частини 4 статті 9, абзацу 2 частини другої статті 77, частин третьої статті 242 КАС України слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом» (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей» (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише не спростування суб'єктом владних повноважень задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини другої статті 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої статті 77 та частини другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де указано, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
Суд засвідчує позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України глибоку повагу, шану та вдячність за виконання завдань військової служби під час повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, але з огляду на зміст згаданих вище належних норм матеріального права зауважує про відсутність правових підстав для призначення додаткової винагороди у порядку постанови №168 у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі вимог за період з 13.05.2022 до 09.06.2022 та з 22.06.2022 до 29.09.2022.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункт 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА