26 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/648/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Земля» до Бобровицької міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
19.01.2026 Селянське (фермерське) господарство (далі - СФГ) «Земля» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 20.01.2026), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Бобровицької міської ради Чернігівської області (далі - Бобровицька міськрада) від 24.07.2025 №2870-48/VIII «Про відмову в наданні дозволу на викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » про відмову СФГ «Земля» в наданні дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, на підставі заяви від 04.07.2025;
зобов'язати Бобровицьку міськраду прийняти рішення про надання СФГ «Земля» дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, відповідно до вимог пункту 6-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці даної земельної ділянки.
На обґрунтування заявлених вимог СФГ «Земля» вказує на протиправність оспорюваного рішення відповідача про відмову в наданні йому дозволу на викуп земельної ділянки ОСОБА_1 з мотивів того, що частково на території місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що знаходиться в користуванні на праві постійного користування земельною ділянкою СФГ «ЗЕМЛЯ», знаходиться поселення «Ровчак», яке є об'єктом культурної спадщини, оскільки відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.11.2025 №3304/8 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України поселення «Ровчак» не занесене, тому розташоване на вказаній земельній ділянці поселення не є пам'яткою культурної спадщини виходячи з визначення Закону України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № №1805-III) і в силу вимог статті 54 ЗК України вказана земельна ділянка може бути передана у приватну власність, а умовою, з якою законодавець у пункті 6-1 розділу Х Перехідних положень ЗК України пов'язував виникнення у громадянина України права на викуп відповідних земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів, є належність такому громадянину права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності; оскільки земельна ділянка, з проханням про викуп яких звернувся позивач до органу місцевого самоврядування, надавалися його засновнику ОСОБА_1 в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, вказана земельна ділянка використовується СФГ «Земля», то речові права на таку ділянку належать такому господарству відповідно до положень Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 21.01.2026 позовну заяву СФ) «Земля» прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 04.02.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказує на законність свого рішення про відмову в наданні дозволу на викуп земельної ділянки, оскільки землі, на яких розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Ровчак» II - І тис. до н.е., І пол.. І тис., охоронний №2877-Чр, розташоване за південно - східною околицею с. Макарівка, між ур. Ровчак і залізничним мостом; взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 №130, коригування наказами Департаменту від 17.06.2016 №188 та від 28.08.2020 №287 та який з моменту взяття на державний облік як об'єкт археологічної спадщини потрапив у Перелік пам'яток археології Чернігівської області є землями історико-культурного призначення, а тому відповідно до положень статті 150 ЗК України є обмеженим в обороті об'єктом, земельна ділянка, на якій розташована пам'ятка археології відноситься до земель історико-культурного призначення, яка може перебувати виключно у державній власності. Окрім того відповідачем зазначено, що після подачі заяви на викуп земельної ділянки та до прийняття радою рішення змінився керівник (голова) СФГ, що в свою чергу свідчить про недостовірність відомостей у поданих документах; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах та встановлена ЗК України заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність є окремими підставами для відмови в продажу земельної ділянки відповідно до частини п'ятої статті 128 ЗК України.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає, що документи при подачі до Бобровицької міськради заяви щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 7420610100:11:001:0120 площею 3,08 га містили достовірні відомості, оскільки подання інших документів, в тому числі і про зміну керівника господарства станом на момент прийняття рішення не передбачено законодавством, оскільки вимоги до документів визначені станом на момент їх подання; право користування землею, наданою для ведення фермерського господарства, після створення СФГ стає корпоративним правом самого СФГ (юридичної особи), а не правом фізичної особи-засновника чи голови. Зміна голови чи складу СФГ не впливає на правовий режим землі чи її цільове призначення, оскільки СФГ як юридична особа залишається користувачем землі, саме СФГ відповідає за використання землі за її цільовим призначенням, зміна фізичних осіб не створює новий правовий суб'єкт у відношенні землі; відповідач жодними доказами не довів що відповідний об'єкт археологічної спадщини розташований саме на спірній земельній ділянці, а відтак і не довів правомірність свого рішення; крім іншого, враховуючи обґрунтування наведені у позовній заяві, хотілося б наголосити, про те, що поселення «Ровчак» не може вважатися пам'яткою культурної спадщини - в розумінні абзацу 6 статті 1 Закону №1805-III, оскільки вказана норма визначає, що пам'ятка культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, проте поселення «Ровчак» до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесене не було.
У письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача вказує на те, що передача земельних ділянок під пам'ятками археології у приватну власність суперечить положенням чинного законодавства.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00004, виданого 03.01.1995 Бобровицькою районною радою народних депутатів, ОСОБА_1 у постійне користування надано земельну ділянку з кадастровим номером 7420610100:11:001:0120, загальною площею 3,08 га, для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказана земельна ділянка використовується СФГ «Земля» та, відповідно, ОСОБА_1 як засновником та членом цього господарства.
Станом на час розгляду справи, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 16.07.2025, 1000411070011000223) керівником СФГ «Земля» (голова) є Держан О.В.
04.07.2025 СФГ «ЗЕМЛЯ» в особі керівника ОСОБА_1 звернулося до Бобровицької міської ради із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 7420610100:11:001:0120 площею 3,08 га відповідно до частини другої статті 128 ЗК України. До заяви було додано: копію паспорта громадянина України гр. ОСОБА_1 ; копію картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ІПН гр. ОСОБА_1 ; - копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СФГ «ЗЕМЛЯ»; статут С(Ф)Г «ЗЕМЛЯ»; копію державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, виданого гр. ОСОБА_1 ; копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копію витягу з Державного реєстру речових прав; витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; інформацію Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо відсутності заборгованості з платежів від 26.06.2025.
Рішенням Бобровицької міськради від 24.07.2025 №2870-48/VIII «Про відмову в наданні дозволу на викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » відмовлено СФГ «ЗЕМЛЯ» в наданні дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, на підставі заяви від 04.07.2025.
У вказаному рішенні мотивами відмови зазначено, що до розгляду, до матеріалів заяви долучено лист Чернігівської обласної державної адміністрації від 19 листопада 2024 року №01-01-18/16972 про зобов'язання до опрацювання протоколу №2 розширеного засідання Чернігівського регіонального Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, що відбулось 11.11.2024, уточнюючу інформацію на який надано листом Чернігівської обласної державної адміністрації від 16.12.2024 року №01-01-21/18208-вих в частині надання наявної облікової документації на пам'ятки та щойно виявлені об'єкти археології, розташовані в межах Бобровицької громади; як з'ясовано в ході вивчення наданих матеріалів, частково на території місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що знаходиться в користуванні на праві постійного користування земельною ділянкою С(Ф)Г «ЗЕМЛЯ», знаходиться поселення «Ровчак»; дане поселення є об'єктом культурної спадщини, охоронний номер пам'ятки 2877-Чр, місце розташування: за пд.-сх. Околицею села, між урочищем Ровчак і залізничним мостом, дата утворення об'єкта ІІ-І тис. до н.е. І половина І тисячоліття, що взято на державний облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 року №130; відповідно наказу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.06.2016, №188 внесено зміни до облікової документації та включено об'єкт до Переліку пам'яток археології Чернігівської області, що підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; згідно з питанням 6 до протоколу №2 розширеного засідання Чернігівського регіонального Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України порядку денного «Механізм формування та повернення земельних ділянок під об'єктами археології, які знаходяться на землях сільськогосподарського призначення, із комунальної власності у власність держави», вищевказана земельна ділянка підлягає детальному вивченню та опрацюванню для реалізації поставлених завдань.
В матеріалах справи наявна облікова документація на об'єкт культурної спадщини поселення «Ровчак».
СФГ «Земля», вважаючи протиправним рішення Бобровицької міськради від 24.07.2025 №2870-48/VIII «Про відмову в наданні дозволу на викуп земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », яким СФГ «Земля» відмовлено в наданні дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, на підставі заяви від 04.07.2025, звернулось до суду з цим позовом за захистом своїх прав на законних інтересів.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами першою та другою статті 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано статтею 128 ЗК України, частиною першою якої визначено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються, зокрема: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови (частини третя статті 128 ЗК України).
Частиною п'ятою статті 128 ЗК України визначено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Отже, положеннями ЗК України регламентовані загальні правила та умови продажу земельних ділянок, а також визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у такому продажі.
Відповідно до пункту 6-1 розділу Х Перехідних положень ЗК України (в редакції чинній на час звернення позивача з клопотанням від 04.07.2025) громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.
У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, де зазначено, що на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Тому, оскільки земельна ділянка, з проханням про викуп яких звернувся позивач до органу місцевого самоврядування, надавалися його засновнику ОСОБА_1 в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, вказана земельна ділянка використовується СФГ «Земля», то речові права на таку ділянку належать такому господарству відповідно до положень Закону № 973-IV, оскільки після реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи, обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, відтак судом встановлено, що належним суб'єктом СФГ «Земля» було подане до відповідача в порядку статті 128 ЗК України відповідне клопотання з наданням повного пакету документів, передбачених законодавством, що відображено у оскаржуваному рішенні і не заперечувалося відповідачем.
Водночас, із змісту оспорюваного рішення видно, що підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, на підставі заяви від 04.07.2025, слугувало те, що частково на території місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що знаходиться в користуванні на праві постійного користування земельною ділянкою СФГ «ЗЕМЛЯ», знаходиться поселення «Ровчак», яке є об'єктом культурної спадщини, охоронний номер пам'ятки 2877-Чр, місце розташування: за пд.-сх. Околицею села, між урочищем Ровчак і залізничним мостом, дата утворення об'єкта ІІ-І тис. до н.е. І половина І тисячоліття, що взято на державний облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 №130.
Надаючи правову оцінку наведеним вище мотивам відповідача відмови позивачу в наданні дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, на підставі заяви від 04.07.2025, суд виходить із такого.
Статтею 54 Основного Закону визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
За змістом частини першої статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
У статті 54 ЗК України визначено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, які надані та використовуються для потреб охорони культурної спадщини, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон № 1805-III.
Згідно з дефініціями, наведеними у статті 1 Закону №1805-III об'єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Одночасно даною нормою визначено, що пам'ятка культурної спадщини (надалі - пам'ятка) - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Нерухомий об'єкт культурної спадщини - це об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону №1805-III археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Пунктом 3 розділу X Прикінцевих положень Закону №1805-III визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Статтею 6 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» (у редакцій чинній на час прийняття рішення виконкому облради від 26.06.1989 №130 про взяття на державний облік об'єкта культурної спадщини поселення «Ровчак») до пам'яток історії та культури належать пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.
Частиною другою статті 8 Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» передбачено, що виконавчі комітети обласних Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення, встановлюють зони їх охорони, а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу PCP і Української PCP.
Виходячи з приписів статті 54-1 ЗК України з метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону №1805-III.
Обмеження у використанні земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, зон охорони, поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об'єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Межі території, на яку поширюються такі обмеження, визначаються відповідно до Закону №1805-III і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини. Відомості про зазначені обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру.
Режим використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини, визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом №1805-III.
Відповідно до статті 17 Закону №1805-III пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
Частиною шостою статті 17 Закону №1805-III визначено, що землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно із Законом №1805-III не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
Статтею 17 Закону №1805-III гарантовано право державної власності на пам'ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам'ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам'ятками археології, у зв'язку з невіддільністю пам'ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.
Такий правовий висновок міститься, зокрема, у Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 922/1412/22, який суд враховує.
У свою чергу, згідно із пунктом 1 статті 18 Закону №1805-III об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Так, за приписами статті 34 Закону №1805-III землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону №1805-III топографічно визначені території чи водні об'єкти, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, залишки стародавніх поселень є нерухомими археологічними об'єктами культурної спадщини, а тому не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
Зважаючи на це, земельна ділянка, на якій розташована пам'ятка археології відноситься до земель історико-культурного призначення, яка може перебувати виключно у державній власності.
Суд наголошує на тому, що занесення об'єкта культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є комплексом заходів, що включає в себе, зокрема: подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, розроблення облікової документації, експертизу останньої та ухвалення відповідного рішення, за кожен з яких відповідає певний спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Враховуючи викладене, землі, на яких розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Ровчак» II - І тис. до н.е., І пол.. І тис., охоронний №2877-Чр, розташоване за південно - східною околицею с. Макарівка, між ур. Ровчак і залізничним мостом; взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 №130, коригування наказами Департаменту від 17.06.2016 №188 та від 28.08.2020 №287 та який з моменту взяття на державний облік як об'єкт археологічної спадщини потрапив у Перелік пам'яток археології Чернігівської області є землями історико-культурного призначення, тому вона можу перебувати виключно у державній власності, тому суд приходить до висновку про те, що оспорюване у цій справі рішення відповідача про відмову позивачу в наданні дозволу на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02), кадастровий номер 7420610100:11:001:0120, площею 3,0800 га, що розташована на території Бобровицької міської ради Ніжинського району Чернігівської області за межами населеного пункту с. Макарівка, на підставі заяви від 04.07.2025, є таким, що відповідає критеріям, наведеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України та співвідноситься із підставою для відмови в продажу земельної ділянки, наведеної в пункті «г» частини п'ятої статті 128 ЗК України - встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність, тому не підлягає скасуванню.
Варто також зауважити, що листом Чернігівської обласної державної адміністрації №01-01-18/16972 вих від 19.11.2024 на адресу міської ради надіслано для опрацювання та організації відповідної роботи протокол №2 розширеного засідання Чернігівського регіонального Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, яке відбулось 11.11.2024.
Питанням 6 порядку денного Протоколу №2 «Механізми формування та повернення земельних ділянок під об'єктами археології, які знаходяться на землях сільськогосподарського призначення, із комунальної власності у власність держави» вирішено: сільським, селищним, міським головам:
1. на підставі матеріалів, отриманих від Департаменту культури і туризму, національних цінностей та релігій обласної державної адміністрації, здійснити поділ земельних ділянок, на яких розташовані пам'ятки археології, шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою з подальшою зміною категорії новоутвореної земельної ділянки під об'єктом історико - культурної спадщини із земель сільськогосподарського призначення на землі історико - культурного призначення.
2. Утворені земельні ділянки під пам'ятниками археології з категорією земель - землі історико - культурного призначення передати з комунальної власності у власність держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації за актом приймання - передачі у порядку, передбаченому статтею 117 ЗК України.
До того ж, 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон № 2073-IX), який у частині третій статті 8 визначає, що адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
У ході розгляду справи судом не виявлено ознак існування доказів недотримання суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин норм Закону №2073-IX.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акта.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акта не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відсутність підстав для їх задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється
Керуючись статтями 2, 77-78, 139, 242-246, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства «Земля» до Бобровицької міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА