Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 лютого 2026 р. справа № 520/25523/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) , третя особа - Управління Служби безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, буд. 2, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 20001711) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, третя особа - Управління Служби безпеки України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 розглянути заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з оформленням відповідного протоколу у зв'язку із загибеллю члена сім'ї позивача , смерть якого пов'язана із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 15 млн. гривень у зв'язку із загабеллю сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов'язків військової служби, як члену сім'ї загиблого.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що її син ОСОБА_2 брав участь у виконанні бойових завдань у складі добровольчого підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під керівництвом Управління Служби безпеки України в Харківській області, героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 від вибухової травми, і вона, як мати, має право на одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (№ 2011-XII), Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (№ 2232-XII), Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та інших нормативних актів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем Міністерством оборони України надано відзив, в якому заперечено проти позову з посиланням на відсутність у загиблого статусу військовослужбовця Збройних Сил України, не входження підрозділу «Слобожанщина» до складу ЗСУ чи інших формувань, підпорядкованих МОУ, а також на передчасність позову, оскільки повний пакет документів не був поданий через ТЦК та СП для розгляду Комісією МОУ.
Третьою особою Управлінням Служби безпеки України в Харківській області надано пояснення, відповідно до яких добровольчий підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » не входив до складу СБУ, ОСОБА_2 не проходив військову службу в СБУ, а отже, питання виплати одноразової грошової допомоги не належить до компетенції СБУ.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є матір'ю сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до свідоцтва про народження запис № 864 Московським відділом ЗАТС м. Харкова 09 червня 1993 року.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у забезпечення національної безпеки, захисті, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №70/33/208 від 14.04.2022 ОСОБА_2 з 24.02.2022 брав участь у виконання бойових завдань із забезпечення національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території м. Харкова, Харківської області у складі добровольчого підрозділу "Слобожанщина" під керівництвом Служби безпеки України у Харківській області.
ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що зазначалося сторонами.
Листом Управління Служби безпеки України в Харківській області від 12.08.2024 № 40/16-к-1306/378 повідомило представника позивача, що до складу Управління СБ України в Харківській області не входить та не входив добровольчий підрозділ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та його учасники. А ОСОБА_2 не проходив військову службу в СБУ, у зв'язку з чим відомості про нього у кадровому складі СБУ відсутні.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив представника позивача, що ОСОБА_2 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 13.05.2014. 26.09.2022 визнаний у уствновленому порядку безвісті відсутні або оголошеним померлим. Інформація про призов на військову службу по мобілізацію громадянина ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутня.
15 вересня 2025 року позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою, в якій просила винести рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги та компенсації сум та виплаті одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 14.10.2025 №13/202 повідомлено суд що сповіщення сім'ї померлого та документи про причини смерті ОСОБА_2 до ТЦК та СП не надходили.
Міністерством оборони України повідомлено, що ОСОБА_2 не проходив військову службу у Збройних Силах України, не був призваний за мобілізацією, не укладав контракт, не зараховувався до списків особового складу жодної військової частини ЗСУ.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду її заяви про виплату одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII (надалі по тексту також - Закон № 1932-ХІІ), встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також Закон №2011-XII).
Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення одноразової грошової допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 161 Закону №2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підпунктом "а" пункту 1 статті 162 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
- 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
- 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Пунктом 3 статті 162 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 163 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 163 Закону №2011-XII).
На виконання пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 за №975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі по тексту також - Порядок №975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Наведений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (надалі по тексту також - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі по тексту також - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не мав статусу військовослужбовця Збройних Сил України чи іншого військового формування, підпорядкованого Міністерству оборони України. Він не був призваний на військову службу за мобілізацією, не укладав контракт, не зараховувався до списків особового складу жодної військової частини ЗСУ.
Підрозділ «Слобожанщина» не входив і не входить до складу Збройних Сил України, Служби безпеки України чи інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, що підтверджується листами Управління СБУ в Харківській області від 12.08.2024 № 40/16-к-1306/378 та Міністерства оборони України.
Закон України «Про основи національного спротиву» № 1702-IX від 16.07.2021 (в редакції від 12.06.2022) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері національного спротиву, встановлює правові, організаційні та економічні засади діяльності у сфері національного спротиву, визначає повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері, регулює відносини, пов'язані з формуванням і функціонуванням добровольчих формувань територіальної оборони.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №170- ІХ добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони;
Згідно із частиною 2 ст. 24 Закону №170- ІХ на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до пункту 1 Порядку № 740 Порядку надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається дружині (чоловікові), дітям, батькам, які не одружилися вдруге, та іншим особам, визначеним законом.
Пунктом 3 Порядку № 740 встановлено, що для надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України особа подає до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації проживання заяву, копії документів, що підтверджують факт загибелі (смерті), родинні відносини, а також інші документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Пунктом 6 Порядку № 740 встановлено, що рішення про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Аналізуючи наведені норми матеріального права та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що до суду не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_2 на момент загибелі мав статус військовослужбовця Збройні Сили України, проходив військову службу у військовому формуванні, утвореному відповідно до законів України, або був членом добровольчого формування територіальної громади, створеного та легалізованого відповідно до вимог Закон України «Про основи національного спротиву».
Матеріали справи не містять доказів його призову на військову службу за мобілізацією, укладення контракту, зарахування до списків особового складу військової частини чи перебування на службі в іншому військовому формуванні, підпорядкованому Міністерству оборони України. Так само відсутні докази оформлення його участі у складі добровольчого формування територіальної оборони у порядку, визначеному законом. За таких обставин відсутні правові підстави для застосування положень Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про не обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022) , третя особа - Управління Служби безпеки України в Харківській області (вул. Мироносицька, буд. 2, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 20001711) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 26 лютого 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ