Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 лютого 2026 року Справа № 520/24934/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2025 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 19.06.2025 по 30.06.2025;
-зобов'язати Національну академію Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2025 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 19.06.2025 по 30.06.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь та доплати за вчене звання у відповідності до ч. 2 ст. 59 Закону України “Про вищу освіту» за період з 19.06.2025 по 30.06.2025;
-зобов'язати Національну академію Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : - доплату за науковий ступінь “кандидат наук» у розмірі 15% від посадового окладу за період з 19.06.2025 по 30.06.2025, з урахуванням виплачених сум; - доплату за вчене звання “доцент» у розмірі 25% від посадового окладу за період з 19.06.2025 по 30.06.2025, з урахуванням виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;
-зобов'язати Національну академію Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та 23 календарних дня щорічної основної відпустки за 2025 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;
-зобов'язати Національну академію Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та 23 календарних дня щорічної основної відпустки за 2025 рік з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані 154 календарних дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із розрахунку 14 календарних днів на рік за 2015-2025 роки, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням;
-зобов'язати Національну академію Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 154 календарних дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, із розрахунку 14 календарних днів на рік за 2015-2025 роки, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, за 31 календарний рік служби;
-зобов'язати Національну академію Національної гвардії України перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, розрахованого з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, за 31 календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що грошове забезпечення за оспорюваний період та усі виплати при звільненні були обчислені із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що суперечить положенням Постанови від 30.08.2017 № 704. Враховуючи наведене вище, вважає бездіяльність відповідача протиправною у зв'язку із чим просить останнього зобов'язати до відповідних дій, а позов задовольнити.
Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що починаючи з 20.05.2023 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а необхідно виходити з розміру 1762 гривні. Грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку та додаткову відпустку розраховується з грошового забезпечення станом на день звільнення, тобто у даному випадку відповідно до Постанови №481, то у відповідача були відсутні правові підстави для застосування при такому розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 2025 рік. Розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби було здійснено відповідно до Постанова №481, то у академії були відсутні правові підстави для застосування при такому розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 2025 рік. Просить у позові відмовити.
23.09.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.
Суд установив, позивач проходив службу у відповідача з 02.06.2011 та виключений із списків особового складу відповідача 30.06.2025. Дані обставини підтверджено витягами із наказів відповідача від 02.06.2011 № 115 та від 30.06.2025 №189.
Позивач наводить аргументи про те, що грошове забезпечення протягом оспорюваного періоду та усі виплати при звільненні обчислені, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 01.01.2018.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною у зв'язку із чим звернулася до суду за захистом свого права із відповідним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Постановою постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), якою встановлено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2 (далі Постанова №704).
Згідно з пункту 2 Постанови №704, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200 (далі -Інструкція) грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Згідно з пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, що містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Аналізуючи вказану норму суд прийшов до переконання про те, що починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Із урахуванням вищевикладеного, суд прийшов переконання про те, що після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова КМУ № 481 була предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях № 320/29450/24, № 320/41449/23, №320/35573/23.
На час розгляду справи судом рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 2 Постанови №481, з 18.06.2025 не підлягають застосуванню.
На підставі зазначеного, після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 виникли правові підстави для перерахунку окладів військовослужбовців з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (без використання обмеження у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку про те, що оскільки, як установлено судом, відповідач нараховував позивачу грошове забезпечення за період з 19.06.2025 до 30.06.2025 (включно) із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2018 року, а відтак таку бездіяльність відповідача суд визнає протиправною.
З метою захисту порушеного права позивача суд прийшов висновку про те, що відповідача необхідно зобов'язати здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за період з 19.06.2025 до 30.06.2025 (включно) із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2025, з урахуванням виплачених сум.
Щодо частини позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати здійснити перерахунок розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 19.06.2025 до 30.06.2025, суд прийшов наступного.
Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з п. 1 розділу XX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення.
Суд установив, позивачу 25.06.2025 нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Дані обставини підтверджено особовою карткою на грошове забезпечення позивача за 2025 рік.
З огляду на викладене вище, суд прийшов до переконання про те, що оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік нараховувались та виплачувались позивачу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправні дії при їх нарахування та обчисленні виходячи з прожиткового мінімуму установленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018. З метою ефективного способу захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату такої допомоги з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01 січня відповідного року, з урахуванням виплаченої суми.
Щодо частини позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати здійснити перерахунок розміру компенсації невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня відповідного календарного року, суд прийшов наступного.
Суд установив, відповідно до наказу відповідача від 30.06.2025 № 186 позивача звільнено із служби 30.06.2025. Зокрема вирішено виплатити грошову компенсація за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік; - грошову компенсація за невикористані 45 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік; - грошову компенсація за невикористані 23 календарних дня щорічної основної відпустки за 2025 рік; - компенсація за невикористані дні відпустки учасника бойових дій (за 154 доби). Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік за період його календарної служби.
Позивач наводить аргументи про те, що грошова компенсація та одноразового грошова допомога при звільненні не виплачені у належному розмірі, тобто відповідач здійснив нарахування та виплату їх, виходячи із прожиткового мінімуму установленого на 01.01.2018.
Статтею 4 Закону України “Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлено, що установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством».
Згідно з частиною восьмою статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України “Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу третього частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».
До пільг, передбачених статтею 12 Закону № 3551-ХІІ для учасників бойових дій та осіб, прирівняним до них, належить використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).
Згідно з п. 10 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженою наказом МВС від 15.03.2018 № 200 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Відповідно до п. 1 розділу XXXІІ Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з п. 3 розділу XXXІІ Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) які у разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія)
Отже, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за останньою займаною штатною посадою.
Верховним Судом в постанові від 16 травня 2019 року в зразковій справі № 620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великою Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року, зроблено наступний правовий висновок стосовно питання виплати компенсації військовослужбовцям за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій: норми Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.
В постанові Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі №640/21771/20, суд дійшов висновку, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, як учасник бойових дій, а відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити таку компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови: 1) позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій; 2) позивач звільнився з військової служби; 3) позивач не використав щорічну основну відпустку за період проходження військової служби в органах прокуратури України; 4) грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за період проходження військової служби в органах прокуратури України не виплачена відповідачем; 5) позивач не використав додаткові відпустки, на які має право як учасник бойових дій, за період проходження військової служби в органах прокуратури України; 6) грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, на яку позивач мав право як учасник бойових дій, за період проходження військової служби в органах прокуратури України не нарахована та не виплачена відповідачем
З огляду на викладене вище та враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу відповідача та усіх видів забезпечення з 30.06.2025 та встановлені обставини у справі щодо протиправного неврахування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у 2025 році розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року, як розрахункової величини, суд дійшов висновку і про протиправність виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та одноразового грошової допомоги при звільненні без урахування відповідної величини за останньою займаною посадою. З метою ефективного захисту порушеного права позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та одноразового грошової допомоги при звільненні, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати за науковий ступінь та доплати за вчене звання у відповідності до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про освіту», тобто виходячи у відсотковому відношення 15% та 25 відповідно, суд прийшов наступного.
Суд установив, позивач за час проходження служби отримував доплати за науковий ступінь «кандидат наук» та вчене звання «доцент» у розмірах по 345,50 грн щомісячно кожна, виходячи з посадового окладу позивача у сумі 6910,00 грн. Дані обставини підтверджено особовими картками на грошове забезпечення позивача, які містяться у матеріалах справи.
Відповідно до преамбули Закону України «Про освіту» (далі - Закон № 1556-VII,) останній регулює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.
Відповідно до пунктів 6 та 6-1 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII вищий військовий навчальний заклад - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського і старшинського) складу з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших розвідувальних органів України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;
заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах середнього та вищого складу Національної поліції України, начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11 Закону № 1556-VIIсистему вищої освіти становлять, зокрема, заклади вищої освіти всіх форм власності.
Частиною другою статті 59 Закону № 1556-VIIвизначено, що науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 % посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 % посадового окладу, професора - 33 % від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Згідно із підпунктом 8 пункту 2 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1556-VII після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.
З наведеного слідує, що приписи Закону № 1556-VII визначають правові засади організації, функціонування та розвитку системи вищої освіти в Україні; встановлюють стандарти якості освіти, порядок акредитації навчальних закладів, а також засади фінансування вищої освіти; регулюють виключно відносини у сфері надання освітніх послуг, створення і утримання навчальних закладів; визначають права та обов'язки учасників освітнього процесу і безпосередньо їх стосуються.
При цьому з метою стимулювання наукової діяльності та збереження кваліфікованих кадрів у сфері вищої освіти частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII передбачено, що до складу матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників університетів, академій, інститутів та коледжів входять додаткові виплати у вигляді доплат за наукові ступені та вчені звання, у розмірах, встановлених частиною другою статті 59 Закону № 1556-VII.
Приписами підпунктів 2 та 3 пункту 6 Постанови КМУ № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право виплачувати: доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 % посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем; доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 %, професора - 10 % посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Відповідно до п. 1 розділу ІХ Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірах відповідно 5 і 10 % посадового окладу. Виплата доплати проводиться, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню.
Згідно з п. 2 розділу ІХ Інструкції військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника, старшого дослідника) або професора і обіймають у закладах освіти посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю, якщо діяльність за профілем відповідає їх вченому званню, виплачується доплата за вчене звання в таких розмірах на місяць: за вчене звання доцента (старшого наукового співробітника, старшого дослідника) - 5 % посадового окладу.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що вказані нормативно-правові акти регулюють різні за своєю правовою природою (стимулюючі доплати до заробітної плати і складові грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії) та за суб'єктним складом (науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники і військовослужбовці) правовідносини, а тому колегія суддів вважає, що посилання позивача на приписи частини другої статті 59 Закону № 1556-VII є безпідставними і не свідчать про наявність суперечностей у правовому регулюванні.
Таким чином, враховуючи, що положення Закону № 1556-VII регулюють питання, пов'язані з діяльністю у сфері вищої освіти і не мають стосунку до нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців, визначені цим Законом гарантії щодо визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти не застосовуються при визначенні розміру відповідних доплат військовослужбовцям, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади, пов'язані з науково-педагогічною діяльністю у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання).
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 420/12420/24, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 380/24050/21 про те, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктом 2 пункту 6 Постанови КМУ № 704, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, окрім тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах та обіймають посади пов'язані з науково-педагогічною діяльністю, яким така доплата має встановлюватися з урахуванням мінімальних гарантій, що передбачені статтею 59 Закону № 1556-VII, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а отже, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від таких висновків і сформувати такий: розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання, що враховується при перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, визначається виключно на підставі спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема, відповідно до положень Постанови КМУ №704 та Порядку № 260, без застосування положень частини другої статті 59 Закону №1556-VII.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, відповідач правомірно, відповідно до положень Постанови КМУ №704 та Інструкції визначив розмір надбавки за науковий ступінь та вчене звання, а відтак суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на проведення перерахунку та виплати доплати до грошового забезпечення за науковий ступінь та вчене звання, встановлених Законом № 1556-VII, а відтак у цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд прийшов наступного.
Стосовно розподілу судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд прийшов наступного.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Суд установив, між позивачем та адвокатським бюро «Острицький» укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 11.08.2025 (надалі - договір).
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно умов договору позивач сплачує адвокатському бюро вартість представлення інтересів у фіксованій сумі, зокрема за надання правничої професійної допомоги в суді першої інстанції 6000,00 грн.
26.09.2025 між сторонами договору укладено акт виконаних робіт. Загальна вартість виконаних робіт складає 6000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 26.09.2025 позивачем сплачено на користь адвокатського бюро «Острицький» вартість за отримання професійної правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.
Питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд повторно відмічає, що вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).
Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене вище, фактичний об'єм наданих позивачу послуг, складність справи та обсяг доказів, які подані стороною позивача та необхідність витребування доказів судом з власної ініціативи з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, кваліфікацію та досвід адвоката, який безпосередньо надав професійну правничу допомогу, ОСОБА_2 , що свідчить про високий рівень кваліфікації та досвід у цій сфері, а тому суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн, який обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
У відповідності до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.06.2025 до 30.06.2025 (включно), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, доплати за науковий ступінь та вчене звання, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Зобов'язати Національну академію Національної гвардії України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.06.2025 до 30.06.2025 (включно), із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, доплати за науковий ступінь та вчене звання, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями, шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року (3028,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
В решті частин позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Національна академія Національної гвардії України, місцезнаходження - місто Харків, майдан захисників України, будинок №3, код ЄДРПОУ 08610502.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.02.2026.
Суддя М. І. Садова