Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 лютого 2026 року № 520/12463/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у задоволенні його рапорту від 17.04.2025, стосовно звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок", через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідачем відмовлено, чим порушено права позивача.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Від представника Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем при поданні рапорту не було подано належних доказів відсутності у його матері, як особи з інвалідністю ІІ групи, догляд за якою позивач висловив намір здійснювати, інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, тому підстави для звільнення його з військової служби відсутні.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до положень Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» та проходить службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби - водія (сапера) групи інженерної розвідки відділення інженерного забезпечення першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_3 від 19.10.2022 року.
З метою звільнення з військової служби за сімейними обставинами, 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 на ім'я начальника відділення інженерного забезпечення першої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) подано рапорт, за змістом якого ОСОБА_1 просив звільнити його з військової служби на підставі пункту “г» ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» для здійснення постійного стороннього догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
За результатами розгляду рапорту позивача та поданих ним документів НОМЕР_2 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надано відповідь від 29.04.2025 за вих. №08/5749-25-вих. з якої вбачається, що ОСОБА_2 має онуку - ОСОБА_3 . Відтак, за обставин наявності інших членів сім'ї другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи, підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби відсутні (а.с.20-21).
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з позовом.
Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XII, а також нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII передбачено види військової служби, серед яких військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та Указом Президента України від 06.05.2024 за № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в України", затвердженого Законом України від № 3684-IX від 08.05.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Тобто, введений воєнний стан триває станом і на сьогодні.
Суд зазначає, що звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відтак, пунктом 3 частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170), додаток №19 до Інструкції містить перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до пункту 26 Додатку 19, зазначено, що у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 09.04.2025 №00050551610 (а.с.22).
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №315823, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання. Так, комунальним некомерційним підприємством «Лозівське територіальне медичне об'єднання» складено висновок форми 080-4/о від 07.06.2024 №1818 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.15-16).
Відмовляючи ОСОБА_1 у звільненні з військової служби, в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону виходив з того, що мати позивача, ОСОБА_2 , за якою позивач висловив намір здійснювати постійний догляд, має також онуку - ОСОБА_3 , відтак позивачем не підтверджено відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Суд наголошує, що перелік документів, що підтверджують обставини, що слугують підставами для звільнення військовослужбовця з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи визначений пунктом 26 Переліку, що викладено у додатку №19 до Інструкція №170.
Для підтвердження підстави для звільнення з військової служби, військовослужбовець має надати докази існування таких складових:
- інвалідності особи І або ІІ групи;
- встановленої потреби такої особи у постійному сторонньому догляді;
- відсутність інших осіб, що можуть здійснювати таких догляд.
Пункт 26 Переліку, визначає виключний перелік документів, що можуть підтвердити вище перелічені обставини.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або документи, що підтверджували неможливість здійснення догляду ОСОБА_3 .. Доказів направлення відповідних документів разом з рапортом матеріали судової справи також не містять.
Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Згідно з абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з абзацом 13 пункту 14.10 Розділу XIV Інструкції №170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Отже, звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або наявність інших поважних причин здійснюється шляхом подання військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, рапорту та документів, які підтверджують наявність правових підстав для звільнення його з військової служби, і такий рапорт має бути адресований вищій посадовій особі.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби необхідністю у здійсненні постійного догляду за своєю матір'ю , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
При цьому позивач посилається на відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний нагляд, оскільки дочка позивача, ОСОБА_3 є військовозобов'язаною та курсанткою Національного університету внутрішніх справ (а.с. 27, 29), відтак, на думку позивача, не може здійснювати догляд за ОСОБА_2 ..
Водночас, відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби, оскільки вважає, що у матері позивача (особи, яка потребує постійного догляду) є інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення (окрім позивача), які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а саме - онука, ОСОБА_3 ..
Надаючи оцінку вказаному, суд наголошує, що відповідно до абз. 13 п. 3, ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доказом, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) є один з таких документів: один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суд звертає увагу, що позивачем не додано до рапорту акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, що є доказом наявності відповідних обставин, передбаченим Інструкцією №170.
Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2025р. у справі №380/16966/24 зазначив, що зміст абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обовязок і військову службу" означає необхідність наявності сукупності таких умов: 1) Доведена необхідність постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи; 2) Об'єктивна неможливість іншого члена сім'ї (першого або другого ступеня споріднення) здійснювати догляд через вагомі причини, зокрема проходження військової служби (відсутність іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд в ситуації, що склалася), до того ж який не виявив бажання здійснювати такий догляд.
Суд бере до уваги також висновок Верховного Суду викладений у постанові від 27.02.2025р. у справі №380/16966/24 про те, що зацікавленою особою має бути доведена перед суб'єктом владних повноважень необхідність здійснення ним постійного догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи.
Відтак, суд, виходячи з вище зазначених висновків суду касаційної інстанції та змісту приписів п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", зазначає, що тягар доказування підстав для звільнення покладається саме на особу, яка має намір звільнитися, адже саме зацікавлена особа повинна надати документи, що підтверджують наявність визначених Законом підстав для звільнення.
Отже, саме позивач, звертаючись до військової частини із рапортом про звільнення повинен надати належні та беззаперечні докази того, що у його матері реально (не мають об'єктивної можливості) або юридично (немає в наявності) відсутні родичі першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний нагляд.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 її онукою - ОСОБА_3 , до свого рапорту долучив довідки про навчання на денній формі в Національному університеті внутрішніх справ ОСОБА_3 , витяг з додатку "Резерв+" про перебування на військовому обліку, а також навчальний план за освітньо-професійною програмою Право (Правозастосування) Національного університету внутрішніх справ для денної, заочної форм навчання, освітньої кваліфікації магістр права затвердженого протоколом вченої ради №6 від 28.05.2024.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2025 роках у справі №380/16966/24: "Таким чином, «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.
В контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.".
Відповідні висновки також були зазначені у постанові Верховного Суду від 07.05.2025р. у справі №420/30227/24.
Отже, головною обставиною, що має значення для належного розгляду справи по суті, в межах даних спірних правовідносин, є встановлення наявності або відсутності об'єктивної неможливості ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 ..
Відтак, надаючи оцінку обставинам даної справи, а також наявним в матеріалах справи доказам, суд зазначає, що довідки про навчання, освітній план та перебування ОСОБА_3 на військовому обліку не є безумовним підтвердженням об'єктивної неможливості здійснення догляду за ОСОБА_2 ..
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що при зверненні з рапортом про звільнення з військової служби, та при звернені до суду з відповідним позовом, позивач не довів належними та допустимими доказами тієї обставини, що інші члени сім'ї ОСОБА_2 (як особи з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду), окрім позивача, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, мають об'єктивну неможливість такий догляд здійснювати.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснити у порядку передбаченому статтею 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язати вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.