Справа № 500/6310/25
19 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Фаранюк О.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кондратюка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення (далі - ППР), якими визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
№0413801-2407-1918-UA61040290000047781 від 01.05.2025 за 2020 рік, сума податку 69972,03 грн;
№0413806-2407-1918-UA61040290000047781 від 01.05.2025 за 2021 рік, сума податку 58183,20 грн;
№0413807-2407-1918-UA61040290000047781 від 01.05.2025 за 2022 рік, сума податку 63031,80 грн;
№0413810-2407-1918-UA61040290000047781 від 01.05.2025 за 2023 рік, сума податку 64971,24 грн;
№0413813-2407-1918-UA61040290000047781 від 01.05.2025 за 2024 рік, сума податку 68850,12 грн;
№0413803-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025 за 2020 рік, сума податку 38795,90 грн;
№0413804-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025 за 2021 рік, сума податку 53766,00 грн;
№0413809-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025 за 2022 рік, сума податку 81545,10 грн;
№0413812-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025 за 2023 рік, сума податку 84054,18 грн;
№0413814-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025 за 2024 рік, сума податку 89072,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником двох об'єктів нерухомого майна. Вважає, що має пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно у відповідності до підпунктів «є», «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бо перший об'єкт нерухомості за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б, використовує у промисловому виробництві - для пошиття одягу, а інший об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , використовує у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарський товаровиробник.
Зазначає, що підтвердженням ведення господарської діяльності є подана в податковий орган за 2020-2021 роки звітність, в якій відображено отримання відповідних доходів. У 2022-2024 роках будівля промисловості використовувалась для пошиття військових амуніцій на безоплатній основі, у зв'язку з чим в поданій звітності не відображено наявність доходів.
З посилання на те, що належні йому будівлі не є об'єктом оподаткування, вказує, що контролюючим органом безпідставно визначено податкові зобов'язання по податку на нерухоме майно на 2020-2024 роки.
Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідач позову не визнає. Зауважує, що відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд ДК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов: 1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, 2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, 3) безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Також зазначив, що лише за умови, що результат господарської діяльності платника податків відповідатиме критеріям сільськогосподарського товаровиробника, визначеного чинним законодавством, і відповідатиме основному виду економічної діяльності, позивач матиме підстави для застосування норм пункту “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до приналежних йому об'єктів нерухомості, які класифікуються у класі 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 009:2010 (ДК 018-2000).
Щодо видів діяльності, які позивач зазначав, у податковій звітності, то за 2021 рік він подавав податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, в якій вказував єдиний вид підприємницької діяльності у звітному періоді «Консультування з питань комерційної діяльності» (70.22), за 2022-2023 роки - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (68.20), при цьому обсяг доходу 0 грн. 22.08.2025 ОСОБА_1 подав уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020-2024 роки, в яких вже вказав інші види підприємницької діяльності, зокрема 01.41 «Розведення великої рогатої худоби молочних порід»; 01.42 «Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів»; 01.43 «Розведення коней та інших тварин родини конячих»; 01.45 «Розведення овець і кіз»; 01.46 «Розведення свиней»; 01.47 «Розведення свійської птиці»; 14.19 «Виробництво іншого одягу й аксесуарів»; 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво»; 16.29 «Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння»; 25.99 «Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.»; 31.03 «Виробництво матраців»; 32.99 «Виробництво іншої продукції, н.в.і.у.». При цьому в уточнюючих податкових деклараціях за 2022-2024 роки знову зазначається відсутність доходу.
Відповідач стверджує, що позивачем ні до суду, ні до контролюючого органу не було надано первинних документів, які б підтверджували здійснення господарської діяльності з виробництва іншого одягу й аксесуарів за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б, в 2020-2024 роках та здійснення сільськогосподарської діяльності сільськогосподарським товаровиробником у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , у період за 2020-2024 роки. Просить відмовити у позові.
У відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що належить до сільськогосподарських виробників (що підтверджує наявність відповідного виду діяльності); будівля належить до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності в графі «Об'єкт нерухомого майна» зазначено - будинок корівника, що узгоджується з зазначеними у ДК 018-2000 даними (код 1271)); будівлі не здаються в оренду. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про розведення свійської птиці; наявність у домогосподарстві птиці; наявність у власності близьких родичів земельних ділянок, в тому числі сільськогосподарського призначення. Приміщення, яке є предметом спірних вимог використовувалось для зберігання зерна (надати докази немає можливості, так як на даний час залишків зерна в приміщенні немає). Зерно придбавалось на ринку м. Тернопіль, в зв'язку з чим доказів придбання також не має можливості надати до суду.
Щодо іншого об'єкту нерухомого майна, то вважає, що доказами промислового виробництва є надані ним фотознімки складу та наявність товарів, які використовуються у виробничій діяльності. Доказів придбання товарів та їх реалізації за 2020-2021 рік у позивача не залишилось, однак вказана діяльність відображена в поданій податковій звітності підприємця. Щодо недекларування доходів протягом 2022-2024 років, то позивач пояснює тим, що у вказаний період в основному працював для забезпечення Збройних Сил України, що підтверджується наданими до позовної заяви доказами.
У запереченнях на відповідь на відзив представник ГУ ДПС звертає увагу на неналежність доказів (фото), наданих позивачем, невідповідність поясненням (об'єктом оподаткування є приміщення корівника з тамбуром і прибудовою призначені для розведення великої рогатої худоби, а не для розведення свійської птиці).
Ще відповідач надав суду копії рішення місцевих рад про встановлення ставок податку.
Ухвалою суду від 05.01.2026 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2026.
У судових засіданнях, що відбувалися у цій справі, ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у заявах по суті справи та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Заслухавши вступне слово, пояснення учасників справи, дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 належать на праві власності такі два об'єкта нерухомого майна:
1. Комплекс (торгово-закупівельна база), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район (раніше Теребовлянський район), селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б, загальною площею 3232,4 кв.м; до об'єкту входять: адміністративний будинок (485,7 кв.м), прохідна (21,7 кв.м.) і чотири склади (473,8 кв.м, 83,2 кв.м, 1525 кв.м, 643,3 кв.м відповідно). Право власності на нерухоме майно зареєстровано 01.08.2014 на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2010 та підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с.51).
2. Будинок корівника з тамбуром та прибудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1792,2 кв.м. Право власності на нерухоме майно зареєстровано 29.10.2008 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с.53).
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.10.2002, основним видом його діяльності згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань
станом на 04.01.2013 була оптова торгівля іншими товарами господарського призначення,
станом на 20.07.2016 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна,
станом на 22.07.2024 - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу,
станом на 12.12.2024 - виробництво іншого одягу й аксесуарів (том 2 а.с.138-140).
05.04.2025 ГУ ДПС прийняло такі чотири податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) (форми «Ф»), якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, по об'єкту оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 :
№0413801-2407-1918-UA61040290000047781 в розмірі 69 972,03 грн за податковий період 2020 року,
№0413806-2407-1918-UA61040290000047781 в розмірі 58183,20 грн за податковий період 2021 року;
№0413807-2407-1918- НОМЕР_1 у розмірі 63031,80 грн, за податковий період 2022 року;
№0413810-2407-1918- НОМЕР_1 у розмірі 64971,24 грн, за податковий період 2023 року;
№0413813-2407-1918-UA61040290000047781 у розмірі 68850,12 грн, за податковий період 2024 року.
05.04.2025 ГУ ДПС прийнято такі чотири ППР (форми «Ф»), якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, по об'єкту оподаткування: нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :
№0413803-2407-1918-UA61040150000098181 у розмірі 38795,90 грн, за податковий період 2020 року;
№0413804-2407-1918-UA61040150000098181 у розмірі 53766,00 грн за податковий період 2021 року;
№0413809-2407-1918-UA61040150000098181 у розмірі 81545,10 грн за податковий період 2022 року;
№0413812-2407-1918- НОМЕР_2 у розмірі 84054,18 грн за податковий період 2023 року;
№0413814-2407-1918-UA61040150000098181 у розмірі 89072,34 грн, за податковий період 2024 року (том 1 а.с.121-134).
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 01.05.2025 протиправнимии та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01.01.2015 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України.
За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи має позивач пільги по сплаті цього податку.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надалі суд зазначає законодавство та надає оцінку спірним правовідносинам по кожному з об'єктів.
По першому об'єкту нерухомого майна - комплекс (торгово-закупівельна база), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній з 23.05.2020) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Цей же підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 в редакції, чинній з 01.04.2024, передбачає, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту -платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок було сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.
Перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Отже, застосування цієї норми передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єкта господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення (чинний від 01.01.2001 р.).
У розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Головне призначення повинно бути визначене таким чином:
обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
потім будівля класифікується за методом "зверху - вниз". Будівлю спочатку відносять з розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.
Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою в загальної площі в межах підрозділу.
Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.
Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» - це будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
До класу 1251 «Будівлі промислові» включені підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (набрав чинності 01.01.2024 ) затверджено новий класифікатор будівель та споруд. Відповідно до нього група 125 «Промислові та складські будівлі» включає клас 1251 «Промислові будівлі». Цей клас включає: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230).
Новий класифікатор у класі 1251 «Промислові будівлі» додатково не визначає підкласи.
У даному випадку мова йде про належний позивачу об'єкт нерухомого майна - комплекс (торгово-закупівельна база), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б.
Відповідно до опису цього об'єкта нерухомого майна, загальною площею 3232,4 кв.м, до нього входять: адміністративний будинок (485,7 кв.м), прохідна (21,7 кв.м.) і чотири склади (473,8 кв.м, 83,2 кв.м, 1525 кв.м, 643,3 кв.м відповідно) (том 1 а.с.57).
Отже, належний позивачу комплекс (торгово-закупівельна база) за своїми ознаками та функціональним призначенням може відноситися до класу 1251 "Будівлі промисловості".
Водночас, як вже зазначав вище суд, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Для вирішення наявності у позивача пільги суд має встановити чи об'єкт нерухомості, щодо якого нараховані податкові зобов'язання, використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва.
З цією метою суд в межах підготовчого провадження, враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, пропонував позивачу надати докази на підтвердження фактичного використання приміщення (складів) комплексу торгово-закупівельної бази, які підтверджують його статус промислового товаровиробника та стосуються здійснення безпосередньо ним виробництва продукції (товарів і послуг) з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.
Суд уже зазначав, що 30.10.2002 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з такими відомостями основним видом діяльності позивача у спірний період з 2020 року по 2024 було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Основний вид діяльності в реєстраційних документах позивач змінив 22.07.2024, вказавши новий - виробництво готових текстильних виробів, крім одягу (том 2 а.с.138-140).
На думку суду, така зміна основного виду діяльності обумовлена тим, що 26.03.2024 позивачу вже були нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у його власності, за період 2021-2023 років та прийнятті відповідні податкові повідомлення-рішення (том 1 а.с.46-47). Проте через те, що при проведені звірки за заявою платника податків було виявлено, що «нарахування за 2021-2023 звітні періоди некоректні, тому відкликано/скасовано податкові повідомлення-рішення за 2021-2023 звітні періоди та сформовано нові за 2020-2024 звітні періоди». Так зазначено у відповіді ГУ ДПС на заяву позивача про проведення звірки від 06.05.2025 (том 1 а.с.19-20, 36). З'ясовуючи питання чому були відкликані попередні податкові повідомлення-рішення, суд встановив, що податкові зобов'язання за 2021-2023 роки були помилково визначені як на житлові об'єкти, а не на нежитлову нерухомість.
При цьому за змістом відповіді контролюючий орган не вбачав підстав для звільнення позивача від оподаткування на підставі підпунктів «є», «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України як промислового товаровиробника чи сільськогосподарського товаровиробника.
На користь такого висновку (щодо зміни основного виду діяльності) свідчать і дані податкової звітності платника, які подавалися протягом 2020-2024 років. Так, у поданих до ГУ ДПС податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
за 2020 рік позивач вказав єдиний вид підприємницької діяльності у звітному періоді «Консультування з питань комерційної діяльності» (70.22), фактична кількість найманих працівників 0, обсяг доходу 950 748,52 грн, декларація подана 25.02.2021 (том 1 а.с.153),
за 2021 рік - «Консультування з питань комерційної діяльності» (70.22), фактична кількість найманих працівників 0, обсяг доходу 1 256 749,00 грн, декларація подана 07.02.2022 (том 1 а.с.135),
за 2022 рік - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (68.20), фактична кількість найманих працівників 0, обсяг доходу 0 грн, декларація подана 25.02.2023 (том 1 а.с.137),
за 2023 рік - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (68.20), фактична кількість найманих працівників 0, обсяг доходу 0 грн, декларація подана 22.02.2024 (том 1 а.с.139),
за 2024 рік - «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (68.20), фактична кількість найманих працівників 0, обсяг доходу 0 грн, декларація подана 30.01.2025 (том 1 а.с.141).
надалі 05-06.03.2025, 22.08.2025 ФОП ОСОБА_1 подав уточнюючі податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020-2024 роки, в яких вже вказав інші види підприємницької діяльності, зокрема 01.41 «Розведення великої рогатої худоби молочних порід»; 01.42 «Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів»; 01.43 «Розведення коней та інших тварин родини конячих»; 01.45 «Розведення овець і кіз»; 01.46 «Розведення свиней»; 01.47 «Розведення свійської птиці»; 14.19 «Виробництво іншого одягу й аксесуарів»; 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво»; 16.29 «Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння»; 25.99 «Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.»; 31.03 «Виробництво матраців»; 32.99 «Виробництво іншої продукції, н.в.і.у.». При цьому в уточнюючих податкових деклараціях за 2022-2024 податкові періоди зазначається відсутність доходу (том 1 а.с.143-152).
У судовому засіданні суд з'ясовував, якою господарською діяльністю фактично займався позивач у 2020 році, 2021 році, 2022 році, 2023 році та 2024 році і яким чином використовував нежитлові приміщення - адмінбудинок та 4 склади, загальною площею 3232,4 кв.м, що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський (на даний час Тернопільський) район, селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б.
Також суд ще раз зауважує, що у підготовчому засіданні суд витребував у позивача докази провадження господарської діяльності та використання позивачем цих нежитлових приміщень у промисловому виробництві - виробництві і пошиттю одягу протягом 2020 року-2024 років, такі як: наявність станків, обладнання, працівників для пошиття одягу, придбання сировини (матеріалу, ниток, голок, матеріалів для обслуговування швейних машин тощо) та реалізації готової продукції.
У поясненнях, наданих у судовому засіданні 03.02.2026, ОСОБА_1 зазначив, що у 2020 році приймав індивідуальне замовлення на пошиття одягу і самостійно надавав такі послуги, у 2021 році займався ремонтом приміщень, утриманням у належному стані, з березня 2022 року почав шити військову форму, у 2023 році - надавав послуги з відновлення і ремонту військового обмундирування, у 2024 році аналогічно.
На питання суду, яке саме з 5 приміщень використовував для пошиття одягу конкретної відповіді не надав, де закуповував сировину (тканини, нитки тощо) також не повідомив. Відповіді зводилися до загальних фраз, пояснення були непослідовними. Так позивач вказував, що устаткування (швейні машинки) мав, бо керував раніше ТОВ «Багіра», яке займалося швейним виробництвом. Частина такого устаткування знаходилася на дому у працівників, такі й допомагали з пошиттям одягу військовим. Водночас підприємець найманих працівників з 2020 року не мав. Надалі позивач пояснював, що самостійно займався пошиттям військового одягу та надалі його ремонтом. Ще позивач пояснював, що з 2020 року у його складах зберігалася виготовлена продукція.
З письмових доказів позивач надав суду копію довідки громадської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України» №28 від 17.07.2024, за змістом якої ФОП ОСОБА_1 дійсно надавав та надає з березня 2022 року по даний час благодійну волонтерську допомогу ЗСУ, серед іншого, пошив для військовослужбовців 140 комплектів військової форми, виготовив 120 чохлів для бронежилетів, пошив 130 розвантажувальних жилетів та наколінників (том 1 а.с.92).
Надалі, вже під час судового розгляду справи по суті, після заперечення представника відповідача щодо належності і допустимості доказів, ОСОБА_1 надав копії таких документів: акта передачі-приймання матеріальних цінностей військового призначення, за яким 11.03.2022 ФОП ОСОБА_1 прийняв від громадської організації «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України» 8 рулонів тканини камуфляжної (том 2 а.с.159), а 14.04.2022, 12.05.2022, 17.06.2022, 04.08.2022 передав по 34 комплекти костюмів камуфляжних загальновійськових (том 2 а.с.160-163).
Ще позивач надав фотоматеріали будівлі, пояснивши, що це фото складів, де розміщується цех для пошиття одягу (том 1 а.с.86-104, 181-184).
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що комплекс торгово-закупівельної бази має досить велику загальну площу (3232,4 кв.м) і кожен з чотирьох складів (473,8 кв.м, 83,2 кв.м, 1525 кв.м, 643,3 кв.м) може використовуватися окремо як самостійний об'єкт.
Фотоматеріали, які надав позивач не підписані, тобто не містять будь-якої ідентифікації (місця і часу), тому з огляду на те, що позов подано у листопаді 2025 року, суд вважає, що вони зроблені цією датою. У судовому засіданні позивач підтвердив таку обставину. Також ОСОБА_1 наполягає, що на фото саме належне йому спірне приміщення. З фотоматеріалів вбачається, що одне з приміщень облаштоване під зберігання товарів (є стелажі, полички, піддони), інше приміщення порожнє, ще одне приміщення містить розміщений на полицях товар, в одному з приміщень знаходяться столи для розкроювання, рулони з тканиною, обладнанні місця для пошиття з швейними машинками, фурнітурою, робочі столи з облаштованими швейними машинками більше 5.
Проте такі фотоматеріали свідчать про використання приміщення позивачем у 2025 році, поза межами спірного періоду, а з пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засідання 05.02.2026, вбачається, що в кінці 2025 року він почав пошиття матраців.
Щодо наданих позивачем копій накладних від 25.11.2020 на відвантаження продукції «ППУ», від 01.09.2022 на придбання «фанери», «плити», «послуги дорізки», платіжного документа про сплату послуг за електроенергію за серпень 2022 року, то такі не є свідченням того, що позивач займався протягом 2020-2024 швейним виробництво чи іншим промисловим виробництвом.
Також суд критично оцінює подані позивачем повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, що пов'язані з оподаткування або через які провадяться діяльність (за формою №20-ОПП, у яких зазначені два нежитлові об'єкти: комплекс (торгово-закупівельна база), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район (раніше Теребовлянський район), селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б, та будинок корівника з тамбуром та прибудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , бо такі включенні ним як підприємцем до об'єктів оподаткування лише 17.12.2024, про що повідомлено ГУ ДПС (том 1 а.с. 57-66), тобто поза межами спірного періоду.
Узагальнюючи викладене, суд приходить до висновку, що статус промислового товаровиробника протягом 2020-2024 років позивач не підтвердив. При цьому суд не заперечує тієї обставини, що ОСОБА_1 надавав підтримку Збройним Силам України, у тому числі через участь у пошитті військового одягу. Проте така діяльність не була для позивача постійною, і не потребувала задіяння (використання) усіх 5 приміщень загальною площею 3232,4 кв.м.
Позивач не надав належних та допустимих письмових доказів про те, що приміщення комплексу торгово-закупівельної бази, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район (раніше Теребовлянський район), селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б було задіяне у процесі виробництва продукції (товарів і послуг) у 2020-2024 роках з використанням відповідних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Відсутні докази витрат на виробництво, процес виробництва та випуск продукції, реалізації готової продукції.
Отож, права на податкову пільгу по об'єкту нерухомого майна - комплексу (торгово-закупівельній базі), що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район (раніше Теребовлянський район), селище Дружба, вулиця Лесі Українки, 11Б, загальною площею 3232,4 кв.м відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України ОСОБА_1 не має.
Відповідачем надані рішення відповідних місцевих рад про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі яких контролюючим органом були визначені ставки для обчислення податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Судом перевірена правильність застосування таких згідно з кожним оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та встановлено таке:
ППР №0413801-2407-1918-UA61040290000047781 за податковий період 2020 року застосована ставка податку 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Дружбівської селищної ради, яке затверджене рішенням Дружбівської селищної ради від 23.05.2019 №985, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підклас 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв» класу 1251 “Будівлі промислові» - 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.68-73),
ППР №0413806-2407-1918-UA61040290000047781 за податковий період 2021 року - застосована ставка податку 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Дружбівської селищної ради, яке затверджене рішенням Дружбівської селищної ради від 26.05.2020 №1311, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підклас 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв» класу 1251 “Будівлі промислові» - 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.84-88),
ППР №0413807-2407-1918-UA61040290000047781 за податковий період 2022 року - застосована ставка податку 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до Положення про механізм справляння та порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Микулинецької селищної ради, яке затверджене рішенням Микулинецької селищної ради від 17.06.2021 №868, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підклас 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв» класу 1251 “Будівлі промислові» - 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.91-94),
ППР №0413810-2407-1918-UA61040290000047781 за податковий період 2023 року - застосована ставка податку 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до рішення Микулинецької селищної ради від 21.06.2022 №2197, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підклас 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв» класу 1251 “Будівлі промислові» - 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.100-104),
ППР №0413813-2407-1918-UA61040290000047781 за податковий період 2024 року - застосована ставка податку 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до рішення Микулинецької селищної ради від 10.07.2023 №2499, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підклас 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв» класу 1251 “Будівлі промислові» - 0,3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.107, 214-125).
Ставки податку застосовані у відповідності до рішень місцевої ради у трьох випадках, в одному випадку (за 2021 рік) застосовану нижчу ставку (0,3), ніж визначено рішення ради (0,5). Водночас це не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, бо контролюючим органом заниженого грошове зобов'язання, тобто не допущено порушення прав позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення по об'єкту, розміщеному у селищі Дружба по вулиці Лесі Українки, 11Б, є правомірними, у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.
Щодо іншого об'єкта оподаткування: будинку корівника з тамбуром та прибудовою, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, село Вищі Луб'янки, вулиця Морозенка, 22, загальною площею 1792,2 кв.м, то суд враховує таке.
Відповідно до підпункту “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Редакція цієї статті ПК України, чинна з 01.04.2024, визначає, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналізуючи наведені вище нормативні приписи підпункту “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023); 3) об'єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.
Досліджуючи питання дотримання позивачем вищевказаних умов, судом враховано наступне.
Відповідно до ДК 018-2000 до групи “Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271)
У свою чергу клас “Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.
З наданих суду доказів вбачається, що належний позивачу об'єкт нерухомого майна - будівля корівника, на який контролюючим органом нараховано податкове зобов'язання відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відноситься до нежитлових будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Вказана обставина не заперечується відповідачем.
Досліджуючи питання щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Відповідно до підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.
Поняття “сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. У свою чергу відповідно до норм вказаної сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.
За змістом статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Та обставина, що сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа-підприємець, підтверджується постановою Верховного Суду від 21.10.2020, прийнятою у справі №520/8580/18.
Визначаючись щодо наявності у позивача як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих законодавчих норм сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва.
З метою офіційного з'ясування всіх обставин справи, судом у підготовчому засіданні запропоновано позивачу надати докази належності його до сільськогосподарського товаровиробника, а саме докази здійснення ним виробництва і самостійного перероблення власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва у період 2020-2024 років як сільськогосподарським товаровиробником та використання спірної нежитлової будівлі (корівника) в межах здійснення такої діяльності.
У спірному випадку позивач має статус підприємця та вказує на вирощування свійських курей та наявність земельних ділянках сільськогосподарського призначення.
Вище суд зазначав, який основний вид діяльності згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань був у позивача у спірний період, який не був пов'язаний з сільськогосподарським виробництвом. Види діяльності, що пов'язані з сільськогосподарським виробництвом, позивач декларував як додаткові, але одночасно ним же було задекларовано багато інших видів додаткової діяльності широкого спектру.
Водночас декларування сільськогосподарської діяльності не є свідченням того, що ОСОБА_1 таку діяльність здійснював протягом 2020-2024 років з використанням спірного об'єкта.
На підтвердження використання будівлі корівника у сільськогосподарській діяльності позивач не надав належних та допустимих письмових доказів.
Стосовно пояснень позивача про вирощення свійських курей та наявність у його матері земельної ділянки (вид угіддя рілля), фактично земельного паю, не свідчить про те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником. А так само не є належним доказом договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2011, бо предметом договору є земельна ділянка земель житлової та громадської забудови.
Матеріали справи не містять доказів сільськогосподарської діяльності позивача у вигляді здійснення ним виробництва і самостійного перероблення власновиробленої продукції рослинництва і тваринництва у період 2020-2024 років й отримання доходів від здійснення такої діяльності.
Відсутність доказів того, що ОСОБА_1 був сільськогосподарським товаровиробником у податкових періодах, за який податковим органом здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також доказів того, що будівля корівника використовувалася (прямо чи побічно) згідно з призначенням в сільськогосподарській діяльності, свідчать про відсутність права позивача на пільгу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту “ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України.
Також ведення позивачем чи його матір'ю особистого селянського господарства не впливає на наявність у ОСОБА_1 статусу товаровиробника.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Суд погоджується з тим, що позивач може вести особисте селянське господарство - господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, та реалізації її надлишків, проте надані до суду докази не вказують на його статус товаровиробника.
ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що у 2020-2024 році використовував приміщення корівника з тамбуром та прибудовою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1792,2 кв у тваринництві чи рослинництві з подальшою реалізацією продукції від такої діяльності та, відповідно, подальшим оподаткування отриманих доходів. Самі пояснення позивача без надання доказів не є належним підтвердженням статусу товаровиробника.
Отож, у спірних правовідносинах позивач не підпадає під визначення «сільськогосподарський товаровиробник», а отже до нього не може бути застосована пільга, передбачена приписами пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК.
Суд зазначає, що передбачена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Окрім того, пояснення позивача, надані у під час розгляду справи по суті були суперечливими, бо в одному випадку він пояснював про використання цього приміщення для розведення свійської птиці, а в іншому - для зберігання рослинного наповнювача, який використовується для пошиття матраців.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що підстави щодо звільнення позивача від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні.
Перевіряючи правильність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд звірив ставки податку застосовані ГУ ДПС і визначені відповідною місцевою радою та встановив таке.
ППР №0413803-2407-1918-UA61040150000098181 за податковий період 2020 року - застосована ставка податку 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до Положення про оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Вищелуб'янської сільської ради, яке затверджене рішенням Вищелуб'янської сільської ради від 19.04.2019 №236, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підкласу 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (том 1 а.с.214, 22-229),
ППР №0413804-2407-1918-UA61040150000098181 за податковий період 2021 року - застосована ставка податку 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - згідно з додатком до Положення про оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Вищелуб'янської сільської ради, яке затверджене рішенням Вищелуб'янської сільської ради від 23.06.2020 №353, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підкласу 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - 0,1 відсотки розміру мінімальної заробітної плати (том 1 а.с.195, 204-209),
ППР №0413809-2407-1918-UA61040150000098181 за податковий період 2022 року застосована ставка податку 0,7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - згідно з рішенням Збаразької міської ради від 09.07.2021 №VІІІ/8/127, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підкласу 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - 0,7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.1, 13-17),
ППР №0413812-2407-1918-UA61040150000098181 за податковий період 2023 року - застосована ставка податку 0,7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - згідно з рішенням Збаразької міської ради від 30.06.2022 №VІІІ/17/9, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підкласу 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - 0,7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.25, 28-32),
ППР №0413814-2407-1918-UA61040150000098181 за податковий період 2024 року - застосована ставка податку 0,7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати - згідно з рішенням Збаразької міської ради від 15.06.2023 №VІІІ/23/9, визначена ставка податку для об'єктів нерухомого майна, що належать фізичним особам, підкласу 1271.9 “Будівлі сільськогосподарського призначення інші» класу 1271 “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» - 0,7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (том 2 а.с.42, 45-49).
Відповідач в одному випадку, а саме при обчисленні податкових зобов'язань за податковий період 2021 року, вказаних у ППР №0413804-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025, неправильно застосував ставку податку 0,5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, тоді як відповідним рішенням Вищелуб'янської сільської ради від 23.06.2020 №353, визначена ставка податку у розмірі 0,1 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до завищення донарахованого податку на нерухоме майно ОСОБА_1 .
З цієї підстави податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС №0413804-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік, в сумі 53 766,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо решти податкових повідомлень-рішень, прийнятих по будинку корівника з тамбуром та прибудовою, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, село Вищі Луб'янки, вулиця Морозенка, 22, то такі прийняті правомірно. Відповідач у решті випадків, заперечуючи проти позову, довів підставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (окрім одного).
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то відповідно до частин першої, третьої статі 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Загальна сума донарахованих податкових зобов'язань становить 672 241,91 грн, суд скасовує ППР на суму 53 766, грн, що становить 8 відсотків від суми позову.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 6 722,42 грн, 8 відсотків від якого становить 537,80 грн і саме така сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 44143637) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0413804-2407-1918-UA61040150000098181 від 01.05.2025, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2021 рік, в сумі 53 766,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 537,80 грн (п'ятсот тридцять сім грн 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.