про поновлення строку звернення до суду
Справа № 500/7119/25
26 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., вирішуючи у порядку письмового провадження питання про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19 липня 2022 року по 13 березня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією суд податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суд податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 13 березня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією суд податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суд податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву. Зобов'язано відповідача надати суду разом із поданням відзиву докази, що стосуються предмету спору, у тому числі щодо дати вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, що стосуються предмету спору, не надано. З клопотання про продовження вказаного строку відповідач не звертався.
Ухвалою суду від 19.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску позивачем встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду та визнання судом неповажними причин, зазначених у заяві про його поновлення. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші поважні причини пропуску цього строку, ніж зазначені у первинно поданій заяві, зокрема навести обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати відповідні докази на їх підтвердження.
20.02.2026 позивачем через представника адвоката Єрьоміну В.А. подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом як такого, що пропущений з поважних причин. В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 проходить військову службу, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, у зв'язку з чим об'єктивно не мав можливості своєчасно звернутись до суду за захистом своїх прав.
Також представник позивача звертає увагу на рішення Конституційного Суду від 11.12.2025, яким визнано неконституційним положення частини першої статті 233 КЗпП України та наголошено, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України.
Надаючи правову оцінку вказаній заяві представника позивача на предмет її відповідності нормам процесуального права, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 233 КЗпП України врегульовано строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Так, за правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») (пункт 65.1. Постанови).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 19.02.2026 суд зазначив, що предметом оскарження у даній справі є незгода позивача з нарахованим йому грошовим забезпеченням за період з 19.07.2022 по 13.03.2023, тобто спірні правовідносини охоплюють період після 19 липня 2022 року, які підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», згідно якої: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті; із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, правовідносини щодо невиплати сум грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 13.03.2023 регулюються приписами частини першої статті 233 КЗпП України (була чинна в спірний період), яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі №580/9034/24 звертає увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
У матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано докази щодо надання позивачу документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць спірного періоду, а саме з 19.07.2022 по 13.03.2023.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що на адвокатський запит представника позивача адвоката Єрьоміної В.А. від 30.10.2024 відповідачем супровідним листом від 18.11.2024 №6252 надано, серед іншого, інформаційну довідку від 12.11.2024 №454 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 . При цьому вказана довідка містить інформацію про те, що розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при нарахуванні грошового забезпечення, складає 1762,00 грн. (а.с.15)
З наведеного слідує, що позивач та його представник з 18.11.2024, а саме з дати отримання інформаційної довідки, виданої відповідачем, були обізнані про розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при обчисленні грошового забезпечення позивача, з чим останній пов'язує порушення своїх прав.
З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо початку перебігу строку звернення до суду з даним позовом слід вважати, що такою датою є 19.11.2024, тобто наступний день після того, як позивач дізнався про імовірне порушення своїх прав внаслідок обчислення відповідачем розміру його грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»), закінчився 19.02.2025, у той час як позов направлено засобами поштового зв'язку 12.12.2025 (а.с.19), тобто з пропуском встановленого законом строку.
За змістом частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо звернення до суду за захистом своїх порушених прав у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. При цьому суд може встановити наявність таких перешкод за умови подання відповідних доказів особою, яка пропустила процесуальний строк та клопоче про його поновлення.
Як слідує зі змісту поданої стороною позивача заяви, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, у зв'язку з чим мав обмежений доступ до правової допомоги та був позбавлений можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту та поновлення порушених прав.
На підтвердження вказаних обставин представником позивача надано копію листа-вкладиша до військового квитка серії НОМЕР_2 від 30.07.2015, згідно відомостей якого ОСОБА_1 09.04.2023 зарахований у списки Військової частини НОМЕР_3 , відомості про виключення відсутні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Водночас суд враховує ту обставину, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 дійшов висновку, що зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд враховує, що в умовах воєнного стану законодавство та судова практика виходять із принципу забезпечення особам більш сприятливих умов для реалізації їхнього конституційного права на судовий захист.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.
Беручи до уваги особливий період, пов'язаний із проходженням позивачем військової служби під час дії воєнного стану суд вважає, що звернення позивача до суду поза межами встановлено законом строку є об'єктивно виправданим і має розцінюватися, як реалізоване в межах розумного строку.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, застосування процесуальних строків має ґрунтуватися на принципі справедливого балансу між законною метою дотримання правової визначеності та правом особи на ефективний доступ до суду (справа Frydlender v. France, № 30979/96, §45). У даному випадку, відмова у поновленні строку звернення фактично призвела б до позбавлення позивача можливості реалізувати своє конституційне право на судовий захист, що є непропорційним обмеженням такого права.
З огляду на існування обставин, що об'єктивно ускладнювали можливість своєчасного подання позову, строк звернення до суду слід вважати таким, що є пропущеним з поважних причин та в силу вимог частини першої статті 121 КАС України підлягає поновленню.
Відповідно до частин чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Враховуючи, що позивач усунув недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Керуючись статтями 171, 248, 257 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 26 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.