Справа № 500/6701/25
25 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Р.П. Грицюка, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 державний пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
визнати протиправними дії 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо обчислення та виплати з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018;
зобов'язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, із урахуванням проведених виплат.
Ухвалою від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 11.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду.
Аргументи учасників справи
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходила службу цивільного захисту у 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області. При цьому у період проходження служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022). Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними та такими, що порушують його права.
До суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що при нарахуванні усіх складових грошового забезпечення позивачу 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області правомірно використовував розрахункову величину прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 704 від 30.08.2017 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018). Протягом спірного періоду (2020-2022 роки), зміни до розміру прожиткового мінімуму, який є розрахунковою величиною для нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, Кабінетом Міністрів України не вносились. Крім того, відповідач наголошував на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Обставини справи, встановлені судом
Позивач ОСОБА_1 у спірний період з 29.01.2020 по 18.07.2022 проходила службу цивільного захисту у складі 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.
При цьому протягом 2020-2022 років (спірний період) грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Позивач 09.10.2025 скерувала відповідачу звернення про здійснення розрахунку грошового забезпечення відповідно до вимог закону за спірний період.
Відповідно до листа-відповіді від 20.10.2025 №64 36/001-1390/64 36/05 відповідачем повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення для встановлення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням осіб рядового і начальницького складу був застосований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 (1762,00 грн) відповідно до п.4 Постанови від 30.08.2017 №704.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (...), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (...), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (...), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).
У силу підпункту 3 пункту 5 постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260).
У пункті 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Висновки щодо правозастосування
У цій справі спір стосується наявності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, "Про Державний бюджет України на 2022 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, спірні відносини у якій є подібними цьому спору, зазначив, що постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. (пункт 6 постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, що до того ж залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.
У постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 Верховний Суд, посилаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 у подібних правовідносинах, наголосив, що з 1 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 23.05.2023 у справі №380/22021/21, від 27.07.2023 у справі №420/14418/22, від 25.04.2024 у справі №240/16735/21та ін.
Отже, з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац перший в такій редакції:
4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 обчислене без урахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року на підставі закону про Державний бюджет.
Відповідач наведені обставини не заперечував та не спростовував.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням з 29.01.2020 по 18.07.2022 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 1 січня 2018 року), що своєю чергою призвело до неправильного обчислення усіх складових грошового забезпечення і додаткових його видів, розмір яких залежав від розміру посадового окладу.
Отже, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2023 року по справі № 380/13603/21.
Таким чином, саме з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року 2481 грн.
А відтак дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 відповідно - є протиправними.
Разом з тим, наказом ДСНС України від 09.04.2025 №НС-405 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області припинено шляхом приєднання до 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.
Відповідно до Положення про 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, затвердженого наказом ДСНС від 24.05.2013 №312 (у редакції згідно наказу №672 від 16.06.2025), 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області є правонаступником 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.
Листом від 20.10.2025 №64 36/001-1390/64 36/05 відповідачем повідомлено, що при розрахунку грошового забезпечення для встановлення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням осіб рядового і начальницького складу був застосований розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 (1762,00 грн) відповідно до п.4 Постанови від 30.08.2017 №704 та відмовлено позивачці у проведенні відповідного перерахунку грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії з 29.01.2020 по 18.07.2022 із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022; зобов'язання 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення з 29.01.2020 по 18.07.2022, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 із урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
При цьому, судом враховано, що визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 також вплинуло і на обчислення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та інших надбавок і доплат.
У відзиві на позов відповідач послався на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, установленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Перевіряючи вказані доводи, суд виходить з такого.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАСУ).
Частиною п'ятою статті 122 КАСУ передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Положення статті 122 КАСУ не містять норм, які б врегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України.
При цьому, КАСУ прямо визначає, що строк звернення до адміністративного суду може бути встановлений й іншим законом.
До правовідносин, які виникли з приводу отримання особою, яка перебуває (перебувала) на публічній службі при звільненні усіх належних їй сум, застосуванню підлягають положення статті 233 Кодексу законів про працю України, а не частини 5 статті 122 КАС України.
Такий правовий висновок надано Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.
У цій справі суд встановив, що позивачка проходила службу в 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, тобто перебувала на публічній службі.
Отже в межах цієї справи застосуванню підлягають положення статті 233 Кодексу законів про працю України, а не частини 5 статті 122 КАС України.
Постановою від 21.03.2025 року Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 сформував наступний підхід щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних правовідносинах: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Таким чином, якщо особа перебувала на службі і звільнена до 19.07.2022, і протягом цього періоду їй не у повній мірі виплачувалось грошове забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 233 КЗпП України у попередній редакції, тобто без обмеження строку звернення до суду.
Отже застосуванню підлягають положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року), якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на приписи частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року), позивач не обмежений будь-яким строком звернення до суду з вимогою до відповідача про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022.
Ухвалою суду від 11.12.2025 відмовлено у клопотанні відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Розподіл судових витрат
Позивачка звільнена від сплати судового збору. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо відмови у проведенні перерахунку і виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.
Зобов'язати 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і премії із урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 із урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- 6 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 27 А, м. Чортків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48501 код ЄДРПОУ 38192299).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.