про залишення позовної заяви без руху
26 лютого 2026 року м. Рівне№460/3296/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради від 29.07.2015р. №34/25/1273/Р, в частині встановлення причин інвалідності; 2) зобов'язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради в рішенні від 29.07.2015р. №34/25/1273/Р, в частині причин інвалідності зазначити : «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Пунктами 4,5 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, в позовній заяві позивач зазначає РНОКПП та адресу реєстрації проживання (перебування).
Поряд з цим, матеріали справи не містять належним чином засвідченої копії довідки про присвоєння позивачу РНОКПП та належним чином засвідченої копії паспорта позивача/витягу з реєстру територіальної громади.
А відтак, судом неможливо встановити належність зазначеного РНОКПП позивачу та адресу реєстрації проживання (перебування) позивача.
Водночас, частиною п'ятою статті 161 КАС України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
Так, у позовній заяві міститься клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №3674, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З аналізу змісту вищенаведених норм права слідує, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору суд враховує майновий стан сторони, визначення якого є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується його рівень.
При цьому, клопотання про відстрочення сплати судового збору може бути викладене в позові (заяві), що подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому чинним законодавством порядку і розмірі.
Водночас, суд зауважує, що особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідні клопотання і документи, які свідчили би про поганий майновий стан (податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо).
Зі змісту адміністративного позову слідує, що в якості підстави для відстрочення сплати судового збору позивач посилається на захист соціальних прав та надмірний тягар зі сплати судового збору.
Разом з тим, позивачем до суду подано довідку від 20.02.2026 №81/02-03, де зазначено, що доходом позивача є пенсія, розмір якої з 01.01.2025 по 01.01.2026 становить 131034,48грн.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328грн.
Частиною другою статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.
Так, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена ставка судового збору, яка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із змісту позовних вимог слідує, що позов містить одну вимогу немайнового характеру та за його подання до адміністративного суду останньому належало сплатити судовий збір в сумі 1064,96грн (3328грн х 0,4 х 0,8 (понижуючий коефіцієнт відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір")).
Як зазначалося вище, позивачем до суду подано довідку від 20.02.2026 №81/02-03, де зазначено, що доходом позивача є пенсія, розмір якої з 01.01.2025 по 01.01.2026 становить 131034,48грн.
Суд встановив, що сума судового збору, яку потрібно сплатити за подання даного позову є меншою, аніж 5% розміру річного доходу позивача - 6551,72грн (131034,48грн х 5%).
Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й громадян.
Тому, задоволення заяви позивача про звільнення сплати судового збору з неналежних підстав або з підстав, що не підтвердженні доказами, поставить заявника у привілейоване становище перед іншими учасниками судового процесу, що, на переконання суду, з урахуванням приписів статті 129 Конституції України, є неприпустимим.
Також, у позовній заяві міститься заява позивача про поновлення строку на подання позовної заяви.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст статті 122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Відповідно до матеріалів справи, позивач оскаржує рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради від 29.07.2015р. №34/25/1273/Р.
У той же час, позивач звернувся до суду з даним позовом 23.02.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Згідно з ч.4,7 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Одночасно, судом встановлено, що в матеріалах справи наявний витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 29.07.2025 №34/25/1273/ВП, а оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради від 29.07.2015р. №34/25/1273/Р відсутнє.
За наведених обставин слід запропонувати позивачу протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: 1) належним чином засвідченої копії довідки про присвоєння позивачу РНОКПП; 2) належним чином засвідченої копії паспорта позивача/витягу з реєстру територіальної громади; 3) документа про сплату судового збору в сумі 1064,96грн або документів, які підтверджують інші підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 4) заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; 5) належним чином засвідченої копії рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради від 29.07.2015р. №34/25/1273/Р.
Керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни" Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.О. Комшелюк