25 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа №440/13653/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі також позивачі) звернулись до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Міноборони), у якому просили:
визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 25/с від 28 серпня 2025 року;
зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та додані до них документи про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини їхнього сина, головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовні вимоги обґрунтували посиланням на те, що вони є батьками загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 . ОСОБА_3 з 2016 року проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом, з 24.02.2022 вибув у район виконання завдань та безпосередньо брав участь в бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. 29.12.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 скеровано ОСОБА_1 сповіщення сім'ї про смерть головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув від отриманих поранень, несумісних з життям.
Позивачі звернулись через ІНФОРМАЦІЯ_5 до Міноборони із заявою про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", однак комісія Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повернула документи на доопрацювання з тих підстав, що за наданими документами смерть головного сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала в результаті нещасного випадку та пов'язана із проходженням військової служби, внаслідок чого право на отримання спірної виплати у позивачів відсутнє.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 60-67/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що розмір допомоги згідно Постанови №168 в сумі 15 млн грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб, тоді як причиною смерті сина позивачів зазначено нещасний випадок.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.
03.11.2025 до суду надійшло клопотання представника позивачів про зупинення провадження у справі до розгляду заяви про оскарження протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України /а.с. 49/.
У судовому засіданні 04.11.2025 суд постановив ухвалу без складення окремого документа, що занесена до протоколу судового засідання №5386261, якою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, визначених статтею 236 КАС України.
Судові засідання 25.11.2025 та 15.01.2026 відкладені з огляду на неявку до суду представника відповідача.
04.02.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів, до якого додано копію протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 19.01.2026 № 2026-0119-1202-2838-3 /а.с. 115-118/.
Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог /а.с. 119-120/.
Представник позивачів надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивачів та їх представника, в якій просив ухвалити на рішення на підставі наданих матеріалів /а.с. 121/.
Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За наведених обставин, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про залучення до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_6 , як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Обставини справи
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено копією свідоцтва про народження /а.с. 13 - зі звороту/.
Зі слів позивачів, з 04.12.2016 ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом.
29.12.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 скеровано ОСОБА_1 сповіщення сім'ї №34 про смерть головного сержанта ОСОБА_3 , який загинув від отриманих поранень, несумісних з життям /а.с. 15 - зі звороту/.
Командиром військової частини НОМЕР_1 у 2023 році затверджений акт службового розслідування за фактом отримання поранення несумісного з життям головним сержантом ОСОБА_3 /а.с. 21-23/, за змістом якого загибель головного сержанта ОСОБА_3 спричинена внаслідок здійснення в нього пострілів навідником 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону солдатом ОСОБА_4 зі штатної зброї.
У витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.09.2023 № 2977 зазначено, що поранення та причини смерті головного сержанта ОСОБА_3 пов'язані із проходженням військової служби /а.с. 20/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.03.2023 №183 головного сержанта ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Веселий Гай Покровського району Донецької області внаслідок нападу з використанням ручної вогнепальної зброї, з метою вбивства чи нанесення ушкоджень, множинні вогнепальні поранення грудної клітини, живота та кінцівок, ушкодження внутрішніх органів та кісток кінцівок, гостра крововтрата, у зв'язку зі смертю з 30.12.2022 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; смерть, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби /а.с. 71/.
03.01.2024 позивачі звернулись через ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю їх сина - головного сержанта ОСОБА_3 /а.с. 73, 74/.
20.09.2024 рішенням Комісії Міноборони, викладеним у Протоколі №27/в (п. 23) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", адже відповідно до ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння /а.с. 104/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №440/15791/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №27/в від 20.09.2024. Зобов'язано комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
28.08.2025 на засіданні комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянуто документи позивачів та ухвалено рішення, оформлене протоколом від 28.08.2025 №25/с (пункт 4), про повернення на доопрацювання документів /а.с. 105/.
Мотивуючи таке рішення відповідач зазначив, що смерть головного сержанта ОСОБА_3 є наслідком вбивства потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби (накази командира військової частини НОМЕР_1 від 08.06.2023 № 4205 та від 28.06.2023 №183). Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11.09.2023 № 2977, поранення головного сержанта ОСОБА_3 , одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. За висновком комісії Міноборони, позивачі не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168; натомість право заявників на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №975.
Не погодившись з позицією відповідача, вважаючи рішення про повернення документів на доопрацювання протиправним, позивачі звернулись до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Поряд з цим, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно зі статтею 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до приписів статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У силу підпунктів 1, 2 частини другої цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частиною першою статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: (...) батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).
За змістом частини третьої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень.
У частині першій статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
Відповідно до частини шостої цієї статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з частинами дев'ятою, десятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова №168).
Пунктом 2 Постанови №168 (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до Закону №2011-ХІІ, пункту 2-1 Постанови №168 наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №176/39232, затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (далі - Порядок №45).
У силу пункту 1.1 Порядку №45 цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
Пунктом 1.2 Порядку №45 визначено, що ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).
Згідно з пунктом 1.4 Порядку №45 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
За змістом пункту 1.7 Порядку №45 ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №45 члени сім'ї звертаються до районного (міського) ТЦКСП незалежно від місця реєстрації та подають документи, зазначені в додатку 2.
Районний (міський) ТЦКСП приймає від заявника (незалежно від місця його реєстрації) документи, завіряє копії цих документів, не пізніше 7 робочих днів після надходження всіх документів (додаток 5) надсилає їх обласному (Київському міському) ТЦКСП за підпорядкуванням.
Обласний (Київський міський) ТЦКСП перевіряє отримані документи, визначає осіб, які документально підтвердили своє право на одержання ОГД а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її одержанням, але не надали (надали не всі) документи (додаток 2).
Результати опрацювання документів обласним (Київським міським) ТЦКСП зазначаються у висновку (додаток 4) та доповіді (додаток 3), які разом з іншими документами, зазначеними в додатку 6, надсилаються до Департаменту соціального забезпечення (через Управління соціальної підтримки).
Документи опрацьовуються структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до їх повноважень та подаються на розгляд Комісії Міноборони /абзац четвертий пункту 4.4 Порядку №45/.
Згідно з пунктом 4.5 Порядку №45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення щодо призначення ОГД (відмови у призначенні, повернення документів на доопрацювання - у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) Департамент соціального забезпечення не пізніше 3 робочих днів доводить його до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_9 для інформування обласних (Київського міського, районних, міських) ТЦКСП, та, у разі її призначення, - готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для виплати допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного (Київського міського) ТЦКСП.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги, як батьків померлого (загиблого) під час дії воєнного стану військовослужбовця Збройних Сил України, у розмірі, визначеному пунктом 2 Постанови №168.
Суд враховує, що позиція відповідача про відсутність у позивачів права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному пунктом 2 Постанови №168, обґрунтована тим, що причиною смерті військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 у витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 11.09.2023 №2977 визначено поранення, одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті та причина смерті, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідач у витягу з протоколу засідання комісії Міноборони від 28.08.2025 №25/с (пункт 4) зазначив, що відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №168, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, а також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану та під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважав, що Постанова КМУ №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), що сталися у період дії воєнного стану та під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, тоді як смерть головного сержанта ОСОБА_3 , згідно наданих документів, одержана в результаті нещасного випадку, та пов'язана із проходженням військової служби.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує, що командиром Військової частини НОМЕР_1 затверджений акт службового розслідування за фактом отримання поранення несумісного з життям головним сержантом ОСОБА_3 . За змістом вказаного акта загибель головного сержанта ОСОБА_3 спричинена внаслідок здійснення в нього пострілів навідником 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону солдатом ОСОБА_4 зі штатної зброї.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 10.06.2024 у справі №237/3510/230, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06.03.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 Кримінального Кодексу України та призначено йому покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Постановою Верховного Суду від 14.07.2025 вирок Дружківскього міського суду Донецької області від 10.06.2024 та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06.03.2025 стосовно ОСОБА_4 змінено. Призначено ОСОБА_4 покарання за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років (№ рішення у ЄДРСР 129015175).
За змістом Висновку експерта від 10.04.2023 №140 Селидівського відділення судово-медичної експертизи причинною смерті головного сержанта ОСОБА_3 стали множинні вогнепальні порання грудної клітки, живота та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та кісток кінцівок. Ускладнення - гостра крововтрата.
У витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 11.09.2023 №2977 зазначено, що поранення головного сержанта ОСОБА_3 , 1993 року народження: "Напад з використанням ручної вогнепальної зброї з метою вбивства чи нанесення ушкоджень. Множинні вогнепальні поранення грудної клітки, живота та кінцівок. Ушкодження внутрішніх органів та кісток. Поранення, одержане в результаті нещасного випадку (навмисне вбивство або травма, заподіяна іншою особою), яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідно до підпункту "в" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (у редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_3 ), постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
Відповідно до пункту 21.30 названого Положення постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 у справі №440/3321/23 дійшов висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови №168 не визначає таке формулювання причини загибелі військовослужбовця Збройних Сил, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, як «загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів», вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил лише за умов воєнного стану.
З огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови №168, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв'язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім'ям осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї Постанови №168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Водночас суд враховує, що 19.01.2026 Центральна ВЛК ЗСУ за результатами засідання штатної військово-лікарської комісії (протокол від 19.01.2026 № 2026-0119-1202-2838-3) встановила причинний зв'язок поранення, яке призвело до смерті головного сержанта ОСОБА_3 , 1993 року народження, та причину смерті відповідно до підпункту "а" пункту 21.5 та пункту 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення №402: "Поранення, яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини"; постанову ВЛК про причинний зв'язок смерті за протоколом засідання ЦВЛК ЗС України від 11.09.2023 №2977 - відмінено /а.с. 117-118/.
Відповідно до підпункту "а" пункту 21.5 та пункту 21.30 глави 21 розділу ІІ Положення №402 (у редакції, чинній на дату загибелі ОСОБА_3 ) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Тож формулювання причини смерті (загибелі) головного сержанта ОСОБА_3 , 1993 року народження, зазначене у витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗСУ від 19.01.2026 № 2026-0119-1202-2838-3, відповідає умові, передбаченій пункту 2 Постанови №168, в якості підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що батьки головного сержанта ОСОБА_3 , 1993 року народження: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн.
Суд зауважує, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.
Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 06.04.2022 №1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному Рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у Рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Позивачі є особами, які відповідно до положень статтею 16-1 Закону №2011-XII мають право на призначення та отримання спірної допомоги.
Інші члени сім'ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , 1993 року народження, - відсутні, про що зазначено у доповіді від 02.03.2024 №981/9/1/3180/1 /а.с. 69-70/.
Доводи відповідача про непідтвердження факту смерті ОСОБА_3 внаслідок поранення (травми, контузії, каліцтва), отриманих у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, спростовані у ході розгляду справи по суті внаслідок відміни ЦВЛК ЗСУ постанови ВЛК про причинний зв'язок смерті за протоколом засідання ЦВЛК ЗС України від 11.09.2023 №2977.
А тому, рішення комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 28.08.2025 №25/с (пункт 4), про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить скасувати (без визнання його протиправним), а позов в цій частині - задовольнити.
Крім того, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивачів, суд вважає за доцільне зобов'язати Міноборони в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 Постанови №168, як членам сім'ї (батькам) загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок поранення, яке призвело до смерті, та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
ОСОБА_2 при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1937,92 грн від імені позивачів, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 44, 45/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог позивачів частково, судові витрати зі сплати судового збору належить розподілити шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міноборони на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати пункт 4 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 28.08.2025 №25/с, про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Зобов'язати Міністерство оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", як членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , внаслідок поранення, яке призвело до смерті, та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 15 000 000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Позивачі:
1) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 );
2) ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 00034022; пр-т Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА