Справа № 420/36431/25
26 лютого 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого з 20.02.2025 по 07.03.2025 року включно, з 18.03.2025 року по 08.05.2025 року включно, внаслідок отримання поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого з 20.02.2025 року по 07.03.2025 року включно, з 18.03.2025 року по 08.05.2025 року включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 07.02.2025 року позивач під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 отримав поранення та перебував на стаціонарному лікуванні. Позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні у період з 20.02.2025 року по 07.03.2025 року включно, з 18.03.2025 року по 08.05.2025 року включно, а тому бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування стаціонарному лікуванні є протиправною.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов згідно з яким, законодавством чітко визначено, у зв'язку з чим виплачується додаткова винагороди, збільшена до 100000 гривень, а саме: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди за період стаціонарного лікування в розмірі до 100 000 гривень тільки за період з 08.02.2025 по 17.02.2025, так як саме цей період пов'язаний з лікуванням позивача у зв'язку з пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини, а не з проходженням військової служби, що саме було за період з 20.02.2025 по 07.03.2025, з 14.04.2025 по 08.05.2025.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
ОСОБА_1 проходив військову службу як військовослужбовець за контрактом у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) до 26.07.2025 року включно та відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (про особовий склад) від 26.07.2025 № 549-ОС звільнений з військової служби та в подальшому виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 .
07.02.2025 року старший сержант ОСОБА_1 отримав вибухову травму: акубаротравма без перфорації барабанних перетинок, цефалгічний синдром під час виконання бойового завдання внаслідок активних штурмових дій противника в районі н.п. свердліково (курська обл.. рф).
Внаслідок отриманого поранення позивач проходив стаціонарне лікування у період з 08.02.2025 року по 17.02.2025 року, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого медичної роти ВЧ НОМЕР_2 . Діагноз: ВТ (05.02.2025) АКБТ без перфорації барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. ризик 2 СН0. Двобічна нейросенсорна приглуховатість.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» від 07.03.2025 №3570, позивач перебував на стаціонарному лікування з 20.02.2025 по 07.03.2025, діагноз: Врождена вада сечової системи. Хронічна хвороба нирок ІІІ В ст (ШКФ 42 мл/хв за формулою CKD-EPI). Полікістоз нирок, печинки, дорослий тип. А2. Пієлонефрит, фаза загострення, рецидивуючий перебіг. Вторинна артеріальна гіпертензія ІІІ ст. 2 ст. КВР 3. Жовчнокам'яна хвороба. Хронічний калькульозний холецистит. Поліп жовчного міхура.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого Головного ВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ м.Київ від 08.05.2025 №1499/165, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 14.04.2025 по 08.05.2025 (у період з 18.03.2025 року по 13.04.2025 року проходив амбулаторне лікування), діагноз: Хронічна хвороба нирок ІІІ В ст Полікістоз нирок дорослий тип (Q61). Множинні конкременти обох нирок (N20) ХНН ІІ ст. (N18). Гіпертонічна хвороба ІІ ст 3 ступеню, ризик 3, генералізоване звуження сітківуки (І10). Атеросклеротичне ураження ЕКВ БЦА, стеноз ПГС справа (25%) 2 ВСА зліва (45%), помірна вертеброгенна непрямолінійність обох ХА (І70). СН Іст. Зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФБ 65%). Прості кісти печінки з порушенням функцій (К76). Поліп жовчного міхура без клінічних проявів (К80). Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз ІІ ст., спондильоартроз шийного та поперекового відділів хребта за наявності об'єктивних даних та без порушення функцій. Хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія нестійка ремісія з незначним порушенням функції (М42). Складний короткозорий астигматизм ст. 2,0Д, короткозорість ст. 3,5Д при гостроті зору з корекцією 0,9 обох очей (Н52). Залишкові явища після перенесеної АБТ (07.02.2025) у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглуховатості з середньо-тяжким порушенням слуху на кожне вухо (Т90).
Відповідно до свідоцтва про хворобу ЦВЛК ДПСУ №860/476: 07.05.2025 Госпітальна ВЛК ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ за направленням начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ №13/22138/25-Вн від 18.03.2025 провела огляд ОСОБА_1 .
Діагноз: Хронічна хвороба нирок ІІІ ст. Полікістоз нирок, дорослий тип. Множинні конкременти обох нирок. ХНН ІІ ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступеню, ризик 3, генералізоване звуження сітківки. Атеросклеротичне ураження ЕКВ БЦА, стеноз ПГС справа (25%), ВСА зліва (45%), помірна вертеброгенна непрямолінійність обох ХА. СН І ст. зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВ 65%). Прості кісти печінки з помірним порушенням функцій. Поліп жовчного міхура без клінічних проявів. Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз ІІ ст., спондилоартроз шийного та поперекового відділів хребта за наявності об'єктивних даних та без порушення функцій. Хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія нестійка ремісія з незначним порушенням функцій. Складний короткозорий астигматизм ст. 2,0Д, короткозорість ст. 3,5 при гостроті зору з корекцією 0,9 обох очей.
Захворювання, ТАК, пов'язані із проходженням військової служби.
Залишкові явища після перенесеної вибухової травми (07.02.2025): акубаротравми у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглуховатості з середньо-тяжким порушенням слуху на кожне вухо.
Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №1073 від 20.02.2025, затверджена начальником 5 ПЗ).
Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 року: травма - легка.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМ України № 168 від 28.02.2022 року.
19.08.2025 року ВЧ 1474 листом № 10/Ч-1813/1856 повідомила позивача, що виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень за період стаціонарного лікування з 08.02.2025 року по 17.02.2025 року, пов'язаного з пораненням під час захисту Батьківщини, буде нараховано та виплачена найближчим часом. Періоди стаціонарного лікування позивача з 20.02.2025 року по 07.03.2025 року та з 18.03.2025 року по 08.05.2025 року включно не пов'язані із захистом Батьківщини.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Згідно з п.п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції № 558, місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Порядок виплати додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу , поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» врегульовано розділом ХХХIV Порядку № 260.
Згідно з п. п. 9,10 розділу ХХХIV Порядку № 260, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно з п. 11, п. 12, п. 13 розділу ХХХIV Порядку № 260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
З огляду на наведені положення законодавства, додаткова винагорода за період стаціонарного лікування військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, виплачується за наказом командира військової частини, в якій проходить службу військовослужбовець на підставі довідки ВЛК, в якій вказано ступінь важкості поранення.
При цьому, приписами Порядку № 260 чітко визначено, що винагорода у розмірі 100000 гривень пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого виплачується у випадку отримання військовослужбовцем тяжкого захворювання.
Тоді як, згідно з свідоцтвом про хворобу № 860/476 від 07.05.2025 року ОСОБА_1 07.02.2025 року отримав легку травму, а отже, не має права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікування після поранення (травми), у зв'язку із чим позовні вимоги не належать до задоволення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 26.02.2026 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.