Справа № 420/43084/25
26 лютого 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними бездіяльність співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 при не наданні можливості ОСОБА_1 надати документи, що підтверджують його право на відстрочку на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також документів, що підтверджують стан його здоров'я, що призвело до незаконного, згідно ст. 63 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 року № 560, направлення ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності за станом здоров'я та подальшого вирішення питання щодо призову на військову службу за мобілізацією, що призвело до протиправного висновку військово-лікарської комісії, яким ОСОБА_1 визнаний «Придатний до військової служби» та видання наказу № 1139 про направлення його в команду НОМЕР_1 ;
визнати протиправною бездіяльність керівництва Військової частини НОМЕР_1 при не реагуванні на рапорт ОСОБА_1 і неприйнятті рішення про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами;
зобов'язати керівництво Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, згідно із ст. статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 16.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить:
забезпечити позов, зобов'язанням відповідачів не здійснювати стосовно ОСОБА_1 ніяких заходів примусового характеру, видачі наказів, розпоряджень, тощо, стосовно переведення його в інші військові частини, крім наказів про його звільнення з військової служби до надбання чинності рішення суду.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що в ході телефонної розмови з клієнтом, а також з командиром роти Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , керівництво Військової частини НОМЕР_1 має намір відправити ОСОБА_1 в іншу бойову частину вже 02 березня 2026 року. Враховуючи вищевказане, та те, що дії керівництва Військової частини НОМЕР_1 можуть призвести до негативних незворотних наслідків, великих матеріальних і моральних витрат, затягування судового процесу, керуючись ч. 1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
В постанові від 22 лютого 2024 року по справі № 420/24340/23 Верховний Суд вказав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Верховний Суд в постанові від 09 лютого 2024 року по справі №420/5101/23 зазначив, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
В постанові від 19.09.2024 року по справі №440/3038/24 Верховний Суд зазначив, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що предметом даного спору є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання можливості надати документи про наявність підстав для відстрочки, підтвердження стану здоров'я тошо, та визнати протиправною бездіяльність керівництва Військової частини НОМЕР_1 при не реагуванні на рапорт ОСОБА_1 і неприйнятті рішення про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
При цьому, протиправність дій відповідача не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду даної адміністративної справи, а задоволення заяви про забезпечення позову у заявлений спосіб у даному випадку буде виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України.
Тому сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій/бездіяльності, які, на думку заявника, порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Також як на іншу обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що він може бути переведений в іншу бойову частину, що становитиме небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Статтею 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
В свою чергу, відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, представник позивача фактично просить заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 віддавати бойові накази військовослужбовцю в умовах воєнного стану.
Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.
Керуючись ст.ст.150, 151, 168, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя П.П. Марин