Справа № 500/788/25
25 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
12 лютого 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати (позбавлення) ОСОБА_1 додаткової винагороди за жовтень 2023 року та листопад 2023 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168;
- зобов'язати Військову частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за жовтень 2023 року у розмірі 41 935,48 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять гривень 48 копійок) та за листопад 2023 року в розмірі 73 333,48 грн. (сімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 48 копійок).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.02.2025, адміністративну справу №500/788/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії вирішено передати на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
13.03.2025 дана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 суд прийняв до свого провадження дану справу, відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.08.2022 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_1 , військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ ЗС України.
17.03.2023 позивач під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 в районі північної околиці населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок артилерійського обстрілу противником отримав поранення, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті) №373, виданою військовою частиною НОМЕР_1 01.05.2023.
03.11.2023 20 регіональною військово-лікарською комісією затверджено постанову ВЛК відносно ОСОБА_1 та надано свідоцтво про хворобу № НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2023 №335, солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22.11.2023.
Позивач вказує, що з часу отримання поранення та до моменту звільнення він перебував на лікуванні та обстеженні: ЛСЧ Часів Яр - 17.03.2023; КП «ДОКЛ ім.Мечникова» м.Дніпро - з 17.03.2023 по 24.03.2023; ГВМКЦ ДППСУ м.Київ - з 24.03.2023 по 31.05.2023; МНПО «Медбуд» м.Київ - з 31.05.2023 по 28.06.2023; КНП «МКЛ №3» м.Тернопіль - з 04.07.2023 по 26.07.2023; ГВМКЦ ДПСУ м.Київ - з 28.07.2023 по 15.08.2023; Центр фізичної реабілітації «Recovery lab» м.Тернопіль.
На думку позивача, у зв'язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов'язаним і захистом батьківщини, він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також у зв'язку із проходженням відповідного медичного огляду для визначення ступнею придатності до військової служби, починаючи з часу отримання поранення (17.3.2023) до часу звільнення (22.11.2023), він має право на отримання додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою №168 у збільшеному до 100 000 грн розмірі. Втім, у жовтні 2023 року відповідач виплатив позивачу лише 58064,52 грн, у листопаді 2023 року така винагорода не нарахована та не виплачена взагалі, що призвело до порушення його прав.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про хибність та безпідставність вимог і доводів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.
У своїх доводах відповідач вказує, що відповідно до пункту 11 розділу 34 Порядку №260 (в редакції від 29.09.2023, яка діяла на момент спірних відносин) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Тобто, 2 випадки: Перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням травмою; Перебування у відпустці за станом здоров'я після отриманого поранення/травми, якщо воно тяжке. Проходження військово-лікарської комісії не надає право на отримання за цей час додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн.
Позивач, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2023 №271 вибув у відпустку за станом здоров'я після тяжкого поранення по 18.10.2023.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2023 №301 позивач прибув в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) з відпустки за станом здоров'я.
В подальшому, позивач проходив військово-лікарську експертизу та отримав свідоцтво про хворобу від 30.10.2023 №12022, відповідно до якого він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Тобто, позивач набув права на отримання додаткової винагороди в жовтні 2023 року за період 01.10.2023-18.10.2023, коли перебував у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення, за що і було виплачено позивачу - 58 064,52 грн (100000/31*18).
З 19.10.2023 по день звільнення з військової служби - 22.11.2023 позивач на стаціонарному лікування після отриманого поранення чи у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення не перебував, тому й не набув права на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн, передбаченої Постановою КМУ №168.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва, смерті), оформленої військовою частиною НОМЕР_1 №3573 від 01.05.2023, рядовий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 17.03.2023 отримав поранення: Відкрита черепно-мозкова травма, вогнепальне осколкове поранення грудної клітини праворуч, вогнепальне осколкове поранення правої та лівої ноги, вогнепальне осколкове поранення поперекової ділянки, вогнепальне осколкове поранення шиї, голови.
Обставини трави: 17.03.2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 в районі північної околиці населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок артилерійського обстрілу противником рядовий ОСОБА_1 отримав поранення. Стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння повністю відкидається. Перебував у засобах індивідуального захисту.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач після отриманої травми перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після отриманої травми (поранення).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №335 від 22.11.2023 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 листопада 2023 року №378-РС відповідно до пункту другого частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у відставку за підпунктом "б" за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби вважати таким, що 22 листопада 2023 року справи та посаду здав, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 22 листопада 2023 року .
З довідки №7964 від 19.07.2024 про грошове забезпечення та відрахування, оформленої військовою частиною НОМЕР_1 за лютий 2023 - листопад 2023 суд встановив, що у березні 2023, квітні 2023, травні 2023 позивачу було виплачено додаткову винагороду по Постанові №168 у розмірі по 100 000 грн на місяць; у червні - 98666,66грн; у липні 2023, серпні 2023 та вересні 2023 також позивачу було виплачено додаткову винагороду по Постанові №168 у розмірі по 100 000 грн на місяць; у жовтні 2023 - 58064,52 грн, у листопаді - 00,00 грн.
У серпні 2024 року представник позивача вернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із вимогою про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 115 268,96 грн, з яких: за жовтень 2023 року - 41935,48 грн, за листопад 2023 року - 73333,48 грн.
Відповіді на вказану вимогу позивачу надано не було.
Вважаючи таку поведінку відповідача у спірних правовідносинах протиправною та наявним у себе прав на отримання виплати недоплаченої суми додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 за жовтень 2023 року та листопад 2023 року у загальному розмірі 115268,96 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому відповідними Указами Президента України, строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168.
Абзацом 1 пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції зі змінами, яка застосовувалася на час спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також абзацами 5, 6 пункту 1 Постанови №168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацом четвертим пункту 10 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому пунктами 8, 9 Розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Згідно пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Також положеннями Постанови №168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є: - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; - перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Так, спірним у межах даної справи є питання правомірності дій відповідача, які виразились у невиплаті позивачу додаткової винагороди у збільшено до 100 000 грн розмірі по Постанові №168 у жовтні 2023 році у розмірі 41935,48 та у листопаді у розмірі 73333,48грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а також у зв'язку із проходженням відповідного медичного огляду для визначення ступеню придатності до військової служби.
Оцінюючи доводи сторін зі спірного питання суд наголошує що у розумінні вимог п. 11 розділу 34 Порядку №260 (в редакції від 29.09.2023, яка діяла на момент спірних відносин) у період дії воєнного стану військовослужбовці мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням, перебування у відпустці за станом здоров'я після отриманого поранення/травми, якщо воно тяжке.
В свою чергу, матеріали справи свідчать про те, що позивач, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2023 №271 вибув у відпустку за станом здоров'я після тяжкого поранення по 18.10.2023.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2023 №301 позивач прибув в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) з відпустки за станом здоров'я.
В подальшому, позивач проходив військово-лікарську експертизу та отримав свідоцтво про хворобу від 30.10.2023 №12022, відповідно до якого він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з цим, суд погоджуючись із відповідними доводами відповідача зазначає, що проходження військово-лікарської комісії не надає право на отримання за цей час додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. у відповідності до постанови №168 та Порядку №260.
Отже, позивач набув права на отримання додаткової винагороди в жовтні 2023 року за період 01.10.2023-18.10.2023, коли перебував у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення.
З матеріалів справи встановлено, що за період з 01.10.2023 по 18.10.2023 позивачу було нараховано та виплачено додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. по Постанові №168 пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення, у розмірі - 58 064,52 грн (100000/31*18).
З 19.10.2023 по день звільнення з військової служби - 22.11.2023 позивач на стаціонарному лікування після отриманого поранення чи у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення не перебував, тому й не набув права на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн, передбаченої Постановою КМУ №168.
В свою чергу, як вже вказувалось вище, проходження військово-лікарської комісії не надає право на отримання за цей час додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. у відповідності до постанови №168 та Порядку №260.
З огляду на наведене, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні чи у відпустці за період з 19.10.2023 по 22.11.2023, з огляду на відсутність доказів перебування позивача у цей період на стаціонарному лікування після отриманого поранення чи у відпустці за станом здоров'я після тяжкого поранення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаний обов'язок щодо доказування правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах виконано.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА