26 лютого 2026 рокусправа № 380/10437/25 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Гавдик З.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу №380/10437/25 за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці - індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року включно у фіксованому щомісячному розмірі 3657 гривень 05 коп. та у період з 01 січня 2020 року по 28 січня 2020 року включно у розмірі 3657 гривень 05 коп. пропорційно розрахунку на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю - індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року включно у фіксованому щомісячному розмірі 3657 гривень 05 коп. та у період з 01 січня 2020 року по 28 січня 2020 року включно у розмірі 3657 гривень 05 коп. пропорційно розрахунку на місяць без урахування сум раніше виплаченої індексації грошового забезпечення.
09.06.2025 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці - індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року включно у фіксованому щомісячному розмірі 3 657 гривень 05 коп. та у період з 01 січня 2020 року по 28 січня 2020 року включно у розмірі 3 657 гривень 05 коп. пропорційно розрахунку на місяць у розмірі 83 758 (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) гривень 65 коп.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю - індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року включно у розмірі 83 758 (вісімдесят три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) гривень 65 коп.».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 08.05.2015 по 18.10.2022 проходив військову службу у НОМЕР_2 окремій механізованій бригаді ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посаді начальника штабу - першого заступника командира танкового батальйону, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 08.05.2015 №104 та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 18.10.2022 №283.
01 березня 2018 року набула чинності постанова кабінету міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У зв'язку з набранням чинності вказаної постанови відбулось підвищення посадового окладу позивача, внаслідок чого відбулось підвищення грошового доходу позивача.
Відповідно до Довідки про грошове забезпечення позивача за 2015-2021 роки розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року складав 12061 гривень 15 коп, у березні 2018 року складав 12662 гривень 85 коп.
Тобто, внаслідок набрання чинності постанови №704 підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року склало 601 гривня 70 коп. (12662, 85-12061,15 = 601,70), що не перевищує розмір індексації грошового забезпечення позивача, належної до виплати за лютий 2018 року у розмірі 4258 гривень 75 коп, різниця між підвищенням грошового доходу позивача та сумою індексації грошового забезпечення позивача складала 3657 гривень 05 коп. (4258, 75 - 601,70 = 3657,05).
У період з 01 березні 2018 року по 29 січня 2020 року посадовий оклад позивача, визначений постановою №704, не змінювався
29.05.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду із вказаним позовом.
Щодо індексації грошового забезпечення за періоди 01.03.2018 до 31.12.2019 року та з 01.01.2020 до 28.01.2020 років з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078:
На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018. Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Вказаною постановою, також, підвищено розміри посадових окладів та окладів за військове звання всіх категорій військовослужбовців, у тому числі, позивача. Водночас, відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України, величина індексу споживчих цін з березня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала поріг індексації у 103%. Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, тобто підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснюватися у грудні 2018 року. Відтак, включення позивачем до розрахунку сум індексації у періоди з періоди 01.03.2018 до 31.12.2019 року та з 01.01.2020 до 28.01.2020 років є необґрунтованими.
Щодо пропуску звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає, що згідно із Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) Конституційний Суд України ухвалив:
« 1. Визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
2. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено».
Крім цього, вказане питання було вирішено судом при відкритті провадження у справі також з урахуванням правової позиції викладеної у Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 380/12872/23 від 21.12.2023.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 28.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Розпорядженням керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №7/р від 26.01.26 призначено повторний автоматизований розподіл справи №380/10437/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 визначено головуючого суддю Гавдик З.В. для розгляду справи.
Судом встановлені наступні обставини:
17.04.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 надано Довідку про нарахування та утримання грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно із якою за лютий 2018 всього виплачено 12061,15 грн, за березень 2018 всього виплачено 12662,85 грн.
Ознайомившись із довідкою про нараховане і виплачене грошове забезпечення за спірний період, уважаючи дії відповідача щодо неналежної виплати індексації грошового забезпечення протиправними, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачу різниці - індексації грошового забезпечення.
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірної бездіяльності щодо невиплати різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у статті першій якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».
Положеннями статті 1 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
В силу статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 11 Порядку № 1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно із п. 5 Порядку № 1078, в редакції від 21.06.2012, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.
Щодо нарахування та виплати різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, суд зазначає наступне.
Постанова № 704 вступила в дію 01.03.2018, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної індексації» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу, особам які проходять службу, військовім частинам належало вирішити питання, чи мають такі право на отримання суми індексації-різниці.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21.
Суд зауважує, що наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено інструкцію «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, тобто лютий-березень 2018 року.
Так, відповідно до пункту 1.9 вказаної Інструкції, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Тобто фактично в картці особовій рахунку військовослужбовця у березні 2018 року здійснювалась виплата грошового забезпечення за лютий 2018 року, в свою чергу у квітні 2018 року - за березень 2018 року.
Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 12061,15 грн. Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 12661,85 грн. Тобто, дохід позивача збільшився на 601,70 грн (12662,85 грн - 12061,15 грн = 601,70 грн).
Згідно із абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Судом враховано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, у якій колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції в частині проведеного розрахунку суми індексації грошового забезпечення на підставі грошового забезпечення військовослужбовця за лютий 2018 року та березень 2018 року та його складових, які мають постійний/щомісячний характер.
Згідно із абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).
Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Згідно із абз. 4 п. 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн - 601,70 грн =3861,45 грн.
Отже, відповідач протиправно не враховував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення позивача, у зв'язку із чим необхідно зобов'язати відповідача здійснити виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.01.2020.
Щодо позовної вимоги в частині стягнення на користь позивача індексації-різниці в загальній сумі 83758 грн суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця (частина перша статті 10 Закону № 1282, пункт 6 Порядку № 1078). На переконання суду, визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, яка підлягає виплаті на користь позивача за спірні періоди, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Тому в задоволенні позовної вимоги в цій частині належить відмовити.
Отже розглядувані позовні вимоги належить задовольнити частково у належний спосіб, встановлений судом вище.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у спростування доводів позивача, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії -задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, за період з 01.03.2018 по 28.01.2020.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.01.2020, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованій сумі 3861,45 грн на місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович