26 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/15356/25
категорія 112030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати п. 18 рішення Міністерства оборони України №38/д від 02.05.2025, прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині непризначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок військових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 29.08.2024 року та листом Кадрового центру ЗСУ від 04.02.2025 року №321/КЦ/1543;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог стверджує, що звернулась до відповідача як член сім'ї загиблого військовослужбовця (особа, яка на момент смерті військовослужбовця спільно проживала із загиблим однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, цей юридичний факт встановлений рішенням суду, що набрало законної сили) із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 16 Закону України від 20.12.91 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак відповідач своїм рішенням відмовився визнавати позивача членом сім'ї загиблого, зазначивши, що вона не відноситься до одного з подружжя, не перебувала на утриманні загиблого та протиправно повернув документи для доопрацювання, зобов'язавши надати документи на підтвердження факту перебування на утриманні загиблого. На думку позивача, відповідач підмінив предмет заяви та спрямував рух справи на отримання завідомо негативного результату, тим самим протиправно відмовив у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України). Копія ухвали направлена сторонам по справі.
У відзиві на позовну заяву Міністерство оборони України позовних вимог не визнає. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач не перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Право на отримання одноразової грошової допомоги для осіб, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не передбачено чинним на той час законодавством. Факт проживання однією сім'єю, встановлений рішенням суду по справі № 295/5000/24, хоча і підтверджує побутові обставини, проте не є підставою для ототожнення такого статусу з правовим статусом "одного з подружжя" у розумінні закону. Позивач не надала документів про належність її до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тому Комісія МОУ повернула їй заяву на доопрацювання з метою, щоб вона подала додаткові документи.
Від представника Міністерства оборони України до суду надійшла заява, в якій відповідач просить суд врахувати висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №460/14164/24.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до сповіщення сім'ї Військової частини НОМЕР_2 №924 від 29.07.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що її цивільний чоловік, номер обслуги 2 гранатометного відділення протитанкового взводу механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 , військовослужбовець військової служби, призваний за мобілізацією, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок скиду ворожим дроном термобаричного боєприпасу отримав поранення, несумісні з життям, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, виконуючи бойове завдання з призначенням в ході ведення бойових дій. Смерть пов'язана з захистом Батьківщини та виконанням службових обов'язків.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.09.2024 року у справі № 295/5000/24, яке набрало законної сили 19.10.2024 року, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 2012 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення такої допомоги. До заяви було додано документи щодо підтвердження проживання однією сім'єю із військовослужбовцем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а саме рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.09.2024 у справі № 295/5000/24, яке набрало законної сили.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02.05.2025 № 38/д спірну виплату позивачу призначено не було, натомість документи повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Комісії, позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17 Конституції України).
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції України).
За приписами статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ст. 41 Закону № 2232-ХІІ).
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у квітні 2025 року при реалізації позивачем як членом сім'ї загиблого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги.
Правове регулювання, на підставі якого здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, регламентується положеннями Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), норми якого зазнавали численних змін.
За загальним правилом, закріпленим у статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання ними чинності.
Це означає, що до спірних правовідносин має застосовуватися норма права, яка діяла на момент їх виникнення.
Однак, правильне вирішення даної справи залежить не від буквального з'ясування питання про дію закону у часті, тобто, яка редакція норми права діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а від розкриття змісту законодавчого регулювання спірних правовідносин через системне (у взаємозв'язку з Конституцією України та іншими нормами права) тлумачення, у тому числі й у зв'язку з динамікою (розвитком) законодавства та мети, яку намагався досягнути законодавець.
Отже, за приписами частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (п.п. 1 п. 2 ст. 16 Закону № 2011 -XII).
Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, що діяла на момент загибелі військовослужбовця) у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
У грудні 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України від 09.12.2023 № 3515-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", яким статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено у новій редакції, а саме:
"1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі за умови, що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання правовідносин, пов'язаних з призначенням, отриманням одноразової грошової допомоги та наданням пільг деяким категоріям осіб" від 20.04.2025 № 9226 метою законопроекту було встановлення рівних та справедливих соціально-правових гарантій для усіх членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служб цивільного захисту, працівників об'єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та поліцейських, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби чи інших випадках.
Автори законодавчої ініціативи у пояснювальній записці наголошували на недосконалості нормативних положень щодо гарантування соціальної підтримки деяким членам родин військовослужбовців, зокрема, чинної на той час редакції статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою передбачено, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги ... мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). У вказаному переліку осіб не вказано повнолітніх дітей загиблого, осіб, які проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інших членів сім'ї, а також дітей загиблого, які були зачаті за життя та народилися після загибелі (смерті), що позбавляє їх права на отримання одноразової грошової допомоги.
У той же час, статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 № 5- рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 6 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин 4 і 5 ст. 22 Закону України "Про міліцію" та ч. 6 ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміну "член сім'ї") зазначив, що членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
Таким чином, у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов'язки, притаманні членам сім'ї.
Зважаючи на недосконалість нормативних положень щодо гарантування соціальної підтримки деяким членам родин військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними службових обов'язків, існує потреба щодо вдосконалення норм окремих законодавчих актів, які врегульовують питання призначення, виплати одноразової грошової допомоги та надання пільг.
Аналіз пояснювальної записки до проекту Закону від 20.04.2025 № 9226 надає підстави для висновку, що приймаючи Закон України від 09.12.2023 № 3515-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" (проект Закону від 20.04.2025 № 9226), Верховна Рада України не змінювала законодавчого регулювання, а вдосконалювала існуючі норми, долаючи недоліки, які призводили до порушення прав громадян - членів сімей загиблих військовослужбовців.
Зміст статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, що діяла на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ), яка містить перелік осіб, що мають право на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, в її буквальному значенні є значно вужчим, ніж припис статті 17 Конституції України, відповідно до якого Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, адже поняття "член сім'ї" є значно ширшим.
Загибель військовослужбовця як подія, з якою пов'язується виникнення права на одержання передбаченої законом одноразової грошової допомоги, за однакових обставин та суб'єктного складу не може мати наслідком наділення таким правом одних осіб та позбавлення цього права інших осіб лише тому, що загибель військовослужбовця сталася в різний проміжок часу.
Такий підхід суперечить статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Крім того, якщо припустити протилежне, законодавче регулювання, яке у контексті прав громадян запроваджує різні правові наслідки, що виникають за одних і тих самих фактичних обставин, порушує принцип правової визначеності як складовий елемент верховенства права (правовладдя).
Отже, принциповим питанням для вирішення цієї справи є не календарна дата, на яку припав момент загибелі військовослужбовця, та чинна (буквальна) на той час редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, а з'ясування правової природи соціальної гарантії на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв'язку із втратою годувальника чи як грошового еквіваленту соціальної гарантії на випадок загибелі військовослужбовця у зв'язку із втратою члена родини під час виконання конституційного військового обов'язку, розкриття справжнього змісту правового регулювання, запровадженого державою у зв'язку з соціальним захистом громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Таким чином, системний аналіз статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, що діяла на момент загибелі військовослужбовця) з урахуванням змін, внесених до цієї статті Законом України від 09.12.2023 № 3515-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги", у поєднанні з положеннями статей 1, 8,17, 24 Конституції України, надає підстави для висновку, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають не тільки особи, які буквально перелічені у зазначеній нормі (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а члени сімей загиблих військовослужбовців, зокрема, й жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Частиною третьою статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (у редакції Закону від 29.07.2022 № 2489-ІХ, яка застосовується з 24.02.2022).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, з 24.02.2022 по цей теперішній час, строк дії воєнного стану в Україні Указами Президента України продовжується.
Згідно з частинами шостою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
У контексті спірних правовідносин суд має застосувати висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23, про те, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, жінки, з якою загиблий військовослужбовець проживав однією сім'єю, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідає змісту і меті закону.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги ... визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
За приписами пункту 3 зазначеного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Пунктом 9 Порядку № 975 (у редакції Постанови КМ № 1000 від 15.08.2025) передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 4 цього Порядку, належать:
діти, зокрема усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
онуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Як передбачено пунктом 20 Порядку № 975, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
До заяви, зокрема, додаються завірені копії: свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби; документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); документа, виданого контролюючим органом, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім'єю із загиблою (померлою) особою тощо.
Аналіз норм Закону № 2011 -XII та Порядку № 975 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Суд дійшов висновку, що коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону № 2011-XII, розкривається через узагальнене поняття "члени сім'ї" загиблого військовослужбовця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61 -13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
У справі, що розглядається, факт належності позивача до "членів сім'ї" встановлений рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18.09.2024 року у справі № 295/5000/24, яке набрало законної сили 19.10.2024.
Цим рішенням підтверджується, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_2 спільно проживав, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов'язки з позивачем, тобто вони фактично були подружжям, що дає право їй на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII.
Наведене узгоджується з висновками з питань застосування норм права, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі № 826/9171/16, від 05.02.2025 у справі № 12/17960/23.
Як вже зазначалось, у подальшому законодавець Законом України від 09.12.2023 № 3515-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" виклав статтю 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У справі, що розглядається, позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, однак відповідач в якості підстави для повернення документів на доопрацювання визначив відсутність документів на підтвердження її знаходження на утриманні загиблого військовослужбовця, що абсолютно не відповідає змісту заяви позивача.
За таких обставин, повернення відповідачем документів на доопрацювання несе завідомо негативні наслідки для позивача, тому має ототожнюватися з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Окружний адміністративний суд не зобов'язаний приймати до уваги висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 року у справі №460/14164/24, оскільки такі висновки не мають обов'язкової сили для судів першої інстанції в інших справах. Відповідно до принципу незалежності суддів та вимог КАС України, суд оцінює обставини справи та застосовує норми права самостійно, з урахуванням конкретних фактичних даних і правової позиції Верховного Суду, а не рішень апеляційних судів у сторонніх справах.
Враховуючи викладене, рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом №38/д від 02.05.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені обставини справи і зазначені правові висновки Верховного Суду, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позову у обраний позивачем спосіб захисту про зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, код 00034022) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 18 рішення Міністерства оборони України №38/д від 02.05.2025, прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині непризначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
26.02.26