26 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/15342/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головною управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.05.2025 №064250009051 про відмову йому в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійною віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити і виплачувати йому пенсію зі зниженням пенсійною віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримав рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання у зоні радіоактивного забруднення. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачами - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, ГУ ПФУ в Житомирській області, надіслано до суду відзиви на позовну заяву, в яких представники просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказують, що документами підтверджено, що особа проживала у зоні посиленого радіологічного контролю 5 років, зокрема станом на 01.01.1993 - 4 роки 8 місяців 24 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Оскільки позивач не досягнув пенсійного віку - 57 років, прийнято рішення в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796 відмовити. Відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій стосовно позивача.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Житомирською облдержадміністрацією.
14.05.2025 року позивач у віці 55 років звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення №064250009051 від 19.05.2025 про відмову у призначенні пенсії, оскільки документами підтверджено, що особа прожила у зоні посиленого радіологічного контролю 5 років, зокрема станом на 01.01.1993 - 4 роки 8 місяців 24 дні, що дає право на зниження пенсійного віку на 3 роки. Страховий стаж особи становить 36 років 9 місяців 9 днів.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону №1058-IV. Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Згідно із ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. визначені ст. 55 Закону №796-XII.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, а також особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абз. 5-6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII).
При цьому, в примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше трьох років або у зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше чотирьох років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні два повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років (зона гарантованого добровільного відселення), на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років (зона посиленого радіологічного контролю).
Отже, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі наведених приписів є факт проживання та/або праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з 26.04.1986 до 01.01.1993 або у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з 26.04.1986 до 01.01.1993.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що згідно довідки від 02.05.2025 №105/18-13, виданої Стремигородським старостинським округом виконавчого комітету Коростенської міської ради, ОСОБА_1 , 1970 року народження, дійсно був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 з 26.04.1986 р. по 07.04.1993 р. Згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991 року по 31.12.2014 року даний населений Пункт відносився до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до довідки від 01.04.2024 року №127, виданої структурним підрозділом Центру з управління персоналом Коростенського регіону АТ «Укрзалізниця», та трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 дійсно працював у виробничому підрозділі локомотивне депо Коростень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця»:
- з 05.07.1990 (наказ № 198 від 06.07.1990 про прийом) по 02.10.1990 (наказ про переведення від 03.10.1990 № 197) - слюсарем по ремонту рухомого складу 2 розраду;
- з 03.10.1990 (наказ від 03.10.1990 № 197) по 28.02.1994 (наказ про переведення від 03.03.1994 № 15/к) - слюсарем з ремонту рухомого складу 3 розряду;
- з 01.03.1994 (наказ від 03.03.1994 № 15/к) по 22.02.1996 (наказ про переведення від 23.02.1996 №13/к) - слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду;
- з 23.02.1996 (наказ від 23.02.1996 №13/к) по 31.10.2011 (наказ про переведення від 03.11.2011 №373/ос) - слюсарем з ремонту рухомого складу 5 розряду;
- з 01.11.2011 (наказ від 03.11.2011 373/ос) по 09.01.2024 (наказ про переведення від 08.01.2024 №10/ос) - слюсарем з ремонту рухомого складу 6 розряду.
З 09.01.2024 (наказ від 08.01.2024 № 10/ос) по теперішній час працює у виробничому підрозділі моторвагонне депо Коростень регіональної філії «Південно- Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» слюсарем з ремонту рухомого складу 6 розряду.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року м. Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.
Таким чином, період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року складає 2 роки 5 місяців 27 днів, що менше 3 років (з 05.07.1990 по 01.01.1993).
Період проживання (роботи) позивача на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року складає 4 роки 2 місяці 9 днів (з 26.04.1986 по 04.07.1990), що дає йому право на зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.
При цьому суд зауважує, що законом не передбачено підстав для об'єднання строків проживання в різних зонах радіологічного забруднення, а тому у суду відсутні підстави враховувати сукупно період проживання/роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення та у зоні посиленого радіологічного контролю.
Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (2 роки - початкова величина та додатково 1 рік за повних 3 роки проживання в зоні зони посиленого радіологічного контролю).
Відтак, враховуючи вимоги статті 55 Закону №796-XII позивачу пенсія може бути призначена зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (60 років), за наявності відповідного страхового стажу (33 років), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (3 роки).
Судом встановлено, що позивач на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (12.05.2025) досяг віку 55 років при необхідних 57 роках (60 років - 3 роки зменшення пенсійного віку).
Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досяг необхідного віку для призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.
Суд також звертає увагу на те, що в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, передумовою для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб'єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які у даному випадку відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимогст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м.Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ 40329345), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
26.02.26