Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2026 року Справа№200/92/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати підйомної допомоги відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати виплатити підйомну допомогу відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою від 12 січня 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/92/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України. До 30.07.2025 позивач проходила службу у військовій частині НОМЕР_4 , розташованій у населеному пункті АДРЕСА_3 . На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 30.07.2025 її було виключено зі списків особового складу у зв'язку з призначенням на нову військову посаду у військовій частині НОМЕР_2 , а наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2025 позивача зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини, розташованої у АДРЕСА_2 , де вона прийняла посаду та приступила до виконання службових обов'язків. Позивач зазначає, що у зв'язку з призначенням на нову посаду вона здійснила переїзд до іншого населеного пункту та набула право на отримання підйомної допомоги. З метою реалізації цього права позивач неодноразово зверталася до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортами про виплату підйомної допомоги, однак за результатами їх розгляду відповідач повідомив про відсутність підстав для здійснення відповідної виплати.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на положення наказу Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45, відповідно до якого підйомна допомога виплачується у разі переїзду військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду. При цьому відповідач зазначив, що істотною умовою для здійснення такої виплати є саме фактичний переїзд військовослужбовця до іншого населеного пункту. Водночас, як зазначає відповідач, призначення позивача на посаду у військовій частині НОМЕР_2 відбулося на підставі директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України про реорганізацію окремих батальйонів у лінійні батальйони військової частини НОМЕР_2 та мало організаційний характер. За твердженням відповідача, зазначене призначення не передбачало фактичного переміщення військовослужбовців до іншого населеного пункту, а отже, не створювало правових підстав для виплати підйомної допомоги.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом з 08.04.2023.
До 30.07.2025 позивач проходила службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка була розташована в населеному пункті АДРЕСА_3 . На підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 30.07.2025 за №215/нст її було виключено зі списків особового складу цієї військової частини у зв'язку з призначенням на нову посаду у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2025 № 248 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка розташована в АДРЕСА_2 , де вона прийняла посаду та приступила до виконання службових обов'язків. Позивач зазначає, що у зв'язку із зазначеним призначенням вона здійснила переїзд із населеного пункту Степанівка до АДРЕСА_2 .
З метою реалізації свого права на отримання підйомної допомоги позивач 27.08.2025 звернулась до відповідача із рапортом про виплату підйомної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018.
Однак, військовою частиною, листом від 29.08.2025 за №1/20420 повідомлено, що позивача було призначено на нову посаду у військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини від 31.07.2025 №248 у зв'язку з реорганізацією військової частини НОМЕР_4 , що здійснювалась відповідно до директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. При цьому відповідач наголошує, що зазначене призначення мало організаційний характер і не передбачало фактичного переміщення позивача в інший населений пункт, а відтак відсутня необхідна умова для виплати підйомної допомоги, визначена Порядком №45.
Надалі позивач повторно зверталась до відповідача із рапортами від 07.10.2025 та 11.12.2025 про виплату підйомної допомоги, зазначаючи, що фактично здійснила переїзд до нового місця служби, однак кожного разу отримувала відмову у задоволенні своїх вимог. За результатами розгляду останнього рапорту начальником штабу військової частини НОМЕР_2 було прийнято рішення про відсутність підстав для здійснення відповідної виплати.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу, прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою упорядкування виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45, передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
-підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
-добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Відповідно до п. 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
За п. 3 Порядку №45, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Пунктом 5 Порядку №45 передбачено, що підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
У разі необхідності командир, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, може організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Для цього його наказом створюється комісія з перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Результати оформлюються актом перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби (за формою, визначеною в додатку до цього Порядку).
Згідно п.12 Порядку №45, наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини.
Виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п. 13 Порядку №45).
Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №160/9173/21 зазначив, що згідно із положеннями Порядку №45 підйомна допомога виплачується у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу на нове місце військової служби.
Аналізуючи зазначені положення Порядку №45, суд доходить висновку, що у ньому диференційовано порядок отримання підйомної допомоги та добових військовослужбовцями та порядок отримання підйомної допомоги та добових на членів сім'ї військовослужбовця, які переїжджають з ним на нове місце військової служби.
Умовою виплати військовослужбовцю підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення є переїзд військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт.
При цьому, законодавством розмежовано підстави для виплати підйомної допомоги при переїзді військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт, зокрема, прийняттям військовослужбовцем посади та справ у зв'язку з призначенням на посаду та прибуття у складі військової частини (підрозділу) до місця дислокації в інший населений пункт, оголошений наказом командира військової частини.
Така виплата здійснюється відповідно до наказу командира військової частини, який видається на підставі звернення військовослужбовця.
В ході розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач проходить військову службу за контрактом з 08.04.2023.
Приписами п. 8 Порядку №45 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім'ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов'язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.07.2025 за №215/нст, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 та всіх видів забезпечення з 30.07.2025 та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2025 за № 248 позивач прийнятий посаду і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відтак, починаючи з 31.07.2025 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , фактичне місце розташування якої в АДРЕСА_2 . Відповідач жодним чином не спростував доводи позивача щодо її переїзду в інший населений пункт, пов'язаного з прийняттям наказів командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.07.2025 за №215/нст та наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2025 за № 248.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу, а невиконання такого обов'язку є протиправною бездіяльністю.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Позивач відповідно до норм Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 ) підйомну допомогу відповідно до частини 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішення ухвалене та повне судове рішення складене 26 лютого 2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар