Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
25 лютого 2026 року Справа №200/1175/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з лютого 1995 року по 06.01.2026 та її виплати ОСОБА_1 на день його звільнення 07.01.2026;
Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з лютого 1995 року по 06.01.2026 відповідно вимог діючого законодавства з урахуванням раніше виплачених сум;
Зобов'язати відповідача надіслати на адресу ОСОБА_1 довідку з розрахунками індексації грошового забезпечення за період проходження служби з лютого 1995 року по 06.01.2026.
Позовна заява від імені позивача підписана та подана до суду адвокатом Лещенко О.Д.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч.1 ст.57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У ч.2 ст.59 КАС України визначено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.
Згідно з ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до ч.6, 8 ст.59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Позовну заяву подано через електронний суд представника позивача - Лещенко Оленою Дмитрівною.
На підтвердження повноважень надано Доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені п. 1-2, 9-23, 26-29 ч.1 ст.14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" від 09.02.2026 № 3-05-2026-000261ЦАС, видане на підставі наказу Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 06.02.2026 № Н-БВПД/005/03.1.4-01/15.
Проте, наявні у справі документи, надані адвокатом Лещенко О.Д. на підтвердження повноважень в інтересах ОСОБА_1 , не містять достатніх доказів на представництво інтересів позивача.
Так, правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, врегульовані Законом України "Про безоплатну правову допомогу".
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Згідно із п.7 ч.1 ст.17 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечує здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Відповідно до ч.1, 4 ст.21 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального законодавства.
З аналізу вимог Закону України "Про безоплатну правову допомогу" суд приходить до висновку, що довіреність на надання безоплатної вторинної допомоги видається на підставі доручення для надання безоплатної вторинної допомоги.
Відповідно до ч.1, 2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Правовий аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що належними доказами на підтвердження повноважень адвоката на надання безоплатної вторинної правової допомоги фізичній особі (в тому числі представництва її інтересів у суді, права підпису та подачі процесуальних документів тощо) є оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія доручення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який прийняв рішення про надання зазначеній особі безоплатної вторинної правничої допомоги, та оригінал або засвідчена у визначеному законом порядку копія довіреності на представництво інтересів фізичної особи адвокатом, визначеним у дорученні, посвідчена нотаріально або посадовою особою зазначеного Центру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 року у справі № 803/886/18, ухвалі від 26.10.2018 у справі № 404/7906/17, ухвалі від 19.04.2021 у справі № 420/10255/20.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 09.02.2026 № 3-05-2026-000261ЦАС ОСОБА_2 призначено для надання безоплатної вторинної правової допомоги у вигляді здійснення представництва його інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами з питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період служби з 01.02.1995 по 07.01.2026, передбачену Законом України «Про індексацію грошових коштів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078.
Разом із тим, п.2 цього доручення визначено, що це доручення діє до використання всіх національних засобів правового захисту, а у випадку складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги - до моменту передання клієнту відповідних складених документів.
Проте, вказане доручення не підтверджує наявність у адвоката повноважень на підписання та подання до Донецького окружного адміністративного суду від імені ОСОБА_1 позовної заяви.
Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 із змінами (далі Положення), ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
На підставі п.4 Положення, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Відповідно до п.11 Положення, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Згідно з п.п.12.3. п.12 Положення, ордер містить наступні реквізити: посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.
Таким чином, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені п.1-2, 9-23, 26-29 ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 09.02.2026 № 3-05-2026-000261ЦАС, є підставою для видання ордеру на надання правничої (правової) допомоги та не може бути самостійним доказом на підтвердження права адвоката Лещенко О,Д. на підписання позовної заяви від імені ОСОБА_1 .
Суд вказує, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (ст.131-2 Конституції України, ст.16, 57 КАС України та ст.10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд.
Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 (справа № 9901/847/18).
Крім того, у вказаному дорученні зазначено, що воно дійсне до моменту передання клієнту відповідних складених документів.
Таким чином, вищевикладені обставини виключають можливість наявності повноважень підписувати та подавати позовну заяву до суду від імені позивача.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Одночасно суд роз'яснює, що повернення судом позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі оскарження дій суб'єкта владних повноважень учасником справи особисто або через представника.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 27.04.2021 у справі № 420/1819/21, від 31.05.2021 у справі № 140/16276/20 та в інших.
Керуючись ст.55, 59, 169, 171, 243, 246, 256 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганський областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256, 295 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя І.В. Шинкарьова