Справа № 458/172/26
1-кс/458/49/2026
про обрання запобіжного заходу
26.02.2026 м. Турка
Слідчий суддя Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , яке подане у кримінальному провадженні № 62025170030011991 від 20.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
26.02.2026 слідчий СВ ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Турківського районного суду Львівської області з клопотанням, у кримінальному провадженні № 62025170030011991 від 20.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що солдат по мобілізації ОСОБА_5 згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №28 від 28.01.2025 вважається таким, що прийняв справи за посадою оператора взводу безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зарахований на всі види забезпечення.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №95 від 05.04.2025 солдат ОСОБА_5 вважається таким, що 05.04.2025 вибув з району виконання завдань після безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у відпустку за сімейними обставинами в с. Розлуч, Львівської області на 10 днів з 05.04.2025 по 14.04.2025.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №105 від 15.04.2025 солдата ОСОБА_5 , який вибув з району виконання завдань у відпустку за сімейними обставинами, вважати таким, що 15.04.2025 здійснив неповернення з відпустки до військової частини НОМЕР_1 в районі виконання завдань.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, та перебуваючи на посаді оператора взводу безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 №64/2022, затв. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
ПРоте, солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків в умовах воєнного стану, без поважних причин, не з'явився вчасно на службу після закінчення відпустки до підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та проводив час на власний розсуд за місцем проживання, не виконуючи обов'язки військової служби.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
25.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
25.02.2026 о 12 год. 52 хв. затримано в порядку ст. 615 КПК України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Новий Уренгой, росія, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (згідно договору винайму приміщення) від 17.02.2026, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, солдат, оператор взводу безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , не є особою з інвалідністю, не є адвокатом, нотаріусом та депутатом.
В клопотанні старший слідчий зазначає, що підстави, які обґрунтовують підозру ОСОБА_5 підтверджуються такими доказами: матеріалами службового розслідування, заявою про вчинення кримінального правопорушення, рапортом про відсутність на службі, протоколами допиту свідків, та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності
Подані слідчим докази вказують на існування обставин, які свідчать про можливе вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та, які можуть об'єктивно викликати підозру про причетність підозрюваного до його вчинення.
З урахуванням доводів слідчого та прокурора, стадії досудового розслідування, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що в розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України, існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Також встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
В клопотанні зазначено, що на даний час є підстави вважати що існують актуальні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного є безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу;
незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Вказаний ризик залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, у тому числі з метою набуття ніби-то законного права не з'являтися на виклики до органу досудового розслідування, прокуратури та/або суду;
продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що підозрюваний перебуваючи на волі буде ухилятися від виконання обов'язків військової служби, оскільки перебуватиме поза межами військової частини та місця служби, тобто продовжуватиме вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, зазначених у ньому. Прокурор просив обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, враховуючи, що діяння, у вчиненні якого він підозрюється є тяжким злочином.
Підозрюваний ОСОБА_5 щодо вирішення заявленого клопотання слідчого покликався на розсуд слідчого судді. Пояснив, що в квітні 2025 року поїхав у відпустку щоб одружитися з дружиною, а після того почав хвилюватися за життя дружини і дітей, тому залишився за місцем їх проживання. Про вчинене шкодує, розуміє що вчинив неправильно, готовий продовжувати військову службу.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заявленого клопотання та просила застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт. Зазначили, що підозрюваний має на утриманні неповнолітніх дітей та не вчиняв жодних дій, які б підтверджували ухилення від слідства, навпаки визнає, що вчинив та готовий сприяти розслідуванню зазначеного правопорушення й продовжувати військову службу.
Слідчий та прокурор заперечили проти запропонованого стороною захисту запобіжного заходу та вказали, що досудове розслідування триває, потребує часу для проведення усіх слідчих дій.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодекс.
Вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників провадження, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, введення в Україні воєнного стану, при обранні запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що він обвинувачується у вчиненні правопорушення, яке належить до категорії тяжких, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, характер кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.
Також, на переконання слідчого судді, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатньою мірою, оскільки не буде слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти встановленим ризикам.
Окрім того, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 №64/2022, затв. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України також враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , тяжкість покарання в разі визнання його винуватим, те що він раніше судимий, враховує його вік, стан його здоров'я, те, що він одружений, соціальні зв'язки, не має постійного місця роботи, підозрюваний умисно та свідомо не скористався можливістю добровільно повернутись до військової частини, про що вказав у судовому засіданні.
Таким чином, з огляду на доведеність слідчим, прокурором наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що достатнім та необхідним буде обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів, без визначення розміру застави, що узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України.
Як зазначено у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, п. 32 рішення у справі «Фокс, Кампбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», слідчий суддя (суд) повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 186, 193,194, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 25.04.2026, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк тримання під вартою рахувати з 12 год. 52 хв. 25.02.2026.
Термін дії ухвали - до 12 год. 52 хв. 25.04.2026.
Копію ухвали для виконання в частині застосування запобіжного заходу тримання під вартою направити начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» та вручити підозрюваному і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.
На ухвалу протягом 5-ти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.
Повний текс ухвали складено та підписано 26.02.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_10