"26" лютого 2026 р.
Справа №138/2830//25
Провадження по справі №2/150/24/26
24 лютого 2026 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
з участю учасників цивільного процесу:
представника позивача Арсемікової І.В. (дистанційно за допомогою власних технічних засобів),
розглянувши у відкритому судовому засіданні а режимі відеоконференцзв'язку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами №101435015 від 07.07.2021 та №4320155 від 29.08.2021 в загальному розмірі 46128,16 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.07.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір №101435015, сума (загальний розмір) кредиту становить 2700,00 грн., проценти за користування кредитом: 810,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, передбачено можливість пролонгації договору до 60 днів.
29.08.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір №4320155, сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн., проценти за користування кредитом: 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, передбачено можливість пролонгації договору до 60 днів.
Підписанням договорів відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. 30.11.2021 укладено договір №30-11-65 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101435015.
28.12.2021 укладено договір №28-12/2021-72 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №43201550.
10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №101435015 та №4320155. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідачки за договорами №101435015 та №4320155.
Станом на сьогоднішній день заборгованість за договорами відповідачкою не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Невиконання відповідачем умов кредитних договорів стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Арсемікова І.В. в судовому засіданні свої вимоги підтримує на умовах, викладених в позовній заяві та просить їх задоволити. З твердженнями відповідача щодо пропущення строків позовної давності при зверненні до суду з позовом про стягненняі кредитної заборгованості не погоджується, оскільки, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Відповідачем позовні вимоги не визнаються, заперечується проти їх задоволення, про що подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається про те, що позивачем здійснено нарахування відсотків зат користування кредитом в порушення вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної стаки не може перевищувати 1%, а у фінансової компанії відповідно до реальних умов продукту споживчого кредитування денна процентна ставка перевищувала максимальний розмір в 1%. Окрім того, відповідач акцентує увагу на тому, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» при зверненні до суду з позовом пропущено трирічний термін позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволені позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості.
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 07.07.2021 та 29.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви на кредит укладено договори про споживчий кредит №101435015 та №4320155.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).
Відповідач у поданому відзиві зазначає, що перебіг строку позовної давності почався з вересня 2021 року та серпня 2021 року, а до суду позивач звернувся 21.09.2025, тобто на думку представника відповідача позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
З твердженнями відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.
У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов'язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Із вище наведеного слідує, що строк позовної давності міг би початись із 30.06.2023.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24 лютого 2022 року Законом України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
У цей же строк позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 УК України, а також від сплати неустойки (штрафи, пені) нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, які підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 01 липня 2023 року завершено дію карантину (Постанова КМУ №651 від 27 червня 2023 року), однак строки стягнення заборгованості по кредитах, які настали в період з 11 березня 2020 року продовжуються до закінчення дії воєнного стану в Україні та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
З врахуванням того, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Отож, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Вище наведені обставини свідчать про те, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позорвом про стягнення кредитної заборгованості в межах строку позовної давності, визначеного чинним законодавством.
Із матеріалів справи вбачається, що кредитні договори укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем ОСОБА_1 також підписано графік платежів за договорами про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту, які містять інформацію про комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, терміни встановлені договором, інші зобов'язання та строки/терміни.
Згідно п.1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договорів сума (загальний розмір) кредиту становить 6700,00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору №4320155 проценти за користування кредитом: 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору №101435015 проценти за користування кредитом: 800,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. Договорів стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Умовами Кредитних договорів передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.
Пунктом 2.3.1.2. Договорів передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Згідно п. 4.2. Договорів у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договорів.
Підписанням договоруів відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма їхніми істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договорів шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.641, 644 Цивільного кодексу України.
Перерахування кредитних коштів ОСОБА_2 в сумі 2700,00 грн, відповідно до умов договору №101435015 від 07.07.2021 та в сумі 4000,00 грн.відповідно до умов договору №4320155 від 29.08.2021 підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» через систему «LIQPAY» №1747965885 від 29.08.2021 та №1698560718 від 07.07.2021 (а.с. 21, 34).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідач за кредитними договорами №101435015 від 07.07.2021 та №4320155 від 29.08.2021 свої зобов'язання належним чином не виконує, заборгованість не погашає, а тому станом на час розгляду справи заборгованість становить в загальному розмірі 46128,16 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5892,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги складає 39966,16 грн; заборгованість за комісіями 270,00 грн.
30.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №101435015 від 07.07.2021, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1
28.12.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4320155 від 29.08.2021, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Пунктом 2.4 сторонами договору факторингу узгоджено, що фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.
10.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі, за договорами про надання споживчого кредиту №101435015 від 07.07.2021 та №4320155 від 29.08.2021, що укладені між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
З матеріалів справи слідує, що було укладено кредитні договори в електронному вигляді, якими передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на платіжну картку позичальника.
Отже, підписавши угоду одноразовим електронним ідентифікатором ОСОБА_1 добровільно погодилася у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» втратило такі права.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Кредитні договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Отже, відповідач не заперечує факту укладення 07.07.2021 та 29.08.2021 договорів про надання споживчого кредиту із ТОВ «МІЛОАН» і не виконання своїх грошових зобов'язань. Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не виконується зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування кредитом. Будь-яких доказів на спростування заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов договору. Доказів, які б підвереджували неправомірність вимог позивача, суду також не надано.
Одночасно, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами 101435015 від 07.07.2021 та №4320155 від 29.08.2021становить 46128,16 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 5892 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 399660,16 грн; заборгованість за комісіями 270,00грн.
Таким чином, вимоги твариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитними договорами підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024, №4059-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою майнового характеру становить не менше 3028 гривень та не більше 1059800 гривень.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 3028 гривень 40 копійок, про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів №0556800002 від 19.09.2025 (а.с.1).
З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню, суд в силу ст.141 ЦПК України приходить до висновку про присудження ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судових витрат, зокрема, судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вище викладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» понесених ним при зверненні до суду судових витрат, зокрема, судового збору.
Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує вимоги, викладені в частині 3 цієї статті.
Визначаючись з розподілом витрат позивача на правничу допомогу, суд враховує, що ТОВ «Коллект Центр» скористалися правовою допомогою Адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» по вказаній справі, про що свідчить договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 87-89).
Згідно з наданою заявкою на надання юридичної допомоги №870 від 01.08.2025 сторони за Договором №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, товариство - ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатське об'єднання - АО «Лігал Ассістанс» погодили надання наступних правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації з вивченням документів 2 год.- 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 4 год.- 12000,00 грн. (а.с.92).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність понесених витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 6000,00 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог, відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265,274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок, 3, офіс 306), заборгованість за кредитними договорами:
- №101435015 від 07.07.2021 в загальному розмірі 18433,31 грн., яка складається із наступного: 2128,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 16035,31 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 270,00 грн. -заборгованість за комісіями;
- №4320155 від 29.08.2021 в загальному розмірі 27694,85 грн., яка складається із наступного: 3764,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 23930,85 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги
а всього на загальну суму за вище вказаними кредитними договорами 46128 (сорок шість тисяч сто двадцять вісім0 гривень 16 копійок, з яких 5892,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 39966,16 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 270,00 грн. -заборгованість за комісіями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок, 3, офіс 306), судові витрати, понесені при зверненні до суду - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 (трьох тисяч двадцяти восьми) гривень 00 копійок, а також витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 (шести тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст рішення складено відповідно до вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 26 лютого 2026.
Згідно вимогст.265 ч.5 п.4 ЦПК Україниреквізити сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження 01133, м. Київ, вулиця Мечнікова, будинок, 3, офіс 306).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно адресної довідки- АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_1 ).
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК