№ 143/353/25
Іменем України
26.02.2026р. м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище Вінницького району Вінницької області матеріали кримінального провадження № 12025020060000059, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2025, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дзюньків Погребищенського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
встановив:
10.02.2025 приблизно о 19 год. 00 хв., більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , спільно зі співмешканкою ОСОБА_6 вживали алкогольні напої. У ході вживання алкоголю між ними виникла суперечка на ґрунті ревнощів, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 , схопив її за верхній одяг та штовхнув, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу. Продовжуючи свої умисні дії, коли ОСОБА_6 намагалася підвестися, ОСОБА_4 умисно наніс кулаками обох рук не менше п'яти ударів (точну кількість органом досудового розслідування не встановлено) по тулубу в ділянку ребер зліва та справа, після чого штовхнув її на ліжко та почав душити, внаслідок чого вона втратила свідомість. Після вчинення зазначених дій ОСОБА_4 з місця події зник, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 7, 8, 9 ребер справа зі зміщенням та закритих переломів 10, 11 ребер зліва без зміщення, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 22 від 19.03.2025 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені прокурором в обвинувальному акті. Також пояснив, що 10.02.2025 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , спільно зі співмешканкою ОСОБА_6 вживали алкогольні напої, під час чого між ними виникла суперечка на ґрунті ревнощів, у ході якої в нього виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Після цього він підійшов до ОСОБА_6 , схопив її за верхній одяг та штовхнув, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу. Продовжуючи свої дії, підняв її з підлоги та умисно наніс кулаками обох рук не менше п'яти ударів по тулубу в ділянку ребер зліва та справа, після чого штовхнув на ліжко та почав душити, внаслідок чого ОСОБА_6 втратила свідомість. Після вчинення зазначених дій ОСОБА_4 з місця події зник. Також у судовому засіданні зазначив, що повністю та добровільно відшкодував потерпілій моральну шкоду. Щиро каявся, просив суворо не карати.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що його підзахисний визнає вину повністю, щиро кається у вчиненому, моральну шкоду відшкодував у повному обсязі, у зв'язку з чим просить застосувати до нього мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ч.1 ст. 122 КК України.
Допитана у судовому засіданні 15.10.2025 потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 10.02.2025 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , вони спільно вживали алкогольні напої. Під час вживання алкоголю між ними виникла суперечка на ґрунті ревнощів, у ході якої ОСОБА_4 підійшов до неї, схопив за верхній одяг та штовхнув, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_4 , підняв її з підлоги та умисно наніс кулаками обох рук не менше п'яти ударів по тулубу в ділянку ребер зліва та справа, після чого штовхнув на ліжко та почав душити, внаслідок чого вона втратила свідомість. Після вчинення зазначених дій ОСОБА_4 з місця події зник. В подальшому була оглянута та отримала медичну допомогу у Вінницькій міській клінічній лікарні.
У судовому засіданні представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також зазначив, що обвинувачений повністю та добровільно відшкодував потерпілій заподіяну моральну шкоду. У зв'язку з цим 28.01.2026 ним подано заяву про залишення цивільного позову без розгляду. Просив суд обвинуваченого суворо не карати.
Окрім визнання вини обвинуваченим та показів потерпілої, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими та речовими доказами.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 22 від 19.03.2025, у ОСОБА_6 мали місце закриті переломи 7, 8, 9 ребер справа зі зміщенням та закриті переломи 10, 11 ребер зліва без зміщення, які виникли внаслідок травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів, у тому числі кулаками або при ударі об тверду поверхню, та могли утворитись 10.02.2025. Зазначені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров'я.
Речовими доказами у справі є рентген знімок від 24.02.2025 на ім'я ОСОБА_6 , виписка з медичної картки № 3510 від 24.02.2025, Fast протокол огляду та медичні аналізи.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Проаналізувавши наведені докази у їх сукупності та системному взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що вони поза розумним сумнівом є достатніми та переконливими для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених статтею 121 цього кодексу, але спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як роз'яснено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані дотримуватись вимог кримінального закону й враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд ураховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 12 КК України вчинене кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Крім того, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, передбаченими пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах.
Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 122 КК України.
Відповідно до ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд враховує досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації щодо соціально-психологічної характеристики обвинуваченого.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, даних про особу винного, думки прокурора та потерпілої, а також висновків досудової доповіді Вінницького районного сектору № 5 філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області про середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, та можливість виправлення без ізоляції від суспільства, суд на підставі ч. 1 ст. 75 КК України дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Призначення покарання із звільненням від його відбування з випробуванням є, на переконання суду, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються відповідні обов'язки.
Вирішуючи цивільний позов, суд зазначає, що відповідно до ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути відшкодована за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Разом з тим, 27.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про залишення цивільного позову без розгляду у зв'язку з повним і добровільним відшкодуванням обвинуваченим моральної шкоди. З огляду на зазначене цивільний позов підлягає залишенню без розгляду.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, підлягає якнайшвидшому поверненню законному володільцю, якщо відсутні підстави для його спеціальної конфіскації чи іншого процесуального рішення.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження судом не встановлено.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись статтями 100, 128, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю один рік.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, пункту 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: рентген знімок від 24.02.2025 на ім'я ОСОБА_6 , виписку з медичної картки № 3510 від 24.02.2025, Fast протокол огляду та медичні аналізи - повернути потерпілій ОСОБА_6 , жительці АДРЕСА_1 .
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.
Суддя