Справа № 141/1053/25
Провадження №2/141/80/26
26 лютого 2026 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук С.В., розглянувши заяву відповідача у справі № 141/1053/25 ОСОБА_1 від 18.02.2026 про відвід судді Климчука С.В. від розгляду цивільної справи № 141/1053/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним,
В провадженні суду перебуває цивільна справа № 141/1053/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою суду від 27.01.2026 (суддя Слісарчук О.М.) заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Слісарчука О.М. від розгляду цивільної справи №141/1053/25 задоволено, відведено суддю Слісарчука О.М. від розгляду цивільної справи №141/1053/25, а цивільну справу №141/1053/25 передано до канцелярії Оратівського районного суду Вінницької області для визначення судді у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
На підставі розпорядження керівника апарату Оратівського районного суду Вінницької області Тимофієва В.Г. від 27.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 141/1053/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 цивільна справа № 141/1053/25 розподілена для розгляду судді Климчуку С.В.
Ухвалою суду від 29.01.2026 цивільну справу №141/1053/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним прийнято суддею Климчуком С.В. до свого провадження та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 26.02.2026 об 11 год 30 хв.
25.02.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 від 18.02.2026 про відвід судді Оратівського районного суду Климчука С.В. від розгляду цивільної справи № 141/1053/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним.
В обґрунтування заяви від 18.02.2026 зазначено, що не тільки суддя Слісарчук О.М., а і будь-який інший суддя Оратівського районного суду Вінницької області не можуть розглядати справу №141/1053/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, оскільки у складі працівників суду головним спеціалістом з інформаційних технологій працює Бражний Віталій Васильович, який є сином позивачки Бражної О.Г., а секретарем суду працює Бражна Світлана Віталіївна, яка є невісткою позивачки Бражної О.Г.
Отже, зазначені обставини викликають обґрунтовані сумніви у безсторонності судді, що відповідно до ст. 36 ЦПК України є підставою для відводу суду.
Суд, розглянувши заяву відповідача Каменєва К.М. від 18.02.2026 про відвід судді Климчука С.В. та матеріали справи 141/1053/25, доходить наступних висновків.
Статтею 2 ЦПК України, як завдання цивільного судочинства, визначено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, що відповідає засадам "права на справедливий судовий розгляд", які закріплені у ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка була ратифікована Україною 17.07.1997.
Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.
Підстави для відводу судді наведені у ст. 36 ЦПК України. Зокрема, відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно із абзацом 2 ч. 3, ч. 7, ч. 8 ст. 40 ЦПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Враховуючи, що заява про відвід надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання у справі № 141/1053/25, призначеного на 26.02.2026, а саме 25.02.2026, на підставі положень ч. 3 ст. 40 ЦПК України розгляд заяви відповідача ОСОБА_1 від 18.02.2026 про відвід судді Климчука С.В. від розгляду справи № 141/1053/25 здійснює суддя, що розглядає дану справу № 141/1053/25.
Суд зауважує, що доводи відповідача ОСОБА_1 про наявність сумнівів в неупередженості або об'єктивності судді Климчука С.В., наведені у заяві від 18.02.2026, об'єктивно не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях та власному сприйнятті відповідача.
Водночас, той факт, що справа № 141/1053/25 розглядатиметься суддею Климчуком С.В., якому відповідач у справі № 141/1053/25 ОСОБА_1 не довіряє, може викликати у відповідача та стороннього спостерігача сумніви в неупередженості судді й, тим самим, підриває думку про справедливий та неупереджений судовий розгляд.
Так, положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з, зокрема, об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (іншими словами чи не викликала поведінка судді об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача) («Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series A №255, пп. 28 та 30, «Wettstein проти Швейцарії», №33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності визнано порушенням п.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Фельдман проти України", п.97).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.
У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
Також згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1 Кодексу суддівської етики).
У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає у якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим. Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.
У справах, де складно отримати докази, які спростовували б презумпцію суб'єктивної неупередженості судді, вимога наявності об'єктивної неупередженості надає додаткову важливу гарантію.
З огляду на фактичні обставини, зокрема той факт, що в Оратівському районному суді Вінницької області на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій працює ОСОБА_3 , який є сином позивачки ОСОБА_2 , а на посаді секретаря суду працює ОСОБА_4 , яка відповідно є невісткою позивачки ОСОБА_2 , з метою уникнення будь-яких сумнівів в сторін справи № 141/1053/25 в об'єктивності та неупередженості судді Климчука С.В. під час розгляду даної справи, суд вважає, що заява від 18.02.2026 про відвід підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 39-41, 258, 260 ЦПК України, суд
1. Заяву відповідача ОСОБА_1 від 18.02.2026 про відвід судді Оратівського районного суду Климчука С.В. від розгляду цивільної справи № 141/1053/25 задовольнити.
2. Відвести головуючого суддю Климчука С.В. від розгляду справи № 141/1053/25.
3. Цивільну справу №141/1053/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання заповіту недійсним передати в канцелярію суду на повторний автоматизований розподіл відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.
4. Копію ухвали направити сторонам по справі №141/1053/25.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Климчук