Справа № 135/1789/25
Провадження № 2-о/135/11/26
Іменем України
24.02.2026 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,
заявника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ладижин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Гайсинська міська рада, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Зазначила, що вона є донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постійно до дня своєї смерті проживала без реєстрації по АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом від 21.11.2025 року, затвердженим міським головою Ладижинської міської ради. Заявниця являється спадкоємцем за законом першої черги. Після смерті спадкодавця залишилася спадщина, яка, серед іншого, складається із частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , домоволодіння, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, а саме спадкодавця та її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого є заявниця, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.10.2016 року. На день смерті спадкодавець залишила заповіт від 26.10.2006 року, відповідно до якого все своє майно заповідала заявниці.
Заявник прийняла спадщину після смерті спадкодавця, так як фактично з вересня 2013 року постійно проживала з нею по день її смерті включно по АДРЕСА_1 , яка належить заявниці на праві спільної часткової власності, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 22.03.2016 року. Даний факт підтверджується тим, що заявниця піклувалася про спадкодавця, здійснювала за нею догляд в період її тяжкої хвороби в лікувальній установі, організовувала її відвідування до лікарів, забирала її з лікарні, що підтверджується випискою з медичної картки хворої спадкодавці від 11.11.2025 року про її лікування в період з 06.11.2017 року. Після смерті спадкодавця здійснювала фінансування поховання, закуповувала необхідні для цього речі. Крім цього, заявниця в період спільного проживання постійно безпосередньо допомагала спадкодавцю у побуті, купувала необхідні речі, ліки, продукти харчування, засоби особистої гігієни, прибирала квартиру, в якій вони спільно проживали.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця заявниця зверталася до нотаріусів Гайсинського району. Нотаріуси в усній формі відмовляли заявниці у видачі свідоцтва, у зв'язку з тим, що місце реєстрації спадкодавця на день смерті значиться по АДРЕСА_2 , при цьому з нею зареєстрованих осіб не значиться, а заявниця в порядку передбаченому законом не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а тому пропустила строк прийняття спадщини. В свою чергу заявниця постійно проживала разом із спадкодавцем на день її смерті без реєстрації місця проживання.
Враховуючи те, що заявниця проживала постійно із спадкодавцем на день її смерті не за місцем реєстрації останньої і іншого доказу про її реєстраціїю проживання в установленому законом порядку отримати неможливо, тому даний факт необхідно встановити у судовому порядку.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали вимоги викладені в поданій до суду заяві, просили їх задовольнити.
Заявниця додатково пояснила, що коли мати залишилась сама проживати в будинку в с. Новоселівка, вона почала забирати її на зиму до себе в квартиру. Жила в квартирі із своєю дочкою та матір'ю. Згодом, з вересня 2013 року вона забрала матір до себе і вже з цього часу вона продовжила проживати з нею в квартирі в м. Ладижин. В цей час вона її доглядала, оскільки в селі не було газу, потрібно було опалювати будинок, а її матері вже було важко це робити. Вона її доглядала, відвозила в лікарню м. Ладижин, де їй зробили операцію. Після операції вона забрала матір до себе додому, доглядала її. Вона прожила ще 10 днів і померла. Поховання проводили в селі. Вона організовувала поховання, наймала похоронну службу, робила поминальний обід. На похованні були її сестра ОСОБА_3 та брат, який вже помер. Вони не мали претензій щодо спадкування, бо вона доглядала їхню матір.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, проти задоволення заяви не заперечує, та просить її задовольнити. Вказала, що дійсно їхня мати ОСОБА_4 проживала разм в квартирі із її сестрою ОСОБА_1 , яка здійснювала її догляд.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника та її представника, покази свідків, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Закон України «Про свободу пересування та вiльний вибір мiсця проживания в Україні» (вiд 11.12.2003 № 1382-IУ) визначає місцем проживання - житло, розташоване на територiї адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постiйно або тимчасово, строком понад шість місяців на рік.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 30.05.08 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що якщо постійне проживания особи зі спадкодавцем на час вiдкриття спадщини не підтверджено вiдповiдними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особi в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постiйного проживания зі спадкодавцем на час вiдкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ч.ч.2, 4 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім'єю є соціальна група, що складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, а також людей, що спільно проживають на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Зокрема згідно зі ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.
У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
Суд встановив, що заявник ОСОБА_1 на день смерті своєї матері ОСОБА_4 постійно проживала разом із нею в АДРЕСА_3 .
Цей факт підтверджується сукупністю доказів.
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 .
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
З копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 вбачається, що 13.11.1983 ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_8 , прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_9 ».
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00054647297 від 07.11.2025 вбачається, що ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу мала прізвище - « ОСОБА_10 ».
З Витягу зі Спадкового реєстру №84075352 від 04.02.2026 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадкові справи не заводились, а свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Згідно довідки Бубнівського старостинського округу Гайсинського району Вінницької області №266 від 27.10.2025 вбачається, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 , з 23.02.1976 року по день смерті включно. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаною адресою була зареєстрована та проживала із спадкодавцем дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно довідки Бубнівського старостинського округу Гайсинського району Вінницької області №263 від 27.10.2025 вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року склад двору слідуючий: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_4 - дружина.
Згідно довідки Бубнівського старостинського округу Гайсинського району Вінницької області №238 від 21.10.2025 вбачається, що померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 , з 23.02.1976 року по день смерті включно. На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою ніхто був зареєстрований та не проживав із спадкодавицею. Пережившого чоловіка у спадкодавці, а також особи, з якою вона проживала, але не перебувала у зареєстрованому шлюбуі, немає. Інші особи не зареєстровані та не проживали.
Згідно Акту про встановлення факту фактичного проживання та реєстрації громадян за адресою: АДРЕСА_3 від 21.11.2025, складеного депутатом міської ради з участю свідків-сусідів, вбачається, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день своєї смерті постійно проживала з своєю донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в квартирі АДРЕСА_4 , починаючи з вересня 2013 року по день смерті ОСОБА_4 . В цей період ОСОБА_1 здійснювала догляд за своєю матір'ю, допомагала її в побуті, купувала ліки, так як ОСОБА_4 потребувала такого догляду за станом здоров'я. Склад сім'ї складається з ОСОБА_1 та ОСОБА_11 .
З копії заповіту складеного 26.10.2016 в с.Бубнівка Гайсинського району Вінницької області та посвідченого секретарем Бубнівської сільської ради Кіпоренко М.А. вбачається, що ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, у тому числі все те, що буде їй належати і на що вона матиме право за законом дочці ОСОБА_1 .
Згідно Виписки з рішення Виконавчого комітету Ладижинської міської ради №24 від 25.01.2016 видно, що було вирішено безоплатно передати ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у приватну спільну часткову власність кімнату АДРЕСА_5 загальною площею 35,9 кв.м.
Згідно Ордера на жилу площу в гуртожитку № НОМЕР_4 виданого Виконавчих комітетом Ладижинської міської ради видно, що він виданий ОСОБА_1 на право зайняття з сім'єю з 3 чоловік жилої площі в гуртожитку АДРЕСА_6 розміром 28,0 кв.м. Склад сім'ї: ОСОБА_1 - квартиронаймач, ОСОБА_12 - дочка, ОСОБА_13 - онука.
З копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2016 року виданого Виконавчим комітетом Ладижинської міської ради вбачається, що кімната АДРЕСА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в рівних частках.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №13805460 від 16.03.2016 видно, що ОСОБА_1 має право спільної часткової власності в частці 1/3 на кімнату АДРЕСА_5 в частці 1/3.
Відповідно до виписки із медичної карти хворого ОСОБА_4 , 1939 року народження видно, що вона проходила лікування в Ладижинській міській лікарні в хірургічному відділенні з 06.11.2017 до 13.11.2017, звідки була виписана.
Також факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини підтверджується показами свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що мати ОСОБА_1 проживала в сусідньому будинку біля неї десь з 2013 року. Вказала, що познайомилась з ОСОБА_16 біля дому на лавці. Неодноразово заходили до неї в квартиру АДРЕСА_5 , бачила її умови проживання. Дочка належно її доглядала, обходила, возила в лікарню, де її оперували. Після операції забрала її назад в квартиру, де вона її провідувала. Вказала, що десь за 5 років до смерті ОСОБА_17 жила з дочкою в квартирі.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 . Пам'ятає, що спочатку вона забирала свою матір ОСОБА_17 до себе в квартиру проживати на зиму. А коли здоров'я останньої стало погіршуватись, то переїхала до дочки проживати. ОСОБА_17 проживала біля 5 років до дня смерті в квартирі з дочкою, яка її доглядала, варила їсти, прала, гуляла з нею на вулиці, допомагала в лікуванні. Коли робили операцію ОСОБА_17 , то ОСОБА_18 була з нею в лікарні. Поховання проводили в селі.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що проживає на даний час із своєю матір'ю ОСОБА_1 . З 2013 року з ними жила її бабуся ОСОБА_19 . До цього забирали бабусю до себе на зиму, бо в селі не було комунікацій, газу. Потрібно було опалювати дровами, магазин далеко. Вони не могли щоденно їздити до неї, тому коли стан здоров'я не дозволяв робити все по господарству, вони забрали її до себе в квартиру в м.Ладижин. Пам'ятає, що це був саме 2013 рік, оскільки в той час в неї народилась дитина. Бабуся продовжила проживати з ними до 2017 року. Її обходила мати, хоча вона теж трохи допомагала.
Покази свідків узгоджуються між собою, в сукупності з іншими доказами підтверджують викладені в заяві обставини заявницею про те, що вона проживала спільно із своєю матір'ю до дня смерті її матері.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що обставини, викладені в заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, спору про право в даній справі не встановлено, тому заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 263 - 265, 294, 315-319 ЦПК України,
Заяву задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на час відкриття спадщини постійно проживала разом із своєю матір'ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме, - проживала до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 26.02.2026.
Суддя