Справа № 135/271/26
Провадження № 1-кп/135/91/26
іменем України
24.02.2026 м. Ладижин Вінницької області
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42026022120000019 від 03.02.2026 відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та житель АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого: - 28.01.2025 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців; - 18.03.2025 Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.1 ст.249, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 6 місяців
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
ОСОБА_2 , у грудні 2025 року (точного часу та дати органом досудовим розслідуванням не встановлено), житель АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вирішив самовільно під'єднатись до електромережі сусіднього будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 .
Реалізовуючи свій умисел з метою незаконного приєднання до електричної мережі вищевказаного будинку, порушуючи ст. 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та ст. 17 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України 23 березня 1976 року, згідно якої «… ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань», ст. 30 Конституції України, яка передбачає, що проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку є можливим виключно на підставі мотивованого рішення суду, не маючи такого рішення суду і інших законних підстав, а також дозволу ОСОБА_3 ,усвідомлюючи, що порушує недоторканість іншого володіння особи і бажаючи вчинити такі дії, умисно, протиправно, застосовуючи фізичну силу обох рук переліз через металеві ворота та таким чином проник на територію домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 де підійшов до житлового будинку, де на зовнішній стіні будинку побачив розетку до якої під'єднав силовий електричний кабель та провів його до свого будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Положення ст. 12 КК України в сукупності із санкцією ч. 1 ст. 162 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Прокурор ОСОБА_4 враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 162 КПК України, також потерпіла ОСОБА_3 не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акта за її відсутності, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні..
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, повністю згоден із встановленими під час дізнання обставинами скоєного ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, і у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.
Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 1 ст. 162 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення, способу його вчинення, предмету правопорушення. Добровільність вказаного встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.
Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставинами кримінального проступку зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.
Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З характеристики виданої виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 04.02.2026 вбачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується задовільно.
Відповідно до довідки КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №85від 04.02.2026, ОСОБА_2 до лікаря-психіатра за останні п'ять років за медичною допомогою не звертався.
Відповідно до довідки КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області №86 від 04.02.2026, ОСОБА_2 до лікаря-нарколога за останні п'ять років за медичною допомогою не звертався.
З вимоги про судимість від 04.02.2026 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 , раніше судимий: 28.01.2025 Тульчинським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 6 місяців; 18.03.2025 Ладижинським міським судом Вінницької області за ч.1 ст.249, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки 6 місяців.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, вчинив умисний кримінальний проступок, вину у вчиненні кримінального проступку визнав та щиро розкаявся.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні, є щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного.
Враховуючи викладене, суд, дотримуючись принципів законності, справедливості,
обґрунтованості та індивідуалізації покарання, при призначені покарання ОСОБА_2 враховує обставини вчиненого ним кримінального проступку, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 призначити покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією частини першої ст. 162 Кримінального кодексу України.
Суд не вбачає підстав для застосування більш суворого покарання.
Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, у випадку призначення остаточного покарання за сукупністю покарання за новим вироком з невідбутим покаранням або його частиною за попереднім вироком, яке з огляду на вимоги ч. 3 ст. 72 КК України складанню з іншими покарання не підлягає, суд має ухвалити рішення про самостійне виконання покарань.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах, встановлених в санкцією ч. 1 ст. 162 КК України, а саме у виді штрафу, призначивши остаточне покарання із застосуванням положень ст. ст. 71, 72 КК України.
Цивільний позов у межах цього кримінального провадження не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 65-67 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,
Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 18.03.2025 та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 гривень, в дохід держави та 2 (двох) років 6 місяців пробаційного нагляду, з покладанням обов'язків на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання ОСОБА_2 у виді штрафу виконувати самостійно.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1