Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 759/11905/23 (провадження № 61-12434ск25)
23 лютого 2026 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, ухвалою від 23 лютого 2026 року призначив її до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Згідно із частиною першою статті 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених ним справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
2. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
3. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 ЦПК України).
4. Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України).
5. Справа, розгляд якої відповідно до ЦПК України здійснюється колегією суддів в обов'язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач (згідно із частиною другою статті 33 ЦПК України).
6. На виконання частини третьої статті 33 ЦПК України Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зборами суддів Касаційного цивільного суду був визначений персональний склад постійних колегій суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ці колегії суддів визначені у складі трьох суддів.
7. Якщо справа має розглядатися колегією у складі більше трьох суддів, до складу такої колегії входять судді зі складу постійної колегії суддів, до якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач, та судді, додатково визначені Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою (частина п'ята статті 33 ЦПК України).
8. Перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції у складі трьох або більшої непарної кількості суддів (частина четверта статті 34 ЦПК України).
9. Питання про розгляд справи колегією у складі більше трьох суддів вирішується колегією суддів, визначеною в порядку, встановленому частиною другою статті 33 ЦПК України, до початку розгляду справи, з урахуванням категорії і складності справи, про що постановляється відповідна ухвала (відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України).
10. Відповідно до частини першої статті 399 ЦПК України доповідь, у якій викладаються обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, готує суддя-доповідач. Після складення цієї доповіді суддею-доповідачем проводиться попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України).
11. Згідно із частинами третьою, четвертою та п'ятою статті 401 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції не залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін через відсутність підстави для його скасування, не скасовує це судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою його обов'язкове скасування, то суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду.
12. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду судового рішення.
13. У своїй ухвалі від 19 листопада 2025 року Верховний Суд призначив справу № 361/3436/14 (провадження № 61-12345 св 25) до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, аргументуючи це категорією і складністю справи.
14. Відповідно до загального змісту ЦПК України, з точки зору дотримання принципу пропорційності, передбаченого частиною першою статті 11 ЦПК України, та завдання цивільного судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ЦПК України, у тому числі з точки зору пропорційного розподілення зусиль суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вбачається, що розгляд справ колегіями суддів у складі п'яти суддів, а не трьох суддів, є виключним випадком, який пов'язаний з виключною складністю окремої справи, або певної категорії справ.
15. Зокрема, частина п'ята статті 401 ЦПК України не вказує на те, що справи, до яких не застосовуються частина третя чи четверта цієї статті ЦПК України, автоматично вважаються такими, що мають розглядатися колегією суддів у складі п'яти суддів. Вбачається помилковим таке тлумачення статті 401 ЦПК України та формування на підставі такого помилкового тлумачення практики розгляду усіх справ, до яких не застосовані частини друга або третя статті 401 ЦПК України, та які не розглядаються палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, колегіями суддів у складі п'яти суддів.
16. Конкретно справа № 759/11905/23 (провадження № 61-12434ск25) не набуває ознак складності, яка вимагає призначення її до розгляду колегією суддів у складі п'яти суддів, лише через те, що відсутні підстави для застосування до неї частини другої або третьої статті 401 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що справи мають розглядатись колегіями суддів у складі п'яти суддів у виключних випадках, а не у всіх випадках, коли до справ не застосовуються частина третя або четверта статті 401 ЦПК України, а колегія суддів дійшла помилкового висновку про необхідність призначення справи№ 759/11905/23 (провадження № 61-12434ск25) до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Суддя В. В. Пророк