26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 185/4018/25
провадження № 61-2415ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокаткою Повалій Оленою Василівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
Обставини справи
1. 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка
Повалій О. В. звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
2. Позивач посилався на те, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення хронічного професійного захворювання.
3. Відповідно до виписки з акту огляду ЛТЕК від 06 травня 1992 року, позивачу первинно визначено 80 відсотків втрати професійної працездатності за професійним захворюванням.
4. В подальшому довідкою МСЕК від 16 травня 2001 року позивачу встановлено 80 відсотків втрати професійної працездатності повторно безстроково.
5. Позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у розмірі 245 000,00 грн.
6. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 160 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року змінено в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , зменшено з 160 000,00 грн до 10 000,00 грн. В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року залишено без змін.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. 25 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка Повалій О. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скарго, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року.
9. Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, від 15 грудня 2020 року у справі
№ 752/17832/14-ц, від 14 листопада 2019 року у справі № 522/3388/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 212/4216/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20, від 01 лютого 2023 року у справі № 185/10125/21, від 29 вересня 2022 року у справі № 212/1898/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 501/2645/17, від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24, від 01 вересня 2020 року у справі
№ 216/3521/16-ц.
Позиція Верховного Суду
10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
11. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
12. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
13. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
14. Ціна позову у цій справі становить 245 000,00 грн, яка станом на 01 січня
2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 250 = 832 000,00 грн).
15. Отже ця справа, виходячи з ціни позову, за загальним правилом належить до категорії справ, рішення у яких відповідно до пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
16. ОСОБА_1 посилається на підставу, передбачену підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення з такою ціною позову можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
17. Так, заявник зазначає, що дана справа важлива для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки вона фактично не відповідає усталеній в Дніпровському апеляційному суді практиці вирішення подібних справ в частині визначення суми відшкодування. Також ОСОБА_1 зазначає, що питання оцінки «актуальності» моральних страждань у випадках тривалого перебігу наслідків ушкодження здоров'я не може вирішуватися виключно з урахуванням дати первинного медичного огляду, без оцінки реального стану особи на момент розгляду справи.
18. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
19. Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, оскільки полягають у визначені конкретного розміру відшкодування моральної шкоди для кожного із позивачів та залежать від обставин у конкретній справі.
20. Касаційна скарга ОСОБА_1 також містить посилання на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу). Відповідно, Суд повинен оцінити такі доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
21. Щодо доводів про те, що справа має для заявника виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. На переконання Суду касаційна скарга не містить ґрунтовних доводів про те, що справа має виняткове значення для заявника.
22. Посилання у скарзі на те, що предметом даної справи є захист його основоположних особистих немайнових прав, зокрема права на відшкодування моральної шкоди, що значну частину своєї трудової діяльності позивач провів на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» і для нього є вкрай важливим справедливе вирішення питання щодо зобов'язань роботодавця перед ним, що він зазнав суттєвого погіршення свого здоров'я внаслідок профзахворювань, втратив працездатність, і це є незворотними змінами в його житті, що у свою чергу має глибоке особисте значення, не можуть бути оцінені судом як виняткові обставини, оскільки по своїй суті є тими обставинами, які враховуються (оцінюються) судом при визначені розміру відшкодування моральної шкоди.
23. Отже у цій справі обставин, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
24. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
25. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
26. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
27. Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
28. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, а підстав, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Судом не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої
статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокаткою Повалій Оленою Василівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Є. В. Синельников