26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 703/2348/24
провадження № 61-1312ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідачка), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокаткою Семенюк Ольгою Григорівною, на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом спільною сумісною власністю та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, -
Обставини справи
1. У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання майна об'єктом спільною сумісною власністю та поділ майна.
2. На обґрунтування позову зазначала, що 04 липня 2019 року між сторонами укладено шлюб. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. 10 травня 2023 року рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області шлюб між ними розірвано.
4. Під час перебування у шлюбі подружжя придбало автомобіль марки «ВМW», моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , модифікації (комплектації) М.
5. Після розлучення вирішити питання поділу спільного майна подружжя в добровільному порядку не вдалося. Натомість, їй стало відомо, що
ОСОБА_1 самовільно продав придбаний у шлюбі автомобіль без її згоди на вчинення цього правочину.
6. Дізнавшись про продаж автомобіля, вона звернулась до відповідача з проханням щодо компенсації їй половини вартості проданого транспортного засобу. Проте, відповідач відмовився віддати їй половину коштів від проданого автомобіля та повідомив, що частину з отриманих коштів він вже витратив на придбання собі іншого автомобіля марки «ВМW», моделі 330І, 2019 року випуску.
7. ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частки коштів, отриманих від продажу автомобіля марки «ВМW», моделі Х6 М, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , у розмірі 839 100,00 грн.
8. У ході розгляду справи ОСОБА_2 зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_1 1/2 частки коштів, отриманих від продажу автомобіля марки «ВМW», моделі Х6 М, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , у розмірі 633 856,50 грн. Та стягнути понесені витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі
3 000,00 грн.
9. У червні 2024 року ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка
Семенюк О. Г., подав зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.
10. На обґрунтування зустрічного позову зазначав, що в 2019 році
сторони зареєструвалися в програмі Green Card для того, щоб виїхати в США. Наміру створювати сім'ю у сторін не було. У травні 2021 року будь-які шлюбні стосунки між сторонами були припинені.
11. ОСОБА_1 з 2020 року винаймав квартиру для спільного проживання з ОСОБА_2 , що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 .
12. Під час Великодніх свят в 2021 році ОСОБА_1 з ОСОБА_2 посварилися, після чого він переїхав жити до квартири, яку йому подарувала бабуся ОСОБА_4 . Зазначав, що в цій квартирі ОСОБА_2 не проживала, проте у період з 27 лютого 2019 року по 16 квітня 2024 року вона мала зареєстроване місце проживання.
13. В серпні 2021 року ОСОБА_1 познайомився з іншою жінкою і з лютого 2022 року вони почали проживати як подружжя.
14. Таким чином, вважає, що всі шлюбні відносини між сторонами були припинені з травня 2021 року.
15. Після припинення шлюбних стосунків з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 викупив на аукціоні автомобіль марки «ВМW», моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . Автомобіль на момент придбання був суттєво пошкоджений і потребував капітального ремонту.
16. Дійна вартість автомобіля складала 21 460,00 доларів США. Оплата коштів за придбаний автомобіль здійснювалася ОСОБА_1 двома платежами на суму 10 671,00 та 1 472,00 доларів США.
17. Крім того, для того, щоб не виникли проблеми при розмитненні транспортного засобу, ОСОБА_1 передав кошти ОСОБА_2 в сумі 10 665,00 доларів США, які вона поклала на свій рахунок, та попросив її оплатити частину вартості автомобіля.
18. 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 за власні кошти оплатив митне оформлення автомобіля в сумі 220 000,00 грн та почав ремонт автомобіля, який також здійснював за власні кошти.
19. 29 березня 2022 року ОСОБА_1 поставив автомобіль на державний облік. Вартість зазначеного автомобіля становила 612 589,76 грн.
20. У подальшому, 28 червня 2022 року ОСОБА_1 продав спірний автомобіль за 49 000,00 грн.
21. Вважаючи, що спірний автомобіль був ним придбаний після припинення шлюбних стосунків з ОСОБА_2 , просив визнати автомобіль марки «ВМW», моделі Х6, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 особистою власністю ОСОБА_1 та визнати, що отримані від продажу цього автомобіля кошти в сумі 49 000,00 грн є його особистою приватною власністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
22. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 633 856,50 грн як компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «ВМW», моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , модифікації М, 6 338,57 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи, а всього 643 195,07 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю відмовлено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.
23. Судом першої інстанції прийнято до уваги, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали показання, посилаючись на інформацію, якою вони не володіли особисто, а лише зі слів ОСОБА_2 . Оскільки показання дають свідки, які безпосередньо не знайомі із правовідносинами сторін, між якими існує спір, суд відхилив їх як допустимі докази в межах наведеної справи.
24. Щодо показань свідка ОСОБА_7 , то суд вважав, що вона, як особа, яка проживає з ОСОБА_1 однією сім'єю, прямо зацікавлена в результаті розгляду справи, що ставить під сумнів об'єктивність її показів. Крім того, вона пояснила, що спільно з ОСОБА_8 вони почали проживати у 2022 році, в той час, як спірний автомобіль було придбано в кінці 2021 року.
25. Щодо показань свідка ОСОБА_9 , то повідомлення ним про обставини перевезення особистих речей ОСОБА_1 до іншої квартири не можуть свідчити про відсутність між сторонами інших стосунків, окрім дружніх, та про сталість цих стосунків.
26. Крім того, суд врахував надані ОСОБА_2 докази, що свідчать про спільний відпочинок сторін у справі та їх дочки за межами країни у серпні 2021 року, зокрема, інформацію про бронювання квитків, самих квитків, інформацію про страхування.
27. Надані сторонами відео, що були розміщені на інтернет-платформі «Ютуб», суд також відхилив як допустимі докази, вказавши, що спрямованість контенту залежить від мети блогу та його тематики. В ході розгляду справи сторони вказували, що ведення блогу здійснювалось з метою залучення аудиторії та подальшого отримання коштів від перегляду відео. А тому, встановити достовірність викладеної на відео інформації, зважаючи на його розважальний контент, не можливо.
28. Суд вважав, що відповідачем за первісним позовом не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, оскільки він не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту належності спірного автомобіля йому особисто, ураховуючи, що на момент його придбання сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
29. Судом не встановлено, а ОСОБА_1 не доведено, що автомобіль був придбаний, розмитнений та відремонтований за кошти, які не були спільним сумісним майном подружжя, що не може вважатися спростуванням презумпції спільності майна подружжя.
30. ОСОБА_2 надано платіжний документ, який підтверджує факт її участі у придбанні спірного автомобіля. Водночас, ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що ці кошти вона отримала від нього і вони належали особисто йому.
31. Крім того, суд врахував, що сукупний дохід ОСОБА_1 за десять років становив 155 891,40 грн.
32. Судом установлено, що ОСОБА_1 продав спірний автомобіль, продаж здійснив без згоди ОСОБА_2 , отримані від продажу кошти не використовував в інтересах сім'ї.
33. Суд зробив висновок про те, що спірний автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку із чим на користь ОСОБА_2 стягнув грошову компенсація вартості 1/2 його частини в сумі 633 856,50 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовив.
34. Смілянський міськрайонний суд Черкаської області зазначив, що право власності на спірний автомобіль виникло у сторін у момент його купівлі, при цьому те, що ОСОБА_1 здійснив державну реєстрації автомобіля на своє ім'я пізніше, не впливає на правовий режим цього майна.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
35. Постановою від 18 грудня 2025 року Черкаський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Семенюк О. Г., а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року - без змін.
36. Колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що наданий платіжний документ на суму 10 665,00 доларів США, підтверджує факт участі ОСОБА_2 у придбанні спірного автомобіля. Водночас, відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що ці кошти вона отримала від нього і вони належали особисто йому.
37. Суд апеляційної інстанції визнав доводи апеляційної скарги про те, що спільний автомобіль був придбаний ОСОБА_1 після фактичного припинення шлюбних відносин - безпідставними, оскільки лише 10 травня 2023 року рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 703/1596/22 шлюб між сторонами був розірваний. Аналіз змісту рішення про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, свідчить про те, що судом факт не проживання сторін з травня 2021 року не встановлено.
38. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, проте ОСОБА_1 здійснив його продаж іншій особі без згоди
ОСОБА_2 , як другого з подружжя, у зв'язку із чим на її користь підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 його частини в сумі 633 856,50 грн.
Узагальнені доводи касаційної скарги
39. 26 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокатка Семенюк О. Г., звернувся з касаційною скаргою, яка надійшла до Верховного Суду 02 лютого 2026 року, у якій просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
40. ОСОБА_1 , як на підставу касаційного оскарження, посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки такому доказу як переписці між позивачем та відповідачем в месенджері, чим суди не врахували правові висновки Верховного Суду про те, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, що викладені у постановах від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
41. Також ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме визнали недопустимими доказом покази свідка з тієї підстави, що свідок є дівчиною відповідача, в той час як свідчення свідка - доньки позивача визнав допустимими. ОСОБА_1 зазначає, що в практиці Верховного Суду відсутні чіткі критерії визнання показань свідка недопустимим доказом.
Щодо поновлення строку на касаційне оскарження
42. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови заявник отримала 25 грудня 2025 року.
43. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
44. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
45. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
46. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року складено 22 грудня 2025 року. Постанова надіслана судом - 23 грудня 2025 року. Забезпечено надання загального доступу до оскаржуваної постанови 25 грудня 2025 року.
47. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
48. Частина друга статті 390 ЦПК України передбачає, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
49. При вирішені питання про поновлення строку Судом враховано дати прийняття оскаржуваного судового рішення, складення повного тексту оскаржуваної постанови, надання загального доступу до оскаржуваної постанови, та подання касаційної скарги, а тому строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню відповідно до статті 390 ЦПК України.
Процесуальні передумови вирішення судом питання про відмову у відкритті касаційного провадження
50. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя
статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
51. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
52. Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина п'ята цієї ж статті).
53. За приписами частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
54. Із матеріалів касаційної скарги, аналізу змісту оскаржуваної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для виникнення сумнівів щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права.
Встановлені судами обставини
55. Сторони з 04 липня 2019 перебували у зареєстрованому шлюбі.
56. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 травня 2023 року у справі № 703/1596/22, яке набрало законної сили 07 червня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 000,00 грн щомісячно, починаючи з 28 червня 2022 року і по 02 грудня 2023 року включно.
57. Під час перебування сторін у шлюбі, відповідно до інвойсу від 04 листопада 2021 року № А083027 ОСОБА_1 купив в США автомобіль ВМW Х6, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , за 21 460,00 доларів США.
58. З наданої виписки по рахунку за період 01 травня 2021 року - 30 квітня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 18 жовтня 2021 року перераховано
10 665,00 доларів США за купівлю автомобіля НОМЕР_2, що відповідає VIN номеру, зазначеному в інвойсі.
59. 22 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатив 220 000,00 грн за митне оформлення авто ВМW Х6, НОМЕР_2, що підтверджується квитанцією № 60057180.
60. 21 березня 2022 року видано Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу автомобіля «ВМW», моделі Х6, VIN: НОМЕР_2 .
61. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 14 липня 2023 року та повідомлення Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області від 18 липня 2023 № 31/23-1602 автомобіль ВМW Х6, 2016 року випуску, легковий універсал, об'єм двигуна 2979 куб. см. був зареєстрований 29 березня 2022 року за ОСОБА_1 та 28 червня 2022 року вказаний автомобіль перереєстрований на іншу особу на підставі Договору купівлі-продажу, складеного в ТСЦ 8041 № 8041/2022/3243439 від 28 червня 2022 року.
62. Відповідно до консультації № 654/23 від 08 серпня 2023 року ПП «Ажіо» щодо визначення ринкової вартості колісного транспортного засобу ВМW Х6 М, 2016 року випуску, легковий універсал, з об'ємом двигуна 2979 куб. см., станом на 08 серпня 2023 року ймовірна ринкова вартість даного транспортного засобу могла б скласти 1 678 200,00 грн без урахування ПДВ, що в еквівалентні при курсі НБУ станом на дату оцінки 36,57 грн, становить 45 890,00 доларів США.
63. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 23 жовтня 2024 року № 39, складеного судовим експертом Старинець М. В., ринкова вартість автомобіля марки ВМW, моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , на момент проведення експертизи визначити не представляється можливим у зв'язку з відсутністю об'єкта дослідження, так як даний автомобіль продано. Середня ринкова вартість аналогічного транспортного засобу марки ВМW, моделі Х6, 2016 року випуску, на момент проведення експертизи складає 1 267 713,00 грн.
Позиція Верховного Суду
64. Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
65. Отже стаття 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
66. Зміст статей 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачає презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Відтак, ані дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити суду наявність права спільної сумісної власності на майно, яке було набуте у шлюбі, оскільки таке майно вважається таким, що належить подружжю, тобто власністю подружжя. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) виключно за одним із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
67. Водночас заінтересована особа не позбавлена можливості довести, що спірне майно хоча і було придбане у шлюбі, проте за особисті кошти такої особи. У випадку, якщо заява одного з подружжя, про те, що річ була куплена за її (його) особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається незмінною.
68. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
69. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
70. Суди встановили, що спірний автомобіль марки ВМW, моделі Х6, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , був об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки ОСОБА_1 не спростована презумпція спільності майна, набутого за час шлюбу.
71. ОСОБА_1 здійснив продаж спірного автомобіля без згоди позивачки, не визнавав її право на половину отриманих від продажу спільного майна коштів, тому на її користь підлягає стягненню грошова компенсація 1/2 вартості спірного автомобіля.
72. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 та від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19, Верховний Суд зазначає таке.
73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, на яку посилався заявник у касаційній скарзі, вирішуючи питання щодо використання електронних доказів у справі, зазначила: «Процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати».
74. У постанові від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 Верховний Суд зазначив, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Скрін-шоти з телефону та планшету, роздруківки з застосунку "Viber" є належними та допустимими доказами у справі, що досліджуються судами у їх сукупності з іншими доказами та яким має бути надана оцінка.
75. Водночас, Верховний Суд звертає увагу заявника, що немає висновку суду касаційної інстанції щодо обов'язкової оцінки таких доказів на користь позиції заявника. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили обставини справи на підставі оцінки у сукупності інших доказів.
76. Отже, доводи касаційної скарги щодо неврахування судами як доказів скрін-шотів з переписки у месенджері між сторонами у справі, не дають підстав для висновку про неврахування висновків Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційній скарзі.
77. Оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо порушення судами норм процесуального права, а саме визнання недопустимим доказом показань свідка з підстави його спільного проживання з відповідачем, Верховний Суд враховує, що у цій справі, суд першої інстанції не визнав показання свідка ОСОБА_7 - недопустимим доказом, а оцінив їх критично у зв'язку зі спільним проживанням свідка з ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, Верховний Суд відхиляє такі доводи заявника.
78. Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями у силу вимог статті 400 ЦПК України втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
79. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновків Верховного Суду, доводи касаційної скарзі не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права.
80. Отже касаційна скарга, подана на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, є необґрунтованою, тому наявні підстави, передбачених пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня 2025 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокаткою Семенюк Ольгою Григорівною, на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 серпня
2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об'єктом спільною сумісною власністю та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак О. М. Осіян Є. В. Синельников