26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 932/7437/23
провадження № 61-2089ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасевич Сергій Валерійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 , в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
- виділити ОСОБА_1 автомобілі «Nissan Leaf» та «Subaru Outback», будинок АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_2 магазин непродовольчих товарів під номером 2,
а також квартири під номерами 1 та
АДРЕСА_2 ;
- стягнути з позивача в корить відповідачки 337 030, 00 грн компенсації за відступ від реального розміру часток у праві спільного майна подружжя.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 05 червня 2025року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: виділено
у власність ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 8 945 000, 00 грн; враховано в розмір його частки грошові кошти
в сумі 2 726 800, 00 грн за відчужені ним автомобілі Chevrolet Camaro»,
«BMW 3 GT» та «Tesla Model S»; виділено у власність ОСОБА_1 : автомобіль «Nissan Leaf» 2014 року випуску вартістю 295 600, 00 грн; автомобіль «Subaru Outback» 2007 року випуску вартістю 242 100, 00 грн; квартиру АДРЕСА_2
вартістю 1 896 120, 00 грн; квартиру
АДРЕСА_2 вартістю 3 543 840, 00 грн; магазин непродовольчих товарів № 2 по АДРЕСА_2 вартістю 2 000 000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно в сумі 1 842 700, 00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 05 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: виділено
у власність ОСОБА_2 : квартиру
АДРЕСА_2 вартістю 1 896 120, 00 грн; квартиру АДРЕСА_2 вартістю 3 543 840, 00 грн; магазин непродовольчих товарів № 2 по АДРЕСА_2
вартістю 2 000 000, 00грн; врахувати в розмір частки ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 726 800, 00грн за відчужені ним автомобілі Chevrolet Camaro», «BMW 3 GT» та «Tesla Model S». Виділено у власність ОСОБА_1 домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 8 945 000, 00грн; автомобіль «Nissan Leaf» 2014 року випуску вартістю 295 600, 00 грн; автомобіль «Subaru Outback» 2007 року випуску вартістю 242 100, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості виділених часток при поділі майна подружжя
у розмірі 342 030, 00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
16 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку представник
ОСОБА_1 - адвокат Тарасевич С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року,
в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)
статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права
у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу
статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
В касаційній скарзі заявник підставою касаційного оскарження зазначає, зокрема, пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні), однак при цьому не конкретизує відносно якого саме висновку викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові необхідно відступити Верховному Суду.
Таким чином, наразі, заявником належним чином не виконані вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), з урахуванням роз'яснень викладених у цій ухвалі.
У разі подання уточненої касаційної скарги засобами поштового зв'язку копії уточненої скарги мають бути надані відповідно до кількості учасників справи.
У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі, до неї мають бути додані докази надсилання копії касаційної скарги листом з описом вкладення іншим учасникам справи, які не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний Суд.
Згідно частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог
статті 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарасевич Сергій Валерійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі № 932/7437/23 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення заявнику та/або її представнику копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян