26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 341/1540/25
провадження № 61-2129ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року, ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 грудня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генерального секретаря Ради Європи про дискримінацію всіх прав і свобод,
16 лютого 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року, ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 грудня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі № 341/1540/25.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі
і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом
і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.
За пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.
Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява
є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування
з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France,
заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21),
у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, що неприпустимо при оформленні процесуального документа.
Зокрема, заявник зазначає: «Суд злочинно диктаторський, комуністичний, радянський мусор».
Зазначене є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Такий виклад касаційної скарги є виявом неповаги до суду та учасників справи, а тому Верховний Суд констатує, що подання цієї скарги у цій редакції
є зловживанням заявником їх процесуальним правом, невиконанням обов'язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд
з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Отже, Верховний Суд визнає подання ОСОБА_1 касаційної скарги виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв'язку із чим скарга підлягає поверненню заявнику.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року, ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 листопада 2025 року, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 грудня 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі № 341/1540/25 вважати неподаною та повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян