26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 607/10707/24
провадження № 61-862ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на додаткову постанову Тернопільського апеляційного
суду від 30 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
19 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 855 200 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 75 000 грн майнової шкоди. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року,
повний текст якої складено 15 грудня 2025 року, апеляційну скаргу
Тернопільської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 травня
2025 року у частині стягнення моральної шкоди змінено, зменшено розмір моральної шкоди з 855 200 грн до 796 800 грн та викладено резолютивну частину
у наступній редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 796 800 грн на відшкодування моральної шкоди та 75 000 грн майнової шкоди. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін».
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хлєбнікова С. В., про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 7 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хлєбнікова С. В., про ухвалення додаткового судового рішення у частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 45 000 грн залишено без розгляду.
29 січня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку Головне управління Національної поліції у Тернопільській області подало касаційну скаргу, в якій просить додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від
30 грудня 2025 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Хлєбнікова С. В., про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області залишено без руху, запропоновано надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням обов'язкових підстав для касаційного оскарження. Зазначено строк виконання ухвали суду, попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року.
Крім того, у касаційній скарзі Головне управління Національної поліції
у Тернопільській області просить звільнити від сплати судового збору або розстрочити його сплату.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення.
Судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення або відмови ухвалити додаткове рішення, про вирішення питання розподілу судових витрат або встановлення порядку виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані з вимогами позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 (провадження № К/9901/21650/19)).
Враховуючи вищенаведене, відсутня процесуальна необхідність у розгляді клопотання Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про звільнення від сплати судового збору або розстрочення його сплати.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження додаткової постанови заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, 19 лютого
2020 року у справі № 755/9215/15-ц, 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18; постановах Верховного Суду від: 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17,
23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, 08 квітня 2020 року у справі
№ 922/2685/19, 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, 20 липня 2021 року
у справі № 922/2604/20,17 жовтня 2021 року у справі № 910/2158/23, 03 серпня 2022 року у справі № 520/10409/18, 31 травня 2023 року у справі № 707/2462/17,
18 жовтня 2023 року у справі № 591/542/19, 05 червня 2024 року у справі
№ 711/9608/15-ц, 05 березня 2025 року у справі № 161/170/24, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також указує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 137, 141 ЦПК України у поєднанні з принципами цільового використання бюджетних коштів (стаття 7 Бюджетного кодексу України) у справах, в яких стороною є державний орган, а стягнення витрат на правничу допомогу здійснюється безпосередньо з Державного бюджету України. Специфіка цієї справи полягає у тому, що судом апеляційної інстанції було покладено на Державу Україну за рахунок коштів Державного бюджету України тягар витрат, які є очевидно неспівмірними з обсягом фактично наданих послуг та складністю справи, так як послуги адвоката, вказані у звіті, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. Вважає, що є необхідність формування висновку Верховного Суду щодо неможливості стягнення з Державного бюджету України судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, якщо правова позиція адвоката була повністю ідентичною позиції у першій інстанції. У цій справі відзив на апеляційну скаргу є реплікою позовної заяви, що свідчить про відсутність додаткових зусиль та затрат часу. Стягнення сум з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України порушує баланс між приватним інтересом особи на відшкодування витрат та публічним інтересом щодо збереження бюджетної стабільності. Суди мають застосовувати більш суворий стандарт доказування реальності та необхідності витрат, якщо відповідачем є держава Україна (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Тернопільській області подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та майнової шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року.
Ухвалу про відкриття касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, а також іншим учасникам справи.
Роз'яснити учасникам справи № 607/10707/24 право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 18 березня 2026 року.
До відзиву необхідно додати докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник