23 лютого 2026року
м. Київ
справа № 697/662/23
провадження № 61-527ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним та скасування наказу, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,
У березні 2023 року керівник Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , в якому просив усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаського району Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом:
- визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 15 вересня 2017 року № 23-8409/14-17-СГ;
- скасування рішення державного реєстратора Гормаш С. І. від 09 жовтня 2017 року (індексний номер 37473473) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_2 ;
- повернення спірної земельної ділянки на користь Бобрицької об'єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 .
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні Бобрицькою сільською радою Черкаської області права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 шляхом її повернення на користь Бобрицької об'єднаної територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради Черкаської області. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
12 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме заявнику слід визначити розмір судового збору за вимогою майнового характеру (вартості земельної ділянки) та, з урахуванням сплаченого судового збору, в разі необхідності, доплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
05 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву на усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначив, що при поданні позовної заяви від 24 березня 2023 року було вказано ціну позову та додано довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 7122081900:01:001:1669 площею 2 га, сформованої автоматично з порталу Фонду державного майна України, відповідно до якої оціночна вартість земельної ділянки становить 29 986,25 грн. Сплачена сума судового збору в розмірі 12 883,20 грн при поданні касаційної скарги відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, вартість якої становить 29 986,25 грн.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA G?MEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 697/662/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко