19 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 909/161/13-г
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025
(Суддя - Максимів Т.В.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025
(Колегія суддів: Зварич О.В. - головуюча, Матущак О.І., Панова І.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Констанза"
про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні
у справі № 909/161/13-г
за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі виробничої філії "Калуська Теплоелектроцентраль-Нова"
до Комунального підприємства "Водотеплосервіс"
про стягнення заборгованості в сумі 9 402 622, 01 грн,
1. Відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013, суд задовольнив позов Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" заборгованість в сумі 9 402 622 грн. 01 коп. заборгованість, яка виникла з договору купівлі-продажу теплової енергії №44/5-82 від 15.10.2012 року. Вказане рішення залишене без змін, відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013.
2. На виконання рішення 05.07.2013 Господарський суд Івано-Франківської області видав відповідні накази № 839, 840.
3. 13.08.2013 старший державний виконавець міського відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області постановив відкрити виконавче провадження №39342342 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №839 від 05.07.2013, який станом на день постановлення цієї ухвали перебуває на примусовому виконанні у Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції.
4. 30.03.2017 суд постановив замінити сторону у виконавчому провадженні по справі №909/161/13-г - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на його правонаступника - Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль-Нова". 27.05.2025 Господарський суд Івано-Франківської області постановив замінити стягувача - Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль-Нова" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза".
5. 11.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" надійшла заява вх.№9869/25 про заміну боржника у виконавчому провадженні у справі №909/161/13-г (далі в тексті - Заява) з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради. Заява мотивована тим, що Господарський суд Івано-Франківської області 29.10.2024 здійснив заміну боржника КП "Водотеплосервіс" на КП "Калуська енергетична компанія" у справі № 909/786/23. Ця ухвала залишена без змін згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025. Відтак вказаним рішенням встановлене повне та безумовне правонаступництво КП "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради за зобов"язаннями Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 року у справі №909/161/13-г задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено боржника Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради у виконавчому провадженні №39342342 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 839 від 05.07.2013 року на його правонаступника Комунальне підприємство "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради.
7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 у справі №909/161/13-г залишено без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
8. До Верховного Суду від Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі №909/161/13-г та ухвалити нове рішення, яким передати заяву ТОВ "Костанза" про заміну сторони виконавчого провадження КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи №909/679/24 про банкрутство ТОВ "Костанза".
9. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:
9.1. Скаржник вказує, що при винесенні оскаржуваної ухвали та постанови судами було допущено грубі порушення основоположних принципів судочинства, гарантованих Конституцією України та Господарським процесуальним кодексом України.
9.2. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про заміну сторони у виконавчому провадженні, як і суд апеляційної інстанції мали первинно перевірити юридичний статус заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", яке виступає стягувачем у виконавчому провадженні №39342342.
9.3. Вказує, що судами неправильно застосовано ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та не було здійснено належної перевірки статусу ТОВ "Костанза" щодо відкритого провадження у справі про банкрутство.
9.4. Вважає, що суд повинен був з'ясувати наявність справи про банкрутство ТОВ "Костанза" до розгляду заяви по суті, і на підставі приписів ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства - передати відповідні матеріали до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа №909/679/24, для розгляду заяви у межах справи про банкрутство. Така бездіяльність суду порушує принцип правової визначеності, процесуальної економії та пріоритету спеціального закону.
9.5. Зазначає, що в порушення вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд не врахував преюдиційного характеру фактів, установлених у попередніх судових актах, які набрали законної сили. Суд був зобов'язаний приймати ці обставини без додаткового доказування, незалежно від правового статусу учасників справи.
9.6. Також Скаржник вказує, що судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано ч. 3 ст.22 Закону України «Про теплопостачання».
Відзиви
10. Від ТОВ «КОСТАНЗА» надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться аргументи щодо того, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
Заяви/клопотання
11. Від Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.
Розгляд касаційної скарги Верховним Судом
12. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.
13. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
14. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року у справі №909/161/13-г задоволено позов заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго". Стягнуто з КП "Водотеплосервіс" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" заборгованість в сумі 9402622 грн.01 коп. Стягнуто з КП "Водотеплосервіс" в доход бюджету судовий збір в розмірі 68820 грн.00 коп. за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - Господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва одержувача - УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача - 836014, ЄДРПОУ 37952250, код класифікації доходів - 22030001, назва коду класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року (головуючий суддя С.М. Бойко, суддів: Р.І. Марко, Г.Г. Якімець) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року в справі №909/161/13-г залишено без змін, апеляційну скаргу КП «Водотеплосервіс» без задоволення.
Як вбачається з наведених вище судових рішень у справі №909/161/13-г, предмет спору виник на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії № 44/5-82, згідно якого продавалася (передавалася) теплова енергія.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2024 року у справі №909/679/24 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Констанза", яке набуло статусу стягувача у справі № 909/161/13-г відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2025 року про заміну сторони виконавчого провадження (замінено стягувача Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль - Нова" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Костанза").
15. Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що за відсутності закріплення в імперативному порядку розгляду процесуальних питань судом, в межах якого перебуває справа про банкрутство, вирішення таких процесуальних питань, зокрема як заміна сторони у виконавчому провадженні, може відбуватись за загальними правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст.52, 334 ГПК України).
16. Предметом касаційного перегляду в цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) правонаступником відповідно до положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, правомірність розгляду зазначеної заяви поза межами справи про банкрутство стягувача.
17. Відповідно до положень частин 1-3 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1).
18. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (частина 2).
19. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3).
20. Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема в постанові від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц) вказувала на те, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції.
21. З огляду на таке Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04.11.2024 у справі №756/3328/20, у контексті визначення юрисдикції спору, в якому бере участь особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство дійшов, зокрема, таких висновків:
- норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог;
- передача справи до господарського суду на підставі частини 3 статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог;
- не є підставою для скасування рішень при апеляційному / касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком, якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
22. У цій справі рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року у справі №909/161/13-г задоволено позов заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго". Стягнуто з КП "Водотеплосервіс" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" заборгованість в сумі 9402622 грн.01 коп. Стягнуто з КП "Водотеплосервіс" в доход бюджету судовий збір в розмірі 68820 грн.00 коп. за наступними платіжними реквізитами: найменування суду - Господарський суд Івано-Франківської області, рахунок 31219206783002, назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва одержувача - УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача - 836014, ЄДРПОУ 37952250, код класифікації доходів - 22030001, назва коду класифікації доходів - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).
23. Верховний Суд вважає слушними доводи скаржника про неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 52 ГПК України та частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з огляду на таке.
24. Статтею 52 ГПК України врегульовано процесуальне правонаступництво. Так, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
25. При цьому статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
26. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
27. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
28. Положення наведених норм кореспондуються зі статтею 334 ГПК України, яка також передбачає, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
29. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
30. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Отже, для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
31. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина 2 статті 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 Цивільного кодексу України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
32. Водночас правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому воно може бути не тільки універсальним (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
33. Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Тобто це можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами, зокрема у договорі відступлення права вимоги.
34. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).
35. Зокрема, заміну сторони (боржника) матеріального правовідношення врегульовано положеннями статей 520-523 Цивільного кодексу України, якими передбачено заміну боржника у зобов'язанні шляхом вчинення правочину у формі, визначеній у статті 513 вказаного Кодексу (такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов'язання).
36. Як вбачається зі змісту Заяви та оскаржуваних судових рішень, ініціюючи питання про заміну боржника в цій справі, ТОВ "Костанза" не доводило наявність обставин універсального правонаступництва та / або переходу спірного в цій справі зобов'язання від КП "Водотеплосервіс" до КП "Калуська енергетична компанія" за укладеним між ними правочином.
37. Натомість ТОВ "Костанза" послалося на положення статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яка регулює умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання.
38. Відповідно до положень зазначеної статті зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам (частина 2).
39. У разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) (частина 3).
40. Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та / або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період (частина 4).
41. Учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв (частина 5).
42. Аналіз частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема використання конструкції "стає правонаступником", надає підстави для висновку, що законодавець передбачив у разі настання передбачених указаною нормою обставин безпосереднє набуття суб'єктом господарювання, якому надано в користування тощо цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, правового статусу правонаступника за відповідними борговими зобов'язаннями попереднього користувача (володільця) такого майна. При цьому за змістом вказаної норми перехід зазначених зобов'язань не обумовлений необхідністю вчинення учасниками певних додаткових дій (укладення договорів відступлення, надання згоди, визнання боргових зобов'язань новим користувачем (володільцем) відповідного майна та / або кредитором тощо).
43. Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" щодо передачі майна, що використовується для вироблення теплової енергії (об'єктів теплопостачання)" необхідність внесення відповідних змін до Закону зумовлена наявною практикою передачі об'єктів теплопостачання, у тому числі на підставі рішень органів місцевого самоврядування, від одного суб'єкта господарювання до іншого без визначення правонаступника боргів. Як правило, борги залишаються у попереднього користувача цим майном, у якого відсутні будь-які активи для погашення заборгованості перед постачальником природного газу. Новий користувач укладає договір на постачання природного газу, "напрацьовує" борги і майно знову передається іншому суб'єкту. В результаті таких рішень (щодо передачі майна) ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишається з боргами попереднього суб'єкта господарювання та обов'язком укласти договір на постачання природного газу з новим суб'єктом господарювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом", враховуючи положення антимонопольного законодавства.
44. Метою внесення відповідних змін (зокрема доповнення статті 22 Закону України "Про теплопостачання" частиною третьою) є встановлення того, що в разі припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з постачанням споживачам теплової енергії, передачі теплогенеруючого обладнання на підставі договору оренди, концесії, лізингу, управління тощо орган, який прийняв відповідне рішення, в обов'язковому порядку вирішує питання щодо погашення заборгованості такого суб'єкта перед енерго- та газопостачальниками.
45. З огляду на викладене Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20) (яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини 4 статті 300 ГПК України) виснував, що частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання вказаної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс тощо. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №640/7864/21, від 26.02.2025 у справі №909/786/23.
46. Так, у постанові від 26.02.2025 у справі №909/786/23 (на яку послалися господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях) Верховний Суд зазначив, що вказана норма права передбачає особливий вид правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування. Однією з умов цього виду правонаступництва є надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії. При цьому вагомим є визначення конкретних видів зобов'язань суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, якими є саме зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
47. З огляду на таке Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку про те, що вилучення міською радою об'єкта централізованого теплопостачання в одного комунального підприємства та передача цього майна іншому комунальному підприємству тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача за зобов'язаннями попереднього балансоутримувача цього майна, і таке правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо).
48. Також Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №909/786/23 зауважив, що при застосуванні частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" справедливим є поширення правонаступництва в частині боргових зобов'язань між суб'єктами, кінцевим власником яких є одна особа, оскільки в такому випадку загальний майновий стан суб'єктів, пов'язаних з одним кінцевим власником, залишається незмінним.
49. Погоджуючись із наведеними висновками щодо правильного застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", Верховний Суд вважає за необхідне врахувати їх під час вирішення цієї справи.
50. Водночас щодо мотивів задоволення господарськими судами Заяви в цій справі Верховний Суд наголошує, що згідно з усталеною правовою позицією (зокрема викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17) преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
51. Всупереч наведеному господарські суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково надали преюдиціального значення не лише фактичним обставинам, встановленим судовими рішеннями у справі №909/786/23 (щодо передачі комунального майна КП "Калуська енергетична компанія" згідно з рішенням Калуської міської ради №653 від 29.07.2021 та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія"), а також і висновкам господарських судів щодо правової оцінки таких обставин у контексті поширення дії частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні в зазначеній справі правовідносини в частині здійснення процесуального правонаступництва боржника у виконавчому провадженні.
52. Такі висновки господарських судів щодо наявності підстав для застосування положень вказаної норми саме до спірних у справі №909/786/23 правовідносин, хоча й стосуються КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія", проте не є достатньою підставою для аналогічного висновку про застосування їх до правовідносин, щодо яких вирішено спір у цій справі, а отже, й для задоволення Заяви.
53. Згідно з правовими висновками щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема викладеними у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №909/786/23, підставою для задоволення Заяви в цій справі має бути одночасне встановлення, зокрема, обставин щодо надання в користування КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради певного цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, яким користувалося саме КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, а також надання належної правової оцінки спірному боргу в контексті того, чи виник він внаслідок невиконання зобов'язань саме з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
54. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається встановлення (з урахуванням положень частини 4 статті 75 ГПК України) обставин лише щодо вилучення Калуською міською радою як засновником з господарського відання КП "Водотеплосервіс" із переданням у господарське відання КП "Калуська енергетична компанія", засновником якого також є Калуська міська рада, такого майна: теплових мереж, будівлі теплового розподільчого пункту, обладнання теплового розподільчого пункту. При цьому основним видом діяльності зазначених комунальних підприємств є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
55. Проте господарські суди не з'ясували, чи є перелічене майно цілісним майновим комплексом (індивідуально визначеним майном) саме з вироблення теплової енергії, тобто таким, що використовується для перетворення енергетичних ресурсів будь-якого походження на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підстави договору (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання") та / або чи передано КП "Калуська енергетична компанія" певні інші теплогенеруючі об'єкти (котельні тощо), які використовувало КП "Водотеплосервіс" з відповідною метою.
56. Наведені обставини є необхідною передумовою для вирішення питання правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", адже зміст зазначеної норми не надає підстав для висновку про поширення її на правовідносини, які виникають у зв'язку з переданням будь-яких (а не лише теплогенеруючих) об'єктів у сфері теплопостачання, зокрема тих, що використовуються лише для транспортування теплової енергії. Без їх встановлення висновок господарських судів про задоволення Заяви є передчасним.
57. За змістом рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року у справі №909/161/13-г, позов Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Комунального підприємства «Водотеплосервіс» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 44/5-82 (далі в тексті - Договір) в сумі 9 402 622 грн. 01 коп. було задоволено.
58. Господарський суд у зазначеному рішенні виходив із того, що за Договором продавець зобов'язується продавати (передавати) покупцю теплову енергію з теплофікаційною водою (надалі-теплову енергію), яка виробляється виробничо-структурним підрозділом - Виробничою філією Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" продавця, в потрібних покупцю обсягах відповідно до умов даного договору, а покупець зобов'язується купляти(приймати) теплову енергію в потрібних йому обсягах відповідно до умов даного договору та температурного графіку подачі теплоносія на житловий масив м. Калуша при розрахунковій температурі зовнішнього повітря - 20 град. С, що є невід'ємною частиною даного договору (Додатки №№1,1а), та своєчасно і в повному обсязі оплачувати її вартість згідно з умовами даного договору та виконувати інші умови, передбачені даним договором.
59. Тобто стягнутий у цій справі борг виник у зв'язку з невиконанням КП «Водотеплосервіс» зобов'язань з оплати придбаної ним теплової енергії як товарної продукції, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
60. Водночас положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено сингулярне правонаступництво саме за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
61. Згідно з положеннями статей 1, 7 Закону України "Про теплопостачання" до енергоносіїв віднесено органічне паливо, електроенергія, альтернативні джерела енергії та поновлювані види енергії, альтернативні джерела енергії (зокрема, енергія сонцю, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва). Натомість теплову енергію зазначеними положеннями Закону не віднесено до енергоносіїв.
62. За змістом зазначених норм Закону, теплова енергія виступає саме товарною продукцією, при виробництві, транспортуванні та постачанні якої використовуються енергоносії. Тобто в Законі України "Про теплопостачання" розмежовано поняття "теплова енергія" та "енергоносії", що не надає підстав для їх ототожнення при застосуванні норм зазначеного Закону.
63. З огляду на викладене господарські суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили, що стягнуте згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2013 року у справі №909/161/13-г боргове зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії передбачене частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
64. При цьому господарські суди також хибно послались у вказаному контексті на те, що наведене підтверджується обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі №909/786/23, адже за змістом, зокрема, постанови Верховного Суду від 26.02.2025 (на яку послалися господарські суди), предметом спору в зазначеній справі (на відміну від справи, що наразі розглядається) було стягнення з КП "Водотеплосервіс" вартості безпідставно набутого майна - природного газу.
65. Оскільки під час розгляду Заяви господарські суди не встановили, що судовими рішеннями в цій справі передбачено стягнення з КП "Водотеплосервіс" певної заборгованості саме з постачання енергоносіїв у розумінні Закону України "Про теплопостачання" (природного газу тощо), слід визнати помилковим висновок про наявність підстав для правонаступництва КП "Калуська енергетична компанія" щодо КП "Водотеплосервіс" у спірних правовідносинах.
66. Слід наголосити, що відсутність вирішення в межах цієї справи спору щодо стягнення з відповідача заборгованості саме за спожиті енергоносії виключає можливість правонаступництва між відповідними особами в спірних правовідносинах згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", тому є самостійною підставою для відмови в задоволенні Заяви (незалежно від встановлення наявності / відсутності обставин передання цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії від Комунального підприємства "Водотеплосервіс" до Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія").
67. З урахуванням такого, позаяк учасники справи під час касаційного перегляду справи, зокрема у касаційній скарзі або відзиві на касаційну скаргу, не посилаються на певні наявні у справі докази, які підтверджують наведені обставини щодо стягнення з КП "Водотеплосервіс" у межах цієї справи заборгованості саме за спожиті енергоносії в розумінні Закону України "Про теплопостачання", але не отримали правової оцінки господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд не вбачає передбачених статтею 310 ГПК України підстав для передання справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
68. Натомість Верховний Суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення про залишення Заяви без задоволення, адже встановлений згідно з судовими рішеннями попередніх інстанцій предмет спору та правова природа присудженої до стягнення заборгованості не надає підстав для висновку про правонаступництво відповідних осіб саме згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", посиланням на яку обґрунтовано Заяву.
69. При цьому Верховний Суд зауважує, що наявність частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не виключає можливість застосування загального механізму переведення боргу, встановленого зазначеними статтями Цивільного кодексу України, в правовідносинах, які не відповідають її предмету регулювання (зокрема коли новий суб'єкт набув окремі об'єкти, що не утворюють цілісного майнового комплексу теплопостачання, не здійснює діяльність з виробництва та постачання тепла, відсутня фактична та економічна тяглість діяльності тощо). Подібний висновок наведено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
70. Виходячи з викладеного та керуючись пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про залишення Заяви без задоволення.
71. Касаційну скаргу належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
72. Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом Заяви, апеляційним та касаційним переглядом постановленої за наслідками її розгляду ухвали, покладаються на заявника - ТОВ "Костанза", зважаючи на залишення Заяви без задоволення.
73. З ТОВ "Костанза" та користь скаржника підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, сплаченого за подання касаційної скарги, та судові витрати в сумі 2422,40 грн, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" з урахуванням частини 3 статті 4 зазначеного Закону щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду до суду процесуальних документів у електронній формі.
74. Сума зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, поданим відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 909/161/13-г скасувати.
3. Ухвалити нове рішення - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про заміну сторони виконавчого провадження, а саме заміну боржника Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради у виконавчому провадженні №39342342 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 839 від 05.07.2013 року на його правонаступника Комунальне підприємство "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради залишити без задоволення.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, офіс 1, ЄДРПОУ 39822094) на користь Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради (77300, Україна, Калуський р-н, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36894559) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий C.В. Жуков
Судді В.І. Картере
К.М. Огороднік