18 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 916/2463/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025
(головуючий - Богатир К.В., судді Богацька Н.С., Таран С.В.)
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025
(головуючий - Демешин О.А., судді Шаратов Ю.А., Демченко Т.І.)
у справі №916/2463/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ-БУД"
до Управління капітального будівництва Одеської міської ради
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради
про стягнення 13 808 070,04 грн,
1. У зв'язку із запланованим відрядженням судді Мамалуя О.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.01.2026.
Короткий зміст скарги
2. 18.07.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - Управління Одеської міськради, стягувач) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка обґрунтована неправомірними діями державного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту у виконавчому провадженні №51829566 з виконання наказу про примусове виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/2463/14.
3. 18.08.2025 року від Управління Одеської міськради надійшли додаткові письмові пояснення, якими скаржник змінив свої вимоги та просив суд скасувати арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в межах виконавчого провадження ВП № 51829566.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2023, залишеною без змін постановою Південно- західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025, скаргу Управління капітального будівництва Одеської міської ради, з урахуванням змін, викладених в додаткових поясненнях Управління капітального будівництва Одеської міської ради - задоволено. Скасовано арешт, накладений Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП № 51829566.
5. Судові рішення мотивовано тим, що наявність арешту грошових коштів боржника на банківському рахунку по виконавчому провадженню, яке на цей
час знищено у зв'язку із закінченням термінів зберігання, не забезпечує виконання судового рішення, а навпаки - перешкоджає здійсненню такого виконання, чим порушуються права управління щодо отримання належних йому грошових коштів, як за відкритим виконавчим провадженням, так і у добровільному порядку виконання боржником, тому такий арешт підлягає скасуванню судом, на підставі частини 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про закриття провадження у справі. У випадку відсутності підстав для закриття провадження у справі, відмовити у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
7. Скаржник зазначає, що судами не було враховано практику Верховного Суду, яка свідчить про те, що у разі оскарження відмови державного виконавця у скасуванні арешту, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.06.2025 у справі № 380/6165/24.
Скаржник вважає, що стаття 339-1 ГПК України вказує на право сторін звернутись зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця, але не передбачає подачі заяви про зняття арешту з майна чи грошових коштів у межах відповідної категорії процесуальних документів. Тому висновок, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції про те, що після зміни вимог скарги, вона розглядалася як заява про зняття арешту, в порядку ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", потребує уточнення.
Також, скаржник зауважує, що ч. 5 ст. 59 Закону "Про виконавче провадження" дійсно передбачає право власника або іншої заінтересованої особи звертатися до суду з вимогою про зняття арешту. Однак процесуальна форма, порядок подання та розгляду таких заяв визначаються не нормами ГПК України про скарги (ст. 339- 345-4 ГПК України), а загальними правилами подання процесуальних заяв до господарського суду, відповідно до вимог ГПК України. Отже, зміна предмета звернення з "скарги" на "заяву про зняття арешту" фактично виводить питання за межі процесуальних норм, що регулюють розгляд скарги, і потребує процесуальної оцінки щодо допустимості такої трансформації в межах однієї скарги.
Водночас, скаржник вважає неправомірними висновки судів про те, що наявність арешту перешкоджає виконанню рішення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Одеською міською радою подано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги та водночас, вказуючи на обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні процесуальні обставини, встановлені судом.
9. У червні 2014 року ТОВ ?ТТ-Буд? звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Управління Одеської міськради 13 808 070,04 грн збитків.
10. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2015, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі № 916/2463/14, позов ТОВ "ТТ-Буд" задоволено частково; стягнуто з Управління Одеської міськради на користь ТОВ ?ТТ-Буд? 13 808 040,04 грн збитків та 73 080 грн. судового збору, у задоволенні позивних вимог щодо стягнення 13 808 040,04 грн збитків солідарно з Департаменту фінансів Одеської міської ради - відмовлено.
11. 15.12.2015 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 - господарським судом видано судовий наказ щодо стягнення з Управління Одеської міськради на користь ТОВ "ТТ-Буд" 13 808 040,04 грн. збитків та 73 080 грн. судового збору
12. Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2016 рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2015 у справі №916/2463/14 скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ ?ТТ-Буд? про стягнення з Управління Одеської міськради та Департаменту фінансів Одеської міської ради 13 808 070.04 грн збитків; стягнуто з ТОВ ?ТТ-Буд? на користь Управління Одеської міськради 80 388 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 87 696 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги; доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
13. 08.04.2016 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 30.03.2016 - господарським судом видано судовий наказ щодо стягнення з ТОВ "ТТ-Буд" на користь Управління Одеської міськради 80 388 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 87 696 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
14. 08.04.2016 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Управління Одеської міськради про поворот виконання рішення суду.
15. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 заяву Управління Одеської міськради, в порядку ст.122 ГПК України, у справі №916/2463/14 задоволено частково; здійснено поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 у справі № 916/2463/14; стягнуто з ТОВ ?ТТ-Буд? на користь Управління Одеської міськради 13 881 120,04 грн, сплачених Управлінням Одеської міськради на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2015 у справі №916/2463/14; в решті заяви відмовлено.
16. На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 по справі № 916/2463/14 Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/2463/14. ТОВ ?ТТ-БУД? вказану ухвалу добровільно виконано не було.
17. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 04.08.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51829566. Постановою державного виконавця від 26.08.2016 накладено арешт на кошти, що належать боржнику: ТОВ ?ТТ-Буд?, в межах виконавчого провадження ВП № 51829566 .
18. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.09.2018, виконавчий документ наказ № 916/2463/14, в межах ВП № 51829566, повернуто стягувачу без виконання, на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України ?Про виконавче провадження?.
19. В подальшому, Управління Одеської міськради неодноразово зверталось до державної виконавчої служби та пред'являло до виконання наказ № 916/2463/14 виданий Господарським судом Одеської області 25.04.2016 на виконання ухвали від 25.04.2016, але постановами державного виконавця: Приморсього ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.11.2020, Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.12.2021, наказ про примусове виконання ухвали суду у справі №916/2463/14 від 25.04.2016 було повернуто стягувачу, на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
20. В подальшому, Управління Одеської міськради звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі № 916/2463/14 від 25.04.2016 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни (далі - Мельниченко А.В., приватний виконавець). Постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження ВП № 77112219 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14. Постановою приватного виконавця від 06.02.2025 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника ТОВ ?ТТ-Буд?.
Позиція Верховного Суду
21. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
24. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
26. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
27. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
28. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
30. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
31. Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
32. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
33. Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
34. Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинною на момент вчинення виконавчої дії, далі редакція Закону України № 606-ХІV) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом
35. Як встановлено судами, на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/2463/14.
36. ТОВ ?ТТ-Буд? ухвалу суду про поворот виконання судового рішення не виконано в добровільному порядку. Внаслідок чого постановою державного виконавця від 04.08.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51829566. Постановою державного виконавця від 26.08.2016, в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, накладено арешт на кошти, що належать боржнику - ТОВ ?ТТ-Буд?.
37. Згідно із частиною 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
38. Наказ з примусового виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 916/2463/14 в межах виконавчого провадження ВП № 51829566 виконано не було. Внаслідок чого Управління Одеської міськради неодноразово зверталось до державної виконавчої служби з заявами щодо виконання наказу № 916/2463/14, виданого Господарським судом Одеської області 25.04.2016, проте, такий наказ повертався відділами вищезазначених виконавчих служб без виконання, на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 37 Закону України ?Про виконавче провадження?, зокрема, з підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
39. Зважаючи на довготривале невиконання наказу в межах ВП № 51829566 Управління Одеської міськради звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі № 916/2463/14 від 25.04.2016 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни (далі - Мельниченко А.В., приватний виконавець). Постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження ВП № 77112219 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14. Постановою приватного виконавця від 06.02.2025 накладено арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника ТОВ ?ТТ-Буд?.
40. Судами також встановлено, що на даний час наявний арешт на рахунку боржника, накладений по виконавчому провадженню ВП 51829566, що робить неможливим виконання виконавчого документу (наказу Господарського суду Одеської області №916/2463/14 від 25.04.2016) в межах виконавчого провадження ВП № 77112219, відкритого приватним виконавцем Мельниченко А.В. з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/2463/14.
41. Також, суди вказували на те, що із пояснень Міністерства юстиції України на скаргу вбачається, що матеріали виконавчого провадження ВП 51829566 наразі знищено, у зв'язку із закінченням строків його зберігання, що робить неможливим скасування арешту інакше, ніж в порядку, передбаченому частиною 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, арешт може бути знятий за рішенням суду.
42. Разом з цим, підстави для зняття арешту визначено положеннями статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, зокрема, 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". 5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
43. Таким чином, суди, з урахуванням положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, яким встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, та з огляду на те, що Управління Одеської міськради уточнено вимоги скарги, з урахуванням яких Управління Одеської міськради просило зняти арешт з рахунку боржника в межах ВП № 51829566, яке перешкоджає здійсненню такого виконання в межах виконавчого провадження ВП № 77112219, чим порушуються права управління щодо отримання належних йому грошових коштів, як за відкритим виконавчим провадженням, так і у добровільному порядку виконання боржником, отже, у даному випадку, суди зробили обґрунтований висновок, що єдиною можливістю забезпечити належне виконання судового рішення та усунути перешкоди такого виконання є зняття арешту за рішенням суду.
44. Касаційним судом відхиляються доводи про те, що скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Касаційний суд зазначає, що судові рішення у справі прийнято господарським судом, а тому виконання таких судових рішень має відбуватись в порядку визначеному положеннями ст.ст. ст. 339- 345-4 ГПК України, обставин щодо приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження судами не встановлено, а касаційний суд позбавлений можливості встановлювати такі обставини, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України.
45. Крім того, касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про неврахування правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.06.2025 у справі № 380/6165/24. Так, як вбачається з судового рішення у справі № 380/6165/24 предметом спору у справі були вимоги адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльність Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо не зняття арешту з майна боржника ТОВ "Кристал-медіа" при поверненні виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням, зобов'язання Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти арешт з всього майна боржника. Водночас, як вбачається з обставин справи держаний виконавець вчиняв дії з виконання виконавчого напису нотаріуса. Тобто, справа, що розглядається Судом та справа № 380/6165/24 є різними за обставинами справи.
46. Крім того касаційний суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що суди помилково вказали на неможливість виконання рішення за наявності накладеного арешту за ВП № 51829566.
47. Так, частинами 1 та 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.
48. Пункт 77 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою правління Національного банку України від 29.07.2022 №163, передбачає норму про те, що надавач платіжних послуг платника під час дії документа про арешт коштів зупиняє видаткові операції за рахунком платника та арештовує всі надходження на його рахунок до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів.
49. Згідно з пункту 80 вказаної Інструкції кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів. Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за іншим документом про арешт коштів, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів відмовляє в прийнятті її до виконання відповідно до пунктів 12, 27 розділу I цієї Інструкції. Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого на кошти платника накладено арешт, виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
50. Отже, за наявності арешту на рахунку, в межах ВП № 51829566, приватний виконавець не має можливості виконати судове рішення, зважаючи на законодавчу заборону використовувати кошти арештованого рахунку.
51. Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
52. Конституційний Суд України, Верховний Суд, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначали таке:
- виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі № 1-7/2013);
- держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі № 3-368/2018(5259/18);
- саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Пункт 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Фуклев проти України", "Глоба проти України").
53. З урахуванням вищезазначеного касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про задоволення скарги Управління Одеської міськради та скасування арешту накладеного Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження ВП № 51829566, на грошові кошти, що перебувають на рахунку ТОВ ?ТТ-БУД?.
54. Згідно зі статтею 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
55. Суд зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
56. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень, отже, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
58. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів, наведених у касаційній скарзі, зазначає, що касаційну скаргу Міністерства юстиції України необхідно залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 у справі №916/2463/14 залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.08.2025 у справі №916/2463/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
Н.М. Губенко