18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 лютого 2026 року м.Черкаси Справа № 925/1419/25
м.Черкаси
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет Еко Енерджі", Кіровоградська область, Кропивницький район, смт.Нове, вул.Виставкова Перша, буд.33
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-Гермес", м.Черкаси, вул.Грушевського Михайла,95 кв.52
про стягнення 99315,84 грн неустойки,
без участі повноважних представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пеллет Еко Енерджі" звернулося в Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-Гермес" з вимогами про: зобов'язання здійснити поставку товару - лушпиння соняшникового у кількості 45,94 тон за договором поставки від 29.01.2025 №3; стягнення 99315,84 грн неустойки за прострочення строку поставки товару договором поставки від 29.01.2025 №3 у період з 24.04.2025 до 11.11.2025, а також відшкодування судових витрат.
Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання 06.01.2026.
До дня підготовчого засідання від учасників справи надійшли такі документи:
від позивача - 1) клопотання від 05.01.2026 (вх.суду №141/26 від 05.01.2026) про закриття провадження у справі в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити поставку лушпиння соняшникового у кількості 45,94 тон за договором поставки від 29.01.2025 №3; повернення позивачу з Державного бюджету України 1671,00 грн, як 50% сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 12.11.2025 №930 судового збору;
2) заява від 06.01.2026 (вх.суду №175/26 від 06.01.2026) про проведення підготовчого засідання без участі його представника із зазначенням про відсутність заперечень проти закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду справи по суті;
від відповідача - 1) відзив від 05.12.2025 (вх.суду №18258/25 від 08.12.2025) із запереченням проти задоволення позову, мотивованим здійсненням перерахування на рахунок позивача коштів за неотриманий товар (лушпиння соняшникове у кількості 45,94 тон) в сумі 179166,00 грн відповідно до платіжної інструкції від 28.11.20225 №3418;
2) заява від 06.01.2026 (вх.суду №177/26 від 06.01.2026) про проведення підготовчого засідання без участі його представника із зазначенням про відсутність заперечень проти закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду справи по суті.
06.01.2026 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 02.02.2026. Суд продовжив розгляд справи з вимогами про стягнення з відповідача про стягнення 99315,84 грн неустойки.
Проведення судового засідання відкладено на 18.02.2026.
18.02.2026 суд перейшов у стадію підготовки та прийняття рішення з його проголошенням 26.02.2026.
За результатами судового розгляду 26.02.2026 судом приєднано до справи вступну та резолютивну частину рішення без їх проголошення - відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пеллет Еко Енерджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БСД-Гермес" укладено договір поставки №3 від 29.01.2025.
ТОВ "Пеллет у спірних відносинах виступає як замовник, платник, одержувач, позивач, стягувач.
ТОВ "БДС у спірних відносинах виступає як постачальник, отримувач коштів, відповідач, боржник
На умовах договору відповідач зобов'язався поставити позивачеві у власність на його замовлення лушпиння соняшнику (товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість - п.1.1. договору.
Найменування, кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару визначаються сторонами у рахунках та видаткових накладних - п. 2.1. договору.
Покупець зобов'язався здійснити 100% передоплату партії товару на підставі рахунку-фактури постачальника протягом двох банківських днів з дати виставлення рахунку, шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок постачальника - п. 3.1. договору
Кількість товару визначається в рахунках на оплату та видаткових накладних на товар - п. 4.1. договору.
В розділі 5 договору сторони визначили умови постачання товару. Товар постачається протягом п'яти календарних днів з моменту отримання коштів. Адреса передачі товару (місце поставки) - Черкаський район с. Жаботин, вул. Підгірна, 36а - на умовах "ЕХW" склад постачальника (Правила Інкотермс-2020).
Відповідач надав позивачеві рахунок на оплату №23 від 16.04.2025 на 100 тонн лушпиння соняшнику на суму 390000 грн (з ПДВ).
17.04.2025 позивач перерахував відповідачеві 390000 грн відповідно до платіжного доручення №432.
Позивач вказує, що з видачею рахунку на оплату відповідач запропонував поставити позивачеві 100 тонн лушпиння соняшнику. Кінцевий строк поставки за твердженням позивача - сплинув 23.04.2025. в цей термін було передано лише 10,36 тонни лушпиння соняшнику відповідно до видаткової накладної від 18.04.2025.
В подальшому відповідач передав товар:
- 10,82 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №57 від 20.05.2025;
- 10,46 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №59 від 28.05.2025;
- 11,06 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №70 від 20.08.2025;
- 11,36 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №73 від 04.09.2025;
На момент звернення з позовом залишок об'єму непоставленого товару складає 45,94 тонни на суму 179166 грн.
Позивач заявляє, що відповідач не забезпечив передачу всього об'єму товару, в зв'язку з чим він звернувся до відповідача з вимогою повернення передоплати.
Ухилення відповідача від повернення передоплати за товар стало причиною звернення позивача з позовом в господарський суд Черкаської області за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій.
Представник позивача вимоги підтримав. Після звернення з позовом відповідач перерахував суму передоплати на рахунок позивача і позивач відкоригував вимоги. Суд продовжив розгляд справи з вимогами про стягнення санкцій (99315,84 грн неустойки).
Відповідач вимоги заперечив. Подано письмовий відзив на позов. Відповідач просить в позові відмовити повністю.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ, суб'єктами господарювання на ринку сільськогосподарського збіжжя України.
Місце проведення господарської діяльності сторін станом на 2025 рік відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено наступне: зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відносини поставки є різновидом купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (п.2 ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України).
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч.2 ст.664 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 668 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.675 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Відповідно до розділу 5. Умови поставки та приймання-передачі товару (а.с. 11) договору поставки №3 від 29.01.2025, укладеного між сторонами, передбачено, що товар поставляється на умовах вивезення транспортом покупця (позивача) зі складу продавця (відповідача) - самовивіз. Графік постачання товару, вимоги позивача щодо строків постачання товару - договором не обумовлені. Відвантаження товару проводилось з технічної території відповідача - вул. Підгірна, 36а с. Жаботин - при прибуття транспорту позивача під завантаження.
- 10,36 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №54 від 18.04.2025;
- 10,82 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №57 від 20.05.2025;
- 10,46 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №59 від 28.05.2025;
- 11,06 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №70 від 20.08.2025;
- 11,36 тонни лушпиння соняшнику по видатковій накладній №73 від 04.09.2025 (а.с. 15-19);
при цьому 20.06.2025, 24.07.2025, 11.08.2028 позивач звертався до відповідача з вимогою повернути зайво перераховані кошти - 266604 грн (з ПДВ) (а.с. 20, 21, 22, 26-27), але в серпні та вересні 2025 направляв вантажний транспорт до відповідача для отримання товару за договором (та отримав товар); а вже 11.11.2025 звернувся з претензією про поставку товару та стягнення неустойки (а.с. 23), а вже 16.11.2025 звернуся в суд з позовом з вимогами про стягнення 45,94 тонни лушпиння соняшнику та 99315,84 грн неустойки (а.с. 1-5). В діях позивача вбачаються ознаки зловживання правом, що є неприпустимим.
При цьому позивач не підтвердив відмови відповідача в відвантаженні чи передачі позивачеві товару (лушпиння соняшникового) на своєму складі продукції.
Спору по кількості, якості, вартості переданого товару між сторонами немає.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (ч.1 ст.678 Цивільного кодексу України).
Спірний договір поставки товару №3 не врегульовує послуг перевезення товару покупцем.
Позивач зазначив, що в серпні та вересні 20205 направив на адресу відповідача листи-претензії щодо повернення надмірно сплачених коштів за договором №3 в сумі 266604 грн. Але позивач не надає доказів направлення письмових вимог відповідачеві про відвантаження товару чи узгодження графіку відвантаження товару на замовлення позивача.
В матеріалах справи відсутні оформлені належним чином, складені за участю представників замовника та постачальника акти про графік відвантаження товару, замовлення позивача на відвантаження товару тощо.
Також, господарський суд вважає за необхідне додатково зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Сторони стверджують, що між ними були погоджені базисні умови поставки: ЕХW, "франко-завод постачальника". Відповідно до Інкотермс 2020 (… назва місця), продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо).
Як зазначає відповідач, протягом періоду квітня-вересня 20205 він здійснив відвантаження товару в замовлений позивачем автомобільний транспорт по факту прибуття вантажівок під завантаження на підприємство відповідача. В інші період позивач з вимогами про відвантаження товару до нього не звертався, транспорт під завантаження не поставив, відмов у завантаженні транспорту відповідач не робив.
Господарський суд зазначає, що з наявних матеріалів справи та наданих сторонами доказів не вбачається, що продавець зобов'язаний доставити товар або передати товар у місцезнаходженні позивача/покупця. Таким чином, відповідно до ч.2 ст.664 Цивільного кодексу України; обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.668 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, ризики неотримання товару за умовами договору поставки №3 від 29.01.2025 несе саме позивач з моменту направлення відповідачеві вимоги про відвантаження товару.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано належних, достатніх та достовірних доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилився від відвантаження товару на вимогу позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача 99315,84 грн неустойки при ухиленні відповідача від відвантаження товару (лушпиння соняшникового) є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд має здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат. Належить повернути позивачу з Державного бюджету України 1671,00 грн - як 50% сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 12.11.2025 №930 судового збору - за заявою про закриття провадження в частині вимог; з огляду на відмову в задоволенні решти позову понесені витрати покладаються на позивача та не стягуються.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелле Еко Енерджі" (25014, селище Нове Кропивницького району, вул. Виставкова Перша, 33, код ЄДРПОУ 44013312) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-Гермес" (18001, м. Черкаси, вул.Грушевського,95, кв.52, код ЄДРПОУ 39126709) про стягнення 99315,84 грн неустойки - відмовити повністю.
Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Пелле Еко Енерджі" (25014, селище Нове Кропивницького району, вул. Виставкова Перша, 33, код ЄДРПОУ 44013312) з Державного бюджету України 1671,00 грн - як 50% сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 12.11.2025 №930 судового збору.
Оригінал платіжної інструкції залишити в матеріалах справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено і підписано 26.02.2026
Суддя Г.М.Скиба