8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3711/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Вартових Неба, буд. 55-А) в інтересах держави, в особі 1. Харківської обласної ради (61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64) 2. Північно-Східного офісу Держаудитслужби (61002, м. Харків, м-н. Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під, 10 пов.) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35)
до 1. Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (61019, м. Харків, вул. Врубеля, 42-А), 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолабтест" (63421, Харківська обл., с. Бірки, вул. Набережна, буд. 52)
про визнання недійсними договору та стягнення 6329614,96 грн.
за участю представників:
прокурор - Хряк О.О.;
позивача 1, 2 - не з'явився;
відповідача 1 - не з'явився;
відповідача 2 - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолабтест", в якій просить суд:
- визнати недійсним договір про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116, укладений між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (код ЄДРПОУ 02003617) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Біолабтест" (код за ЄДРПОУ 41685956).
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолабтест" (код за ЄДРПОУ 41685956) на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (код ЄДРПОУ 02003617) 6329614,96 грн., а з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (код ЄДРПОУ 02003617) одержані ним за рішенням суду 6329614,96 гривень стягнути в дохід держави.
Прокурором у позовній заяві заявлено клопотання: 1) про залучення до участі у справі третю особу - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету; 2) про витребування в Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2024 №70/25-р/к у справі №3/01-55-19 та документів, що стали підставою для його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
25.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (вх. №27009), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.11.2024 об 11:40. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35). Клопотання прокурора про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у строк протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали належним чином засвідчені копії рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2024 №70/25-р/к у справі №3/01-55-19 та документів, що стали підставою для його прийняття.
11.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Північно-Східного офісу Держаудитслужби зареєстровано додаткові пояснення у справі (вх. №28387), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В поясненнях зазначено, що виходячи з того, що за результатом проведення процедури закупівлі №UA-2018-07-11-000778-с було укладено та виконано договір, звіт про виконання якого оприлюднено в електронній системі публічних закупівель "ProZorro" 02.11.2018, підстави для проведення моніторингу, зазначеної у позові закупівлі, передбачені статтею 8 Закону №922-VIII та для вжиття заходів цивільно - правового характеру, у Північно-східного офісу Держаудитслужби відсутні. Враховуючи вищевикладене, Північно-східний офісі Держаудитслужби повідомляє, що перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі, зазначеної у позові по закупівлі №UA-2018-07-11-000778-с, не проводились. Надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Шевченківською окружною прокуратурою Харківської області та зазначених в позовній заяві по справі, не вбачається за можливе.
13.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зареєстровано заяву на виконання ухвали від 05.11.2024 (вх. №28619, 28627, 28632) разом із доданими до неї документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи. Разом з тим, у поданій заяві третя особа просить суд розгляд справи №922/3711/24 здійснювати у закритому судовому засіданні.
20.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №29229), в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю та звертається з заявою про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, в якій просить суд усі судові засідання проводити в режимі відеоконференції з використанням представником відповідача КНП ХОР "ОГВВ" власних технічних засобів, електронна пошта ВКЗ ІНФОРМАЦІЯ_1, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень у вказаній заяві по суті справи зазначено, що відповідно до договору №116 від 04.09.2018 здійснено поставку всього обладнання, що підтверджується доданими до відзиву видатковими накладними. Для визнання недійсним правочину на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, у відкритих торгах брали участь лише два суб'єкта господарювання. Матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти.
Прокурором також не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, як і не надано доказів того, що товар за договором про закупівлю був поставлений за завищенням цін або того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів. Крім того, умови оспорюваного договору були виконані його сторонами у повному обсязі у жовтні 2018 року, що не заперечується жодною із сторін спору. Доказів невідповідності кількості, вартості або якості поставленого ТОВ "Біолабтест" товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов договору про закупівлю, як підстави для висновку про посягання особою на суспільні, економічні основи держави і суспільства за наслідками його укладення, матеріали справи не містять. Таким чином, прокурор не довів підстав, з якими пов'язано визнання оспорюваного правочину як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільству в розумінні статті 228 ЦК України, та визнання його недійсним.
Зазначено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина 2 статті 52). Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур.
Вказано, що в даному випадку слід враховувати спосіб захисту порушених прав держави в порядку статті 216 ЦК України, на яку посилається прокурор в позові. Системне тлумачення абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України свідчить, що законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; правила абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція. ТОВ "Біолабтест" виконало, а КНП ХОР "ОГВВ" прийняв товар за договором поставки на зазначену прокурором суму без зауважень. Відповідно прийнятий товар оплачений, що підтверджується наданою до матеріалів справи інформацію про транзакцію. Оскільки прокурор не ставить під сумнів факт поставки товару, то відповідно в рамках двосторонньої реституції постачальник повинен отримати компенсацію вартості поставленого товару у розмірі на момент відшкодування (з урахуванням обставин користування майном у період з 2018 по 2024 роки). Стверджує, що обраний прокурором спосіб захисту прав у цій справі є неефективним, адже повернення до державного бюджету грошових коштів за поставлений товар при застосуванні наслідків недійсності правочину, не звільняє замовника від обов'язку відшкодуванням вартості товару, який використовувався протягом 6 років. При цьому, існує обґрунтоване припущення того, що вартість цієї компенсації буде більшою, ніж та, що вже сплачена за оспорюваним договором. Вказане, у свою чергу, буде мати наслідком не захист інтересів щодо яких заявлено позов, а їх порушення.
В обґрунтування заявлених вимог щодо застосування наслідків недійсності договору, прокурор зазначає лише, що в бюджет повернуться грошові кошти за фактично сплачений товар. Однак прокурор не доводить обставин нераціональності використання коштів та економічну доцільність такого позову, з урахуванням того, що публічний інтерес на закупівлю медичного обладнання у разі задоволення позову залишиться незадоволений та потребуватиме подальшого витрачання бюджетних коштів для проведення повторної публічної закупівлі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 заяву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції (вх. №29229 від 20.11.2024) задоволено. Призначено проведення підготовчого судового засідання на 26.11.2024 об 11:40 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.
25.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №29622), в якій прокурор заперечує проти позиції відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву та підтримує позовні вимоги, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень у вказаній заяві по суті справи зазначено, що узгодивши свою поведінку та пропозиції конкурсних торгів, ТОВ "Біолабтест" та інший учасник закупівлі - ФОП Чигрин Т.А. усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції". У результаті такої узгодженої поведінки під час участі в торгах не було дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Як наслідок прокурором на підставі частини 1 статті 215, частини 1 статті 203 і частини 3 статті 228 ЦК України заявлено вимоги про визнання недійсним договору про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Біолабтест" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолабтест" на користь Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" 6329614,96 грн., а з Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" одержані ним за рішенням суду 6329614,96 грн. стягнути в дохід держави.
При цьому, ураховуючи наявність умислу лише у ТОВ "Біолабтест", як сторони оспорюваного договору, одержані ним за цим правочином 6329614,96 грн. на підставі частини 3 статті 228 ЦК України необхідно повернути іншій стороні договору, а з неї - стягнути в дохід держави. Зазначено, що оголошуючи проведення відкритих торгів, КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" мало на меті не просто задовольнити потребу в закупівлі товару, а здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера. Порушення ТОВ "Біолабтест", законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси в державі і суспільстві. Через вчинення ТОВ "Біолабтест" та ФОП Чигрин Т.А. антиконкурентних узгоджених дій, змагання між зазначеними суб'єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб'єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.
Враховуючи, що конкуренція у торгах була усунута, відповідач-1, не будучи обізнаним про поведінку відповідача-2, не мав альтернативи у виборі переможця закупівель та уклав оспорювані договори з учасником, що діяв недобросовісно. Позов з посиланням на частину 1 статті 215, частину 1 статті 203, частину 3 статті 228 ЦК України обґрунтований тим, що порушення відповідачем-2 законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі. Підставою позову стало порушення вимог антиконкурентного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Саме ці порушення призвели до спотворення результатів тендеру та порушення інтересів держави і суспільства. І саме ця підстава визначена прокурором у позові для визнання недійсними договору. Саме недодержання вимог закону, а не наявність чи відсутність збитків, обумовлює недійсність правочину.
Прокурором у позовній заяві зазначено, що загроза порушення державних інтересів полягає у потенційно неефективному використанні бюджетних коштів через порушення засад здійснення закупівель, відсутність максимальної економії та ефективності та порушення замовником добросовісності користуватися своїми правами, визначеними цим Законом при оцінці тендерної пропозиції учасників. У зв'язку із тим, що неправомірна поведінка вказаного товариства не може мати правомірного наслідку, прокурор оспорює дійсність правочинів (рішення тендерного комітету та договору) з підстав їх невідповідності інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - товариства. При цьому, на думку прокурора, застосування до ТОВ "Біолабтест" адміністративно-господарських санкцій не впливає на можливість застосувати наслідки недійсності правочинів. Крім того, зазначено, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 виклав висновки щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 в задоволенні заяви третьої особи про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні відмовлено з наведенням детальних мотивів та обґрунтувань на підставі статті 8, 42, 233-234 ГПК України. Разом з тим, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, відкладено підготовче засідання на 17.12.2024 о 12:20 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025 о 12:30 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 відкладено судове засідання на 28.01.2025 об 11:20 на підставі статті 216, 232, 233 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 повернуто до розгляду справи №922/3711/24 в підготовче провадження. Зупинено провадження у справі №922/3711/24 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення. Також, зазначено про необхідність учасникам справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
01.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача - 2 зареєстровано клопотання (вх. №10724, 11560), в яких просив суд надати матеріали справи для ознайомлення в електронному кабінеті системи Електронний суд по справі №922/3711/24.
29.05.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача - 2 зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №12938), в якому просить суд поновити строк для подання відзиву, долучити відзив до справи та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
06.01.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова зареєстровано клопотання (вх. №281), в якому зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Об'єднаною палатою Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 оприлюднено 23.12.2025. Відтак, просить суд поновити провадження у справі №922/3711/24.
07.01.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" зареєстровано клопотання (вх. №475), в якому зазначено, що Об'єднаною палатою КГС ВС розглянуто справу №922/3456/23, за наслідком розгляду прийнято рішення, яке повністю підтверджує позицію КНП ХОР "ОГВВ". Враховуючи викладене, просить поновити провадження по справі, розгляд справи проводити за відсутності представника КНП ХОР "ОГВВ".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2026 клопотання Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх. №281 від 06.01.2026) та Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" (вх. №475 від 07.01.2026) задоволено. Провадження у справі №922/3711/24 поновлено. Підготовче засідання призначено на 20.01.2026 о 10:30. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення, з урахуванням постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 дослідивши матеріали справи, врахувуючи, що станом на дату подання відзиву на позовну заяву та проведення судового засідання ТОВ "Біолабтест" не зареєстровано "Електронний кабінет" в ЄСІТС відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України в обов'язковому порядку та не наведено обґрунтування щодо неможливості виконання такого обов'язку, відзив на позовну заяву (вх.№12938 від 29.05.2025) залишенню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України. Разом з тим, враховуючи, що судом надано сторонам достатньо часу для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, з огляду на принцип розумності строків розгляду справи, суд дійшов висновку, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, а тому керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України, статтями 183, 232, 233 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2026 об 11:30.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2026 відкладено судове засідання на 17.02.2026 об 13:20 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.
Прокурор у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. При цьому про дату, час та місце судових засідань повідомлені судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21).
Матеріали справи свідчать, що копії ухвал Господарського суду Харківської області із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету, зокрема, позивачів - 1, 2 та відповідача - 1, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до їх зареєстрованих Електронних кабінетів.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи, що відповідачем - 2 не було зареєстровано Електронний кабінет в ЄСІТС відповідно до частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення вказаного учасника справи про розгляд даної справи, копії процесуальних документів із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які було повернуто на адресу суду з довідками відділення поштового зв'язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок в постановах Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/3711/24 було оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. При цьому явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася та судом створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши прокурора, суд встановив наступне.
Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.
Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.
Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відтак, звернення до суду з позовом та пред'явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 дійшла таких висновків: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 143 Конституції України місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
Відповідно до пунктів 16, 17, 18, 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції районних і обласних рад належить затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку, підготовки територіальної оборони та населення України до участі в русі національного спротиву відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; розгляд прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до рішення обласної ради від 07.06.2018 №724-VII "Про припинення комунальних закладів охорони здоров'я, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом перетворення у комунальні некомерційні підприємства" КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" перетворено з КЗОЗ Обласний госпіталь ветеранів війни.
Відповідно п. 1.3. Статуту КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" це підприємство належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.
Пунктом 1.4. Статуту передбачено, що органом, що здійснює управління майном підприємства, є Харківська обласна рада.
Пунктом 1.9. Статуту передбачено, що підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Підприємство вноситься до реєстру неприбуткових установ та організацій у порядку, визначеному чинним законодавством.
Пунктом 6.2. Статуту передбачено, що майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області і закріплено за ним на праві оперативного управління.
Згідно з пунктом 6.10 Статуту передбачено, що підприємство може отримувати кошти за рахунок державних та місцевих програм, субвенцій, договорів про медичне обслуговування населення, укладених із головними розпорядниками бюджетних коштів та з інших джерел, передбачених цим Статутом та чинним законодавством.
Пунктом 6.12. Статуту передбачено, що підприємство має право отримувати фінансову підтримку з обласного бюджету.
Також, в формі річного плану закупівель на 2018 рік КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" (опубліковано 11.07.2018, ідентифікатор UA-P-2018-07-11-002481-b) зазначено розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувану вартість закупівлі 6349006 грн. та зазначено код економічної класифікації видатків (КЕКВ): 3210 - Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
З огляду на вказане, прокурором зазначено, що у спірних правовідносинах - Харківська обласна рада має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів. У свою чергу, договір про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116 укладено за наслідками проведеної КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" закупівлі, його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Отже, Харківська обласна рада є засновником КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" і представником інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, а тому вона є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Також, відповідно до частини 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина 1 статті 8 Закону).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення)
Згідно з п.п. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Таким чином, Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.
Згідно з пунктом 7 Положення передбачено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. Одним із таких органів є Північно-Східний офіс Держаудитслужби, який наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю по Харківській області, в тому числі по м. Харкові.
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог абз. частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 16.07.2024 №55-106-3964вих-24 повідомила Харківську обласну раду про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116 за наслідками тендеру, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Біолабтест". При цьому, вказаним листом витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
Також, листом від 30.07.2024 №01-43/2012 Харківською обласною радою повідомлено, що останньою направлено відповідний запит до КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" та надано окружній прокуратурі відповідь, що надійшла до обласної ради. В свою чергу, у листі КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" від 24.07.2024 №5341/01-43 зазначено про відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Матеріали справи свідчать, що Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова листом від 16.07.2024 №55-106-3964вих-24 проінформувала Харківську обласну раду, що окружною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру, а саме звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про закупівлю у випадку не вжиття відповідних заходів уповноваженим органом.
Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова відповідно до абз. 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 17.06.2024 №55-106-3966вих-24 повідомила Північно-Східний офіс Держаудитслужбу про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116 за наслідками тендеру, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ "Біолабтест". Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
Згідно листа від 22.07.2024 №202031-17/3232-2024 Північно-Східним офісом Держаудитслужби вказано, що у зв'язку із оприлюдненням в електронній системі публічних закупівель звіту про виконання договору в нього немає правових підстав для здійснення моніторингу закупівлі, проведеної КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни". Також, Офісом не проводилися заходи державного фінансового контролю, якими була б охоплена вищевказана закупівля.
Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова листом від 17.06.2024 №55-106-3966вих-24 проінформувала Північно-Східний офіс Держаудитслужби, що окружною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру, а саме звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про закупівлю у випадку не вжиття відповідних заходів реагування уповноваженим органом.
Прокурором зазначено, що наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської обласної ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується: 1) наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту; 2) органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі позивачів.
Щодо суті спору, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи убачається, що Комунальним закладом охорони здоров'я обласний госпіталь ветеранів війни (на теперішній час та надалі по тексту назва - КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни") 11.07.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі товарів "код ДК 021:2015 - 33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (ендоскоп, прилад для вимірювання електролітів, устаткування відеоендоскопічне)" (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-07-11-000778-c), посилання https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-07-11-000778-c. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 6.349.006,00 грн.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ТОВ "Біолабтест" та ФОП Чигрин Тетяна Анатоліївна, що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція ТОВ "Біолабтест" - 6329614,96 грн., а ФОП Чигрин Т.А. - 6347000,00 грн.
Враховуючи, що економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "Біолабтест", електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Рішенням тендерного комітету КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни", оформленим протоколом його засідання №160 від 21.08.2018, вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію ТОВ "Біолабтест", яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 6329614,96 грн. У зв'язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
Матеріали справи свідчать, що 04.09.2018 між КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" (далі - покупець) та ТОВ "Біолабтест" (далі - постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів №116 (далі - договір), згідно з умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити товар на умовах визначених цим договором, а покупець забезпечити приймання та оплату товару "код ДК 021:2015-33190000-8 - Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (ендоскоп, прилад для вимірювання електролітів, устаткування відеоендоскопічне)" згідно видаткової накладної, у строки (терміни) і за цінами згідно з положенням цього договору та специфікації.
Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума договору встановлюється у розмірі 6329614,96 грн., у тому числі ПДВ - 414086,96 грн.
Згідно з пунктом 2.3 договору передбачено, що ціни на товар визначаються постачальником в специфікації (додаток 1). Ціна поставленого товару, яка узгоджена сторонами, з моменту укладання до остаточного виконання договору, зміні не підлягає.
Відповідно до п.п. 2.2., 2.5 договору оплата за договором здійснюється після отримання покупцем товару у повній комплектації, а також інших документів, що передбачені цим договором та чинним законодавством України, згідно видаткової накладної та за умови отримання покупцем бюджетних коштів, по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки проводяться шляхом оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної протягом 20 банківських днів з моменту його отримання за наявності фінансування. Покупець може на підставі постанови Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" здійснити попередню оплату товару протягом десяти календарних днів з дати надання рахунку-фактури на оплату товару.
25.09.2018 між покупцем та постачальником укладено додаткову угоду №1 до договору №116 від 04.09.2018, в якій у зв'язку зі зміною найменування та банківських реквізитів замовника, внесено зміни до преамбули та розділу "XIII. Місце находження та банківській реквізити сторін" щодо назви та реквізитів замовника".
19.10.2018 між покупцем та постачальником укладено додаткову угоду №2 до договору №116 від 04.09.2018, згідно якої пункт 2.5 викладено в наступній редакції: "Розрахунки проводяться шляхом оплати поставленого товару на підставі видаткової накладної протягом 20 банківських днів з моменту його отримання за наявності фінансування. Покупець може на підставі постанови Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" здійснити попередню оплату товару протягом десяти календарних днів з дати надання рахунку-фактури на оплату товару. Сума попередньої оплати складає 6099998,31 грн. на строк не більше трьох місяців".
Додатковою угодою №3 від 25.10.2018 сторонами викладено додаток 1 до договору №116 (специфікацію) в новій редакції.
Вивченням інформації з державного веб-порталу з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів (https://spending.gov.ua/new/transactions/search) прокурором було встановлено, що КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" перераховано на користь ТОВ "Біолабтест" 6329614,96 грн., як оплату за договором про закупівлю товару від 04.09.2018 №116 (29.10.2018 у сумі 6099998,31 грн., 17.10.2018 у сумі 229616,65 грн).
Також, 02.11.2018 замовником на офіційному веб-порталі публічних закупівель опубліковано Звіт про виконання договору про закупівлю від 04.09.2018 №116, в якому також зазначено, що сума оплати за договором становила 6329614,96 грн.
Окрім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2024 №70/25-р/к у справі №3/01-55-19 визнано, що ТОВ "Біолабтест" та ФОП Чигрин Т.А. учинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів), шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі в процедурі закупівлі, проведеної Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" на закупівлю: "ДК 021:2015 - 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (ендоскоп, прилад для вимірювання електролітів, устаткування відеоендоскопічне)"; ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro": UA-2018-07-11-000778-c.
Рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.04.2024 №70/25-р/к у справі №3/01-55-19 оскаржене не було та залишається чинним.
Прокурором зазначено, що дії ТОВ "Біолабтест" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Отже, на думку прокурора, договір про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України. При цьому, вважає, що враховуючи наявність умислу лише у ТОВ "Біолабтест" як сторони оспорюваного договору про закупівлю товарів від 04.09.2018 №116, одержані ним 6329614,96 грн. за цим правочином повинні бути повернуті КНП ХОР "Обласний госпіталь ветеранів війни" як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягуватися в дохід держави.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 215 ЦК України визначає підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Кодексу.
Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі №910/9128/23, від 14.01.2025 у справі №925/1459/23, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22 від 18.05.2023 у справі №906/743/21).
Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Норми чинного законодавства не містять визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ні орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Разом з тим, державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999).
Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, та який був підтверджений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, аналіз частини 3 статті 228 ЦК України свідчить, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для застосування положень частини 3 статті 228 ЦК України, прокурор мав довести, що спірний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Згідно частини 1 статті 1 Закон України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
У даному разі з позовної заяви убачається, що позов з посиланням на частину 1 статті 215, частину 1 статті 203, частину 3 статті 228 ЦК України обґрунтований тим, що порушення відповідачем- 2 законодавства про захист економічної конкуренції не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України "Про публічні закупівлі", нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі. Підставою позову стало порушення вимог антиконкурентного законодавства, а саме пункту 1 частини 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Отже, прокурором в обґрунтування недійсності спірного договору на підставі частини 3 статті 228 ЦК України зазначено виключно про те, що спірний договір був укладений з порушенням принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Матеріали справи свідчать, що доводи прокурора фактично зводяться до обставин порушення учасниками закупівлі правил конкуренції, які були допущені під час проведення процедур закупівлі, а не до того, що безпосередньо сам укладений договір порушує інтереси держави та суспільства.
Суд приймає до уваги висновок щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, який викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 про те, що антиконкурентна поведінка учасника закупівлі не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підірвати її інтереси і сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у розумінні частини 3 статті 228 ЦК України. Ця норма права не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист конкуренції.
Таким чином, обставини допущення учасниками спірної закупівлі і, зокрема відповідачем - 2, при її проведенні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, на які послався прокурор в обґрунтування позову, не є підставами для визнання недійсним спірного договору з підстав його суперечності інтересам держави та суспільства.
Також, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 уточнила попередні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, які, зокрема, містилися у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23. Згідно з уточненими висновками Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України ця норма права передбачає санкції конфіскаційного характеру, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду розглядається Європейським судом з прав людини як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
З огляду на конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною 3 статті 228 ЦК України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).
Так, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, визначене пунктами 1, 2 та 4 ст. 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина друга статті 52). Саме у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур.
Як убачається з матеріалів справи, відповідач - 2 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції вже поніс відповідальність у вигляді покладеного на нього рішенням Антимонопольного комітету штрафу. Так, за порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини рішення від 04.04.2024 №70/25-р/к у справі №3/01-55-19 на ТОВ "Біолабтест" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.
Крім того, суд приймає до уваги, що у відкритих торгах брали участь лише два суб'єкта господарювання. Так, тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ТОВ "Біолабтест" - 6329614,96 грн., а ФОП Чигрин Т.А. - 6347000,00 грн. Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "Біолабтест", електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.
Натомість матеріали справи не містять відомостей та прокурором не зазначено про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника за менші кошти. При цьому умови оспорюваного договору були виконані його сторонами у повному обсязі у жовтні 2018 р., про що свідчить накладна №2803 від 10.10.2018 на суму 229616,65 грн. з ПДВ та накладна №3003 від 25.10.2018 на суму 6099998,31 грн. з ПДВ. без жодних зауважень та претензій, що не заперечується жодною із сторін спору. Також, 02.11.2018 замовником на офіційному веб-порталі публічних закупівель опубліковано Звіт про виконання договору про закупівлю від 04.09.2018 №116, в якому зазначено, що сума оплати за договором становила 6329614,96 грн.
Матеріали справи свідчать, що прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника цінових пропозицій, доказів невідповідності кількості, вартості або якості поставленого ТОВ "Біолабтест" товару, доказів того, що товар за спірним договором був поставлений за завищеними цінами або доказів того, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, розміру завданих замовнику збитків.
Також, прокурором не надано доказів, які б підтвердили завідомо суперечливу інтересам держави і суспільства мету укладення спірного правочину, наявність його протиправних наслідків, умисел сторін на укладення договору, що суперечить зазначеним інтересам, зокрема, не доведено спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства.
Також, з недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов'язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини 1 статті 216 ЦК України).
Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв'язку із вчиненням недійсного правочину (частина 2 статті 216 ЦК України).
Отже, ЦК України визначає загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини 1 статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 цього кодексу).
Як зазначено судом вище та не заперечується прокурором, ТОВ "Біолабтест" виконано, а КНП ХОР "ОГВВ" прийнято та оплачено товар за спірним договором поставки на зазначену прокурором суму без будь-яких зауважень. Оскільки прокурор не ставить під сумнів факт поставки товару, то відповідно в рамках двосторонньої реституції постачальник повинен отримати компенсацію вартості поставленого товару у розмірі на момент відшкодування (з урахуванням обставин користування майном у період з 2018 по 2024 р.) При цьому КНП ХОР "ОГВВ" слушно зазначено, що існує обґрунтоване припущення того, що вартість цієї компенсації буде більшою, ніж та, що вже сплачена за оспорюваним договором. Вказане, у свою чергу, буде мати наслідком не захист інтересів щодо яких заявлено позов, а їх порушення.
Також слід зазначити, що для належного обґрунтування ефективності обраного прокурором способу захисту прав держави у сфері публічних закупівель, останній має довести не тільки факт порушення у процедурі закупівлі, а й довести доцільність такого захисту, зокрема, економічну, яка може полягати у попередженні нераціонального витрачання бюджетних коштів у публічній закупівлі необхідного для здійснення своєї діяльності в подальшому.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог щодо застосування наслідків недійсності договору, прокурор зазначає лише, що в бюджет повернуться грошові кошти за фактично сплачений товар.
При цьому з матеріалів справи убачається, що прокурор не доводить обставин нераціональності використання коштів та економічну доцільність такого позову, з урахуванням того, що публічний інтерес на закупівлю медичного обладнання у разі задоволення позову залишиться незадоволений та потребуватиме подальшого витрачання бюджетних коштів для проведення повторної публічної закупівлі.
Водночас суд відхиляє посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, оскільки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 уточнила висновки щодо застосування цієї норми права, викладені у постанові від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, сформувавши нові висновки, наведені вище по тексту судового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені висновки суду у даній справі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у cправі №922/3456/23 та висновками Верховного Суду у постанові від 03.02.2026 у справі №922/578/24 та у постанові від 05.02.2026 у справі №922/4420/23.
Таким чином, суд констатує, що прокурор не довів підстав, з якими пов'язано визнання спірного договору як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільству в розумінні статті 228 ЦК України, визнання його недійсним, а також застосування особливого виду наслідків недійсності правочину, визначених частиною 3 статті 228 ЦК України.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає судові витрати на прокурора.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "26" лютого 2026 р.
СуддяГ.І. Сальнікова